Постанова № 45974811, 03.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року 10:00Справа № 808/7694/14 Провадження № ДО/808/833/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ»

до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську таСлов'янському районі Донецької області

про скасування рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» (далі - позивач або ТОВ «ТВИНЗ») до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області (далі - відповідач або УПФУ в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області), в якому позивач просить суд скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за січень - грудень 2010 року від 21.08.2014 №0112, №0113, №0114, №0115, №0116, №0117, №0118, №0119, №0120, №0121, №0122.

На обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем в акті перевірки, по - перше зазначено, що перевірка проведена за період з 01.01.2010 по 31.12.2010. Проте, попередньою перевіркою достовірністю формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за період з 01.01.2010 по 19.12.2012 порушень не встановлено (акт перевірки від 19.12.2012 №412). По - друге, в спірних рішеннях відповідач посилається на п.7 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, який передбачає загальний порядок подання звітності, який позивач не порушував, оскільки звітність позивачем подавалась завжди своєчасно. Крім того, посилання відповідача на п.5 ч.9 ст.106, ч.1 ст.19, ч.2 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV є необґрунтованими, оскільки норми зазначених статей застосовуються за несвоєчасну сплату страхових внесків. Проте, позивач терміни сплати страхових внесків не порушував. Також, в позові позивач зазначає про порушення відповідачем строків позовної давності для застосування санкцій.

Відповідач направив суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, направив суду письмові заперечення на позов. Згідно з запереченнями з позовними вимогами не погоджується. Правомірність прийнятих спірних рішень обґрунтовує наступним. При проведенні перевірки позивача встановлено, що при заповненні реквізиту 06 (номер облікової картки (ЗО)по ДРФО ДПА) таблиці 6 додатку 4 за період січень-грудень 2010 року по застрахованій особі ОСОБА_1 підприємство декларувало ідентифікаційний номер робітника - НОМЕР_1, фактичний же номер працівника - НОМЕР_2, внаслідок чого по застрахованій особі занижено нарахування заробітку на 10 456 грн. 30 коп. Таким чином, страхові внески не були зараховані застрахованій особі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) та період з 01.01.2010 по 31.12.2010 не було зараховано до страхового стажу даної особи. Отже, актом від 21.08.2014 №319/03 зафіксовано факт подання позивачем недостовірних даних у звітності до системи персоніфікованого обліку на застраховану особу за січень- грудень 2010 року. Крім того, в своєму адміністративному позові підприємство посилається на застосування управлінням норм законодавства: ч. 1 ст. 19 та ч. 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», але ні в акті позапланової перевірки за №319/03 від 21.08.2014, ні в спірних рішеннях дані норми законодавства не застосовувались. Порушення даних норм законодавства застосовувалось за попередньою плановою перевіркою (акт №412 від 19.12.2012) та не мають жодного відношення до матеріалів даної справи. Зазначає, що спірні рішення є такими, що винесені у відповідності до вимог діючого законодавства. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно зі ст.41 КАС України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суд, розглянувши матеріали справи і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» (код ЄДРПОУ 20336400) зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Слов'янської міської ради Донецької області від 05.10.1993, є платником страхових внесків відповідно до Закону України №1058-ІV та зареєстроване в УПФУ в м.Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області.

В період часу з 20.08.2014 по 21.08.2014, на підставі направлення від 20.08.2014 №296, наказу від 20.08.2014 та заяви позивача від 07.08.2014 №58 про проведення перевірки за 2010 рік, фахівцями Управління Пенсійного фонду України проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» (код ЄДРПОУ 20336400) щодо своєчасності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 21.08.2014 №319/03.

Перевіркою встановлені порушення: п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV від 09.07.2003), в редакції Закону, який діяв на момент правопорушення, п.1.2. Постанови Правління Пенсійного фонду України «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Пенсійного фонду України» від 05.11.2009 №26-1 (далі - Порядок №26-1) в частині подання недостовірних відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2010 рік по особі (ОСОБА_1- код НОМЕР_2).

На підставі матеріалів перевірки відповідачем винесено припис від 21.08.2014 №25 про усунення порушення вимог законодавства у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з приписом, у строк до 22.09.2014, керуючись ст.13-1 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон України від 08.07.2010 №2464-VІ) позивачу необхідно усунути виявлені порушення у повному обсязі шляхом подання відомостей про застраховану особу до органу Пенсійного фонду України згідно діючого законодавства за період з січня по грудень 2010 року на ОСОБА_1 (НОМЕР_2).

На підставі акту перевірки відповідно п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, відповідачем прийняті рішення №№0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0121, 0122 від 21.08.2014 про застосування фінансових санкцій.

Позивачем 02.09.2014 направлено скаргу на спірні рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатом розгляду скарги (рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №24960/09-10 від 26.09.2014) підприємству відмовлено в задоволенні скарги, а рішення управління залишені без змін.

