Постанова № 45974552, 10.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 р. Справа № 805/1771/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Красноармійськводоканал» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочення податкового боргу та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Комунальне підприємство «Красноармійськводоканал» звернулось до суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочення податкового боргу та зобов’язання вчинити 19 лютого 2015 року звернувся до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з заявою про відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн., строк сплати якого минув, на строк до 31 грудня 2015 року. До заяви позивачем було додано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

20 березня 2015 року відповідач у відповідь на звернення позивача надав рішення, оформлене листом № 4070/10/05-16 про відмову у наданні відстрочення податкового боргу, оскільки вважає, що відповідно до приписів п.100.4 ст. 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достовірних доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також накопичення податкового боргу такого платника податку, а також економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. Оскільки Комунальне підприємство «Красноармійськводоканал» надало до заяви про відстрочення податкового боргу, як доказ існування форс-мажорних обставин сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили, в якому зазначено дату, з якої розпочав діяти форс-мажор, а саме: 13 липня 2014 року, але не зазначено дату закінчення форс-мажорних обставин, що в свою чергу, на думку фіскального органу, унеможливлює визначення правильного терміну дії форс-мажору для надання відстрочення податкового боргу.

Позивач зазначив, що Комунальне підприємство «Красноармійськводоканал» на підставі ліцензій, виданих Донецькою обласною адміністрацією серії АВ № 153868 і Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АГ № 500092 надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення населенню та юридичним особам міст Красноармійськ та Родинське, смт. Шевченко і Красноармійського району на підставі договорів, укладених з Красноармійським регіональним виробничим управлінням, що є структурним підрозділом КП «Вода Донбасу» і Димитрівським управлінням водопроводно-каналізаційного господарства, який також є структурним підрозділом КП «Вода Донбасу». В свою чергу, КП «Вода Донбасу» є єдиним постачальником позивача даного виду послуг та монополістом з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

13 червня 2014 року Красноармійське РПУ КП «Вода Донбасу» повідомило позивача про настання форс-мажорних обставин в результаті проведення антитерористичної операції в Слов’янському районі Донецької області. З зазначених причин з 10 червня 2014 року по 12 липня 2014 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення містам Красноармійськ та Родинське, смт. Шевченко і Красноармійському району надавалися з перебоями.

Позивач вказує, що 14 липня 2014 року отримав повідомлення про те, що в результаті ведення бойових дій в межах антитерористичної операції в Ясинуватському районі Донецької області з 13 липня 2014 року припинила роботу Красноармійська фільтрувальна станція Красноармійського РПУ КП «Вода Донбасу», подача питної води припинена на невизначений строк споживачам Ясинуватського, Мар’їнського, Красноармійського, Добропільського, Олександрійського районів.

Позивач вважає сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 належним доказом настання обставин непереборної сили, тому просить задовольнити позовні вимоги.

З наведених підстав позивач просив визнати недійсним та скасувати рішення про відмову у наданні відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн. та зобов’язання відповідача надати КП «Красноармійськводоканал» відстрочення вказаного податкового боргу до 31.12.2015 р.

Представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач представника до судового засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заперечення проти позову, де також просив розглянути справу за його відсутністю.

У своїх запереченнях відповідач зазначив, що 19 лютого 2015 року позивач звернувся із заявою про надання відстрочення податкового боргу. До прийняття рішення про відстрочення податкового боргу згідно з методикою попереднього узгодження з Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області прийняття ДПІ рішень про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу) за заявами платників податків (лист Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 6799/7/05-99-25-01-13-1 від 19 червня 2014 року «Щодо організації роботи» Красноармійська ОДПІ 24 лютого 2015 року направила документи на узгодження до Головного управління Міндоходів у Донецькій області.

Оскільки за закінченням місячного терміну для розгляду заяви про відстрочення сплати податкового боргу відповідь від Головного управління Міндоходів у Донецькій області не надійшла, Красноармійською ОДПІ 20 березня 2015 року було повідомлено позивача листом № 4070/10/05-16 про відмову у наданні відстрочення податкового боргу.

Крім того, відповідач зазначив, що не приймає у якості доказів сертифікат (висновок) про настання обставин непереборної сили від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4, в якому зазначено дату настання обставин непереборною сили з 13 липня 2014 року, але не зазначено дату закінчення дії форс-мажору, що на думку фіскального органу, унеможливлює визначення правильного терміну дії форс-мажору для надання відстрочення податкового боргу.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлені наступні обставини.

Комунальне підприємство «Красноармійськводоканал» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 35470311 з 22 листопада 2007 року, що підтверджується довідкою відділу статистики у м. Красноармійську.

Позивач перебуває на податковому обліку у Красноармійській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 23 листопада 2007 року за № 1530, про що свідчить довідка форми № 4-ОПП від 26 лютого 2009 року № 23.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, статті 94 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 14.1.135 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Наявність у позивача податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн. визнається сторонами та не є спірною обставиною у справі.

За приписами пунктів 100.1-100.2 статті 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.100.8 ст. 100 ПК України рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

стосовно загальнодержавних податків та зборів - керівником контролюючого органу (його заступником);

стосовно місцевих податків і зборів - керівником контролюючого органу (його заступником) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

З зазначених підстав, позивачем до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області подано заяву від 19 лютого 2015 року № 04/461 про відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн., строк сплати якого минув, на строк до 31 грудня 2015 року.

До заяви позивачем було додано сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Розглянувши заяву позивача, 20 березня 2015 року відповідач направив на адресу позивача рішення, оформлене листом № 4070/10/05-16 про відмову у наданні відстрочення податкового боргу. Підставою для відмови вказав приписи п.100.4 ст. 100 Податкового кодексу України, відповідно до яких, підставою для відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків є надання ним достовірних доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також накопичення податкового боргу такого платника податку, а також економічне обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов’язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Тобто, наданий позивачем сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили внаслідок проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, фіскальний орган не вважає доказом настання форс-мажорних обставин, оскільки в ньому зазначено лише початкову дату настання обставин непереборної дії – 13 липня 2014 року, але не зазначено дату закінчення дії форс-мажору.

Крім того, іншою причиною відмови, як зазначив відповідач у запереченнях, є те, що фіскальний орган вищого рівню не узгодив надання позивачеві відстрочення у місячний термін згідно методики попереднього узгодження з Головним управлінням Міндоходів у Донецькій області (лист Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 6799/7/05-99-25-01-13-1 від 19 червня 2014 року «Щодо організації роботи»), тому КП «Красноармійськводоканал» було відмовлено у наданні відстрочення податкового боргу.

Отже, на думку відповідача, неузгодженість в роботі між контролюючими органами нижчого та вищого рівнів може слугувати причиною порушення прав платників податків у сфері надання відстрочень та розстрочень сплати податкового боргу.

З урахуванням встановлених у справі обставин, вирішивши питання, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що вищевказані дії контролюючих органів суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ.

Абзацом 1 статті 2 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 18 пункту 2 цього розпорядження міста Красноармійськ та Родинське, смт. Шевченко Красноармійського району віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Слід зазначити, що дію розпорядження № 1053-р зупинено згідно з розпорядженням КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року, але суд не бере його до уваги, оскільки зміст правової конструкції зупинення дії нормативного акту передбачає, що зупинений акт не є скасованим, а не підлягає застосуванню саме після його зупинення. Тобто, до набрання чинності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року, розпорядження Кабінету Міністрів від 30.10.2014 року № 1053-р діяло певний період часу та визначало перелік населених пунктів в зоні АТО, що підтверджує сертифікат Торгово-промислової палати України, виданий позивачу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року у справі № 826/18327/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року за клопотанням Кабінету Міністрів України виконання зазначених рішень судів першої та апеляційної інстанції зупинено.

При цьому, є ще одна судова справа стосовно розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року. Так, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року у справі № 826/18330/14 розпорядження КМУ № 1079-р від 05 листопада 2014 року визнано нечинним. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2015 року № К/800/19984/15 касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року залишено без руху.

Отже, на дату відмови у наданні відстрочення – 20 березня 2015 року розпорядження від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінету Міністрів України є діючим.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Тому проведення антитерористичної операції на територіях, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів від 30.10.2014 року № 1053-р, суд визнає загальновідомими, які доказуванню не підлягають.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1669-VІІ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 10 цього Закону встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Позивачем надано у якості доказів форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України від 20 серпня 2014 року № 2503/05-4 про настання обставин непереборної сили внаслідок проведення антитерористичної операції на території де здійснює господарську діяльність позивач.

Згідно з п. 100.5 ст. 100 ПК України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235, обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Статтею 14-1 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Таким чином, позивач надав фіскальному органу належні докази настання форс-мажорних обставин для надання відстрочення податкового боргу.

Стосовно можливості сплати у подальшому сум податкового боргу, слід зазначити, що Комунальне підприємство «Красноармійськводоканал» є постійно діючим, оскільки надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення населенню та юридичним особам міст Красноармійськ та Родинське, смт. Шевченко і Красноармійському району. За умови оплати населенням та юридичними особами послуг, що надаються їм позивачем, КП «Красноармійськводоканал» буде мати можливість розрахуватися з відповідачем.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно не визначення кінцевої дати форс-мажорних обставин – проведення АТО на території Донецької області, оскільки на час розгляду даної справи Президентом України не приймався указ про завершення проведення антитерористичної операції, тобто період проведення АТО триває.

За таких обставин, вимоги щодо визнання недійсним та скасування рішення від 20 березня 2015 року про відмову у наданні відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн. підлягають задоволенню.

Водночас, розглянувши позовні вимоги про зобов’язання надати відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн., строк сплати якого минув, на строк до 31 грудня 2015 року, суд зазначає, що право прийняття рішень про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу у межах одного бюджетного року надано пунктом 100.8 статті 100 ПК України керівникам контролюючого органу чи його заступником, яке затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, не порушуючи принцип розподілу влади.

Отже, суду не надано повноважень підміняти контролюючи органи в питаннях, що відноситься до їх компетенції, та відповідно, зобов’язувати відповідача надати відстрочення податкового боргу.

Однак, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог з метою повного захисту прав сторін, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову, зокрема, суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.

Враховуючи скасування судом рішення відповідача від 20 березня 2015 року про відмову у наданні відстрочення податкового боргу, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19 лютого 2015 року про відстрочення податкового боргу, строк сплати якого минув, на строк до 31 грудня 2015 року.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Тому на користь позивача з Державного бюджету підлягає стягненню сума сплаченого судового збору відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме, в сумі 36,54 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Красноармійськводоканал» до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування рішення про відмову у наданні відстрочення податкового боргу та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 20 березня 2015 року про відмову у наданні Комунальному підприємству «Красноармійськводоканал» відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн.

Зобов’язати Красноармійську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області розглянути заяву Комунального підприємства «Красноармійськводоканал» від 19 лютого 2015 року № 04/461 про відстрочення податкового боргу з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень 2014 року у сумі 254 502,33 грн., строк сплати якого минув, на строк до 31 грудня 2015 року з урахуванням даної постанови суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Красноармійськводоканал» (код ЄДРПОУ 35470311) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.