Постанова № 45974865, 04.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2015 року 18 год. 20 хв.Справа № 808/1945/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_3 Україна»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

06.04.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційне підприємство ОСОБА_3 Україна (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0000102201 про визначення грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 3694371 грн. (2462914,00 грн. за основним платежем, 1231457 грн. за штрафними санкціями), винесене відповідачем.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2015 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_3 Україна» в частині нарахування суми по податковому повідомленню-рішенню від 16.01.2015 № НОМЕР_1 у розмірі 650 грн. залишено без розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача, за наслідками якої було складено ОСОБА_4 від 03.12.2014 №1785/08-28-22-61/31540042 про результати документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2013 по 31.12.2013 (далі ОСОБА_4 перевірки). За наслідками перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення від 16.01.2015 №0000102201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 3694371 грн. (2462914,00 грн. за основним платежем, 1231457 грн. за штрафними санкціями). ОСОБА_4 перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, є безпідставним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що на момент здійснення господарських операцій із контрагентами, всі контрагенти були зареєстровані у відповідності до чинного законодавства, включені до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платника ПДВ, знаходилися за юридичною адресою, декларували свої зобовязання, мали необхідні для здійснення господарських операцій штат працівників, офісні приміщення. Зазначив, що реальність постачання товарів підтверджується оформленими належним чином первинними документами. Зазначив, що придбаний товар в подальшому реалізовувався контрагентам покупцям. Зазначив, що наявної у товарно-транспортних накладних інформації цілком достатньо для ідентифікування обставин, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Зазначив, що обставини, зазначені у ОСОБА_4 перевірки та рішенні не є обгрунтованими, оскільки: пояснення, надані директорами контрагентів підтверджують факт здійснення господарських операцій; відомості, на яких базуються висновки податкової служби, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом, зокрема, відомості, надані співробітниками ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області та пояснення директорів контрагентів; податковим органом не дотримано процедури збору податкової інформації; відомості ОУ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області, якщо, на думку останніх, такі відомості містять ознаки правопорушення, повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням, винесеним в порядку діючого законодавства України. Наголосив, що ж одним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з застосуванням відповідних правових наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції. Зазначив, що первинні документи надані відповідачу при проведенні планової перевірки в повному обсязі, відповідають вимогам Податкового кодексу України та підтверджують реальність здійснення господарських операцій. З навчених підстав складене податкове-повідомлення рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому просив позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що виписані ТТН на постачання товару не можна вважати належно оформленими, так як не має можливості дослідити час прибуття вантажу, час вибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, який підлягав транспортуванню. Зазначив, що пояснення директорів контрагентів позивача, отримані в законний спосіб та відповідають вимогам ст.ст.72, 83 ПКУ. В ході проведення аналізу податкової звітності, податкової інформації згідно комп'ютерної автоматизованої інформаційної системи, реєстру виданих податкових накладних та ЄРПН встановлено, що податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Наголосив, що товарно-транспортні накладні є первинними документами, наявність яких є обов'язковою для підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товарів, а отже - для отримання платником податку права на віднесення витрат, нарахованих у зв'язку з придбанням таких товарів, до складу валових витрат. Тому, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Проаналізувавши досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі направлень від 06.11.2014 №907, 925, 908, 910, 909, наказу відповідача від 27.10.2014 №905, у період з 06.11.2014 по 19.11.2014, була проведена планова виїзна документальна перевірка

За результатами перевірки відповідачем було складено ОСОБА_4 перевірки, відповідно до якого відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог:

-п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2082916,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 2082916,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану на загальну суму 2462914,00 грн. у т.ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 138491,00 грн.; лютий 2013 року у сумі 323955,00 грн.; березень 2013 року у сумі 278043,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 142216,00 грн.; травень 2013 року у сумі 244190,00 грн.; червень 2013 року у сумі 190183,00 грн.; липень 2013 року у сумі 193921,00 грн. серпень 2013 року у сумі 180706,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 228068,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 265220,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 157886,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 120035,00 грн.

-п.п. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, подання підприємством не у повному обсязі податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 1 кв. 2013 року.

Позивачем на зазначений ОСОБА_4 перевірки було подано заперечення від 30.12.2014 №282, проте згідно рішення про результати розгляду заперечень від 13.01.2015 №327/10/08-28-22-01 висновки ОСОБА_4 перевірки було визнано правомірними а заперечення позивача не обґрунтованими.