Не погодившись з прийнятими рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративним позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 6 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Як було встановлено, позивач відповідно до ст.ст. 11, 14, 15, 17, 21 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 (в редакції, що діяла на момент встановленого правопорушення) є страхувальником та зобов'язано подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою,встановленими Пенсійним фондом України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 17 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до ст.1 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно із п. 9 ч. 2 ст. 64 Закону України виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи зобов'язана здійснювати контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Як зазначено в акті перевірки, при заповненні реквізиту 06 (номер облікової картки (ЗО)по ДРФО ДПА) таблиці 6 додатку 4 за період січень-грудень 2010 року по застрахованій особі ОСОБА_1 позивач декларував ідентифікаційний номер зазначеного робітника - НОМЕР_1, фактичний же номер працівника - НОМЕР_2, внаслідок чого по застрахованій особі занижено нарахування заробітку на 10 456 грн. 30 коп. таким чином, страхові внески не були зараховані застрахованій особі ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) та період з 01.01.2010 по 31.12.2010 не було зараховано до страхового стажу даної особи.

Згідно з п.1.3. Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в Системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004 №7-6, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10.08.2004 за №1000/9599 (який діяв на момент вчинення правопорушення, далі-Порядок №7-6), страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

З аналізу норм пенсійного законодавства можна зробити висновок, що під недостовірними відомостями, що використовуються в системі персоніфікованого обліку слід розуміти: невідповідність даних про розмір заробітної плати, страхових внесків, підстав пільгового обчислення страхового стажу, періодів, за які нараховано внески, зазначених страхувальником в індивідуальних відомостях про застраховану особу, даним, які містяться в документах первинного обліку страхувальника та інших документах, які підтверджують підставу для обліку страхового стажу, неправильно зазначені суми лікарняних та суми нарахувань за час відпусток, невідповідність ідентифікаційного номеру в індивідуальній відомості про застраховану особу ідентифікаційного номеру згідно з довідкою Державної податкової адміністрації України тощо.

Відповідно до п.1.4 Порядку №7-6 страхувальник зобов'язаний повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікованого обліку, про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, в десятиденний строк з дня одержання цих відомостей.

Згідно з п.1.2 Порядку №26-1 коригуючий документ - звіт страхувальника з позначкою «коригуючий», який є підставою для заміни інформації реквізитів відповідної форми, яка попередньо була подана до органів Пенсійного фонду.

Як зазначалося вище, актом від 21.08.2014 №319/03 зафіксовано факт подання підприємством недостовірних даних у звітності до системи персоніфікованого обліку на застраховану особу за січень- грудень 2010 року. В звітності було невірно зазначено ідентифікаційний номер особи - ОСОБА_1

На виконання ухали суду від 18.02.2015 про витребування доказів, відповідачем надані пояснення від 27.02.2015 №3285/08, згідно з якими «коригуючий» звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 12 місяців 2010 року щодо виправлення реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 станом на 21.08.2014 позивачем не був наданий до управління.

Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо тверджень позивача про неправомірне застосування відповідачем зазначених вище норм, оскільки вони втратили чинність на момент проведення перевірки та складання спірних рішень, суд зазначає наступне.

Конституційний суд України у рішенні №09.02.1999за №1-рп щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тобто дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, а саме до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як вбачається з матеріалів перевірки, подання недостовірної звітності було вчинено позивачем на час чинності норми Закону України №1058-ІV від 09.07.2003, який передбачав фінансову відповідальність за це порушення.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Пенсійного фонду України від 08.10.2010 №22-2 установлено, що облік застрахованих осіб, звіти щодо сум нарахованих внесків та сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за періоди до 01 січня 2011 року ведуться відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10 червня 2004 року № 7-6 «Про затвердження Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 №26-1 «Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за №1136/17152 (далі - Порядок №26-1).

Тобто, в даному випадку для виправлення помилок, допущених в персональних даних робітника необхідно застосовувати норми постанови Порядку №26-1, про що повідомити Пенсійний фонд України за місцем реєстрації.

Доказів надання до органів ПФУ «коригуючого» Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України за 12 місяців 2010 року позивачем станом на 21.08.2014 не надано.

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем строку позовної для застосування санкцій суд зазначає, що відповідно до ч.15 ст.106 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Також, суд зазначає, що в своєму адміністративному позові позивач посилається на застосування управлінням норм законодавства ч.1 ст.19 та ч.2 ст.20 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003. Проте, ні в акті позапланової перевірки за №319/03 від 21.08.2014, ні в рішеннях про застосування фінансових санкцій №№0112, 0113, 0114, 0115, 0116, 0117, 0118, 0119, 0120, 0121, 0122 від 21.08.2014 дані норми законодавства не застосовувались. Порушення даних норм законодавства застосовувалось за попередньою плановою перевіркою (акт №412 від 19.12.2012) та не мають жодного відношення до матеріалів даної справи.

Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність висновків управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області щодо порушення позивачем п.4 ч.2 ст.17 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 (в редакції Закону, який діяв на момент правопорушення), п.1.2. Порядку№26-1 в частині подання недостовірних відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за 2010 рік по особі - ОСОБА_1

Враховуючи положення статті 94 КАС України та частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням сплаченого позивачем судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп., стягненню з позивача підлягає сума судового збору у розмірі 1644 грн. 30 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 128, 158, 160, 161, 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську та Слов'янському районі Донецької області про скасування рішення відповідача від 21.08.2014 №0112, №0113, №0114, №0115, №0116, №0117, №0118, №0119, №0120, №0121, №0122 - відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВИНЗ» (код ЄДРПОУ 0933470) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмір 1 644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 (тридцять) коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко