Постанова № 45974739, 24.06.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року о 12 год. 50 хв.Справа № 2а-0870/2379/11 СН/808/18/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шари І.В.

за участю секретаря судового засідання Панасенка О.О.

представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі позивач, ПАТ «ЗАЛК»), звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі відповідач, СДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 року №0000770808/0, №0000780808/0, від 11.11.2010 року №0000770808/1 та №0000780808/1.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №250/2054, а саме стосовно: завищення заявленої в червні 2010 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687 946,00 грн.; завищення заявленої в липні 2010 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1 705 946,00 грн.; зниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2010 року на загальну суму 3 766 287,00 грн.; завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за червень 2010 року на суму 2 243 473,00 грн. Зазначає, що законодавчо визначений порядок формування податкового кредиту з ПДВ не ставиться в залежність від реалізації продукції позивача за цінами нижче собівартості такої продукції. Крім того, представник позивача зазначив, що реалізація товару за цінами нижчими собівартості було викликано світовою кризою на міжнародному ринку алюмінію, а також зростанням вартості за електроносії. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, відповідають дійсним обставинам справи, оскаржувані рішення відповідача правомірні. Зазначає, що реалізація продукції позивачем за цінами нижчими собівартості свідчить про відсутність ділової мети для такого продажу та бажання незаконно отримати податкову вигоду з податку на додану вартість. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 21.09.2010 по 04.10.2010 співробітниками СДПІ проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування відємного значення ПДВ за червень 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних періодів, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувався в травні 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувався у червні 2010 року, за результатами якої складено акт №327/08-08/00194122 від 08.10.2010 (далі акт перевірки).

За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), п.п.5.7, 5.9 розділу 5 Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, позивачем завищено заявлену в червні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 687964 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого позивачем завищено заявлену в липні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів на загальну суму 1705946 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за липень 2010 року на загальну суму 3766287 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення:

- №0000770808/0 від 20.10.2010, яким позивачу було визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 4 896 173,10 грн., в тому числі за основним платежем 3766287,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1129886,10 грн.;

- №0000780808/0 від 20.10.2010, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 393 910,00 грн., а саме за декларацією за червень 2010 року на 687 964,00 грн., за декларацією за липень 2010 року на 1 705 946,00 грн.

29.10.2010 позивач звернувся до відповідача із скаргами на податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 та №0000780808/0. За наслідками розгляду первинних скарг, 11.11.2010 відповідач надав відповідь на зазначені скарги, якою відмовив у задоволенні первинних скарг позивача., податкові повідомлення рішення залишені без змін.

11.11.2010 відповідачем були прийняті податкові повідомлення рішення №0000770808/1 та №0000780808/1.

24.11.2010 позивач звернувся до ДПА в Запорізькій області на податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 №0000770808/0 й №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1, №0000780808/1.

21.01.2011 ДПА в Запорізькій області було прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг позивача, яким оскаржувані податкові повідомлення рішення залишені без змін, скарги позивача без задоволення.

02.02.2011 позивач звернувся до ДПА України із скаргами на податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 №0000770808/0, №0000780808/0 та від 11.11.2010 №0000770808/1, №0000780808/1, а також на рішення ДПА в Запорізькій області про результати розгляду повторних скарг. Рішенням ДПА України від 01.04.2011 у задоволенні скарг позивача було відмовлено, оскаржувані податкові повідомлення рішення залишені без змін.

Не погодившись з прийнятими СДПІ податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

Суд зазначає, що в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган вказує:

- на восьмій сторінці акту перевірки відповідач зазначив, що позивач в червні 2010 року було реалізовано готову продукцію на загальну суму 44 659 075,93 грн., собівартість якої дорівнює 57 149 362,90 грн. Частина продукції була реалізована по ціні нижче собівартості, а саме:злитки циліндричні А7, алюміній в чушках, сплави АД31, АК12, алюмінієва катанка, у кількості 2437,9 тон, собівартість якої дорівнює 56 922 295,55 грн., реалізована на суму 44 339 722,83 грн., в результаті чого отримано збиток від реалізації готової продукції на суму 12 582 572,72 грн. Згідно розрахунків відповідача на 11 сторінці акту перевірки доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період червень 2010 року становить 11 217 363,58 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності позивача за рахунок реалізації продукції за цінами нижче від собівартості, становить в червні 2010 року 2 243 472,72 грн. Таким чином, позивачем завищено суму податкового кредиту за червень 2010 року на загальну суму 2 243 473,00 грн.;

- на 17 сторінці акту перевірки відповідач зазначив, що за результатами попередньої перевірки позивача, оформленої актом від 02.08.2010 №260/08-08/00194122, вже було встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону №168, Порядку заповнення і подачі податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, в результаті чого, позивачем завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість в травні 2010 року на загальну суму 687 964,00 грн. Зазначена різниця була зарахована позивачем у складі податкового кредиту за червень 2010 року, у звязку з чим, ця різниця підлягає виключенню з його складу в червні 2010 року;

- на сторінці 23 акту перевірки відповідач зазначив, що в липні 2010 року позивачем було реалізовано готової продукції в кількості 2692,01 тон на загальну суму 46 479 695,35 грн., собівартість якої дорівнює 64 223 924,79 грн. Частина продукції була реалізована по ціні нижче собівартості, а саме: злитки циліндричні А7, алюміній в чушках, сплави АД31 диам. 175 мм, АД31 диам. 152 мм, АК12, алюмінієва катанка, у кількості 2672,54 тон, собівартість якої дорівнює 63 995 928,91 грн., реалізована на суму 46 147 612,79 грн. в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 17 848 316,12 грн. Згідно розрахунків відповідача на 26 сторінці акту перевірки доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період липень 2010 року становить 16 143 801,93 грн. без ПДВ. Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності позивача за рахунок реалізації продукції за цінами нижче від собівартості, становить в липні 2010 року 3 228 760,38 грн.

Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю таких висновків податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон №334) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За таких обставин суд зазначає, що валовими витратами є витрати, які повязані з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» чітко встановлює підстави, за наявності яких платник податків може віднести суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у звязку з придбанням сировини на підставі належно оформлених податкових накладних, а також матеріалами справи підтверджено, що сировина придбана позивачем використовувалась ним у межах господарської діяльності для виготовлення власної продукції, яка була в подальшому реалізована.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства сформовано податковий кредит, що свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Щодо посилань представника відповідача на те, що продаж позивачем продукції власного виробництва за цінами нижче собівартості, тобто здійснення збиткових операцій, виключає можливість віднесення сум податку на додану вартість по таких операціях до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону №334 господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд зазначає, що неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її на направленість на отримання доходу, а не отримання результату у вигляді прибутку. При цьому чинним законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, в наслідок яких платник податків отримав прибуток.

За таких обставин збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати прибуток.

Суд зазначає, що з пояснень представника позивача встановлено, що підставою для реалізації продукції ПАТ «ЗАЛК» за цінами нижчими собівартості було викликано, серед іншого, світовою кризою на міжнародному ринку алюмінію, а також наявністю великої кількості готової продукції на складах підприємства. Так, протягом 2008-2010 років розмір світових цін на алюміній на Лондонській біржі металів знизився з 3291 доларів США за тому до 1253 доларів США за тону.

Також, з пояснень представника встановлено, що неможливість реалізувати алюміній за цінами вищими за собівартість склалась також за рахунок підвищення, протягом 2008-2010 років, вартості електроенергії для ВАТ «ЗАЛК» більше ніж на 60%, що у свою чергу спричинило підвищення виробництва 1 тони продукції лише за рахунок ціни на електроенергію більше ніж на 23,24%.

За таких обставин, суд зазначає, що у позивача була відсутня реальна можливість реалізувати власну продукцію за цінами вищими від собівартості, оскільки протягом 2008-2010 року ціни на алюміній на світовому ринку суттєво знизились, а враховуючи те, що для подальшого здійснення господарської діяльності позивачу необхідні були грошові кошти, зокрема, на виплату заробітної плати, закупівлю сировини, позивачем мав право на реалізацію продукцію за цінами нижчими собівартості.

Враховуючи викладене, зважаючи на той факт, що позивачем сплачено суми податку на додану вартість під час придбання сировини для виготовлення та подальшої реалізації готової продукції, суд дійшов висновку про наявність звязку витрат позивача з його господарською діяльністю та правомірність формування податкового кредиту.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 86, 158, 160-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі податкові повідомлення рішення від 20.10.2010 року №0000770808/0, №0000780808/0, від 11.11.2010 року №0000770808/1 та №0000780808/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Шара