16.01.2015, у звязку з виявленням технічних помилок в ОСОБА_4 перевірки та відповіді на заперечення, відповідачем було внесено зміни до ОСОБА_4 перевірки та викладено висновки ОСОБА_4 перевірки в наступній редакції: перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 п. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2359701,00 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 2359701,00 грн.;

-п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством занижено податок на додану на загальну суму 2462914,00 грн. у т.ч. по періодах: січень 2013 року у сумі 138491,00 грн.; лютий 2013 року у сумі 323955,00 грн.; березень 2013 року у сумі 278043,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 142216,00 грн.; травень 2013 року у сумі 244190,00 грн.; червень 2013 року у сумі 190183,00 грн.; липень 2013 року у сумі 193921,00 грн. серпень 2013 року у сумі 180706,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 228068,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 265220,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 157886,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 120035,00 грн.

-п.п. б п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу України, подання підприємством не у повному обсязі податкового розрахунку ф. 1-ДФ за 1 кв. 2013 року.

На підставі ОСОБА_4 перевірки 16.01.2015 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення: №0000102201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3694371,00 грн., в тому числі: 2462914,00 грн. за основним платежем, 1231457,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000092201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 2949626,25 грн., в тому числі: 2359701,00 грн. за основним платежем, 589925,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

28.01.2015 на зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу до ГУ ДФС у Запорізькій області, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.03.2015 №2077/7/0801-1004-13 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

27.03.2015 позивачем було подано скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення до ДФС України.

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2015 №0000102201 позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки ОСОБА_5 перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).

ОСОБА_5 з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

ОСОБА_5 з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.

Абзаци третій-п'ятий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.

Законом № 3609-V пункт 201.10 статті 201 ПК був доповнений новим абзацом, згідно з яким реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

У наступному - сьомому - абзаці цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.

Абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів./послуг (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 ПК).

Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18. статті 48 ПК податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

ОСОБА_5 з пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.

Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ; 2) двадцять днів. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що 09.09.2011 між позивачем та ТОВ Промпоставка було укладено договір поставки №136-11П, за яким ТОВ Промпоставка зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ Промпоставка на загальну суму поставки 6554226,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1092371,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Промпоставка, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Промпоставка.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.04.2013 між позивачем та ТОВ Трейдспецпром було укладено договір поставки №0104/13П, за яким ТОВ Трейдспецпром зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ Трейдспецпром на загальну суму поставки 7715929,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1285988,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Трейдспецпром, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Трейдспецпром.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач мав господарські відносини щодо поставки продукції без укладення договору з ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ.

ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ на загальну суму поставки 89887,55 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14981,26 грн. виписало податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується експрес-накладними, відповідно до яких ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, користуючись послугами служби доставки Нова Пошта, поставляв продукцію на адресу позивача.

19.06.2013 між позивачем та ТОВ Ластіком було укладено договір №1906/13-1, за яким ТОВ Ластіком зобовязався виконати роботи з передпродажної підготовки уплотнюючих елементів, а також роботи з упакування та маркування уплотнюючих елементів та іншої продукції позивача, а позивач прийняти та сплатити виконані роботи.

За наслідками виконання умов договору між позивачем та ТОВ Ластіком було складено ОСОБА_5 надання послуг та ОСОБА_5 виконаних робіт. Відповідно до ОСОБА_5 приймання-передачі товарів на передпродажну підготовку позивачем було передано товари ТОВ Ластіком для виконання робіт за договором. ОСОБА_5 повернення товарів, ТОВ Ластіком повернуло товари позивачу, за наслідками виконання робіт.

ТОВ Ластіком на загальну суму виконаних робіт 541157,81 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90192,96 грн. виписало податкові накладні.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Ластіком, що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, ОСОБА_5 виконаних робіт, ОСОБА_5 надання послуг, ОСОБА_5 приймання-передачі товарів, ОСОБА_5 повернення товарів, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Ластіком.

01.10.2013 між позивачем та ТОВ Ластіком було укладено договір поставки №0110/13-П, за яким ТОВ Ластіком зобовязався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із рахунками-фактурами, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ Ластіком на загальну суму поставки 18582,14 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3097,02 грн. виписало податкову та видаткову накладну.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ Ластіком, що підтверджується банківською випискою, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що видані податкова та видаткова накладна, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Ластіком.

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалось власними силами позивача, орендованим автотранспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ АртА Інвест було укладено договір від 01.08.2011 №10/11, відповідно до якого ТОВ АртА Інвест передав позивачу у тимчасове користування легкові автомобілі, що належать на праві власності ТОВ АртА Інвест. Передача транспортних засобів у користування здійснювалась за ОСОБА_5 приймання-передачі транспортних засобів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином та містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

Також, судом встановлено, що придбаний у зазначених вище контрагентів товар в подальшому позивачем був реалізований контрагентам-покупцям, шляхом продажу, з метою отримання доходу.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач в ОСОБА_5 перевірки посилається на ОСОБА_5 №1463/22-01/22143831 від 13.12.2013 Про результати планової виїзної перевірки ТОВ Промпоставка, відповідно до якого встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на прибуток при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.10.2010 по 28.11.2013, в частині оподаткування податком на прибуток безтоварних операцій по ланцюгу постачання робіт/послуг від ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ до підприємств-вигодонабувачів.

Також, встановлено відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів (послуг) у за період з 01.10.2010 по 28.11.2013 в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання робіт/послуг від ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ до підприємств-вигодонабувачів, які наведено в розділі 3.2.1 акту перевірки. Актом перевірки встановлено, що відсутність поставок ТМЦ, яка свідчить про проведення господарської операції без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні ПДВ та податку на прибуток.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014№4953/7/08- 26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ ВКП ОСОБА_3 Україна в рамках вказаних заходів було опитано директора ТОВ Промпоставка ОСОБА_6 Крім того, відповідач посилається на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014№4953/7/08-26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ ВКП ОСОБА_3 Україна. В рамках вказаних заходів було опитано директора ТОВ Трейдспецпром ОСОБА_7

Відповідач, серед іншого, посилається на акт ДПІ у Лучаківському районі м. Львова №172/22-40/33562712 від 27.11.2013 про результати перевірки, якою встановлено, що господарські операції з ПП ОСОБА_7 два три, ТОВ АРС Трейд, ПП Юридична фірма Фортеця, ТОВ Ейс констракшн менеджмент, ТОВ Викуп, ПП Біко Агротрейд, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, відповідно не підтверджується факт передачі ТМЦ фактичним замовникам.

Також, відповідач робить посилання на лист Оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 30.12.2014 №4953/7/08- 26-07-07, в якому зазначалось, що за результатом супроводу матеріалів перевірки та на виконання листа №2521/7/08-28-22-01 від 03.12.2014 співробітниками відділу проведені заходи направленні на встановлення посадових осіб контрагентів ТОВ ВКП ОСОБА_3 Україна.

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ Промпоставка, ТОВ Трейдспецпром, ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, ТОВ Ластіком.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не ОСОБА_5, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в ОСОБА_5 висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: ...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Суд зазначає, що на даний час у суду відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договору, укладеного між позивачем та ТОВ Промпоставка, ТОВ Трейдспецпром, ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, ТОВ Ластіком.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямований на заволодіння майном держави.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ Промпоставка, ТОВ Трейдспецпром, ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, ТОВ Ластіком у перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цими підприємствами. Крім того, зазначені підприємства декларували свої зобовязання по взаємовідносинам з позивачем.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобовязань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України від 16.07.1999 №996-ХІV (далі Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що предявлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ Промпоставка, ТОВ Трейдспецпром, ТОВ Тубес Інтернешнл ТОВ, ТОВ Ластіком господарських операцій.

Посилання відповідача на письмові пояснення третіх осіб, суд не приймає до уваги, оскільки такі пояснення не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 70 КАС України.

Так само суд не приймає посилання відповідача на відсутність факту реєстрації податкових накладних, виданих позивачу ТОВ Трейдспецпром, оскільки матеріалами справи спростовується даний довід відповідача.

Посилання відповідача на неможливість контрагентом позивача ТОВ Ластіком поставити позивачу товару за іншими УКТ ЗЕД, ніж ті, що були отримані цим підприємством за імпортним контрактом, суд так само не приймає, оскільки таке посилання є припущенням відповідача не обґрунтованим належними та допустимими доказами.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення рішення №0000102201 від 16.01.2015, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_5 із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 16.01.2015 № НОМЕР_1 в частині нарахування суми у розмірі 3693721 грн. 00 коп..

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «ОСОБА_3 Україна» (код ЄДРПОУ 31540042) суму судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака