Постанова № 45974487, 22.05.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2015 р. Справа № 804/5372/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняПанченко Я.І. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Руденко Є.Д. Васюченко М.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000662203 від 31.03.2015р., -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2015р. Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІ Україна» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням доповнення до позовної заяви від 14.05.2015р., просить визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000662203 від 31.03.2015р., винесене ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на підставі акту перевірки №3381/04-65-22-03/37989494 від 27 листопада 2014р. відповідно до якого ТОВ «КАРІ УКРАЇНА» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 56861 грн. по декларації за серпень 2014р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту перевірки від 27.11.2014р., які слугували підставами для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам, винесені без дослідження перинних та інших документів, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України,оскільки не було підстав для проведення перевірки у відповідності з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку з наданням позивачем до перевірки усіх первинних бухгалтерських документів, які вимагалися податковою інспекцією; перевіряюча особа протягом всього часу проведення перевірки жодного разу не з'явилася за місцезнаходженням підприємства та жодних вимог щодо надання документів для перевірки не вчиняла, тоді як абз.5 п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачено проведення перевірки за місцезнаходженням платника податків; задвоєння у складі податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2014р. суми ПДВ 24254,97 грн. по податкових накладних №26, №27 від 31.07.2014р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» не відбулося, оскільки позивачем у цій частині були допущені помилки при формування Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, які були виправлені позивачем самостійно у відповідності до вимог п.1 розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №708 від 25.11.2013р. про що було відомо перевіряючому; щодо нікчемності господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «Віткон Продакшн» через те, що контрагент вказаного підприємства ТОВ «Пром-Тех-Снаб» відсутнє за місцезнаходженням, то позивач вказує на те, що ТОВ «Віткон Продакшн» було виконано зобов'язання перед позивачем, позивачем виконано всі свої податкові зобов'язання по вказаних правовідносинах, факт реальності господарських правовідносин підтверджується первинними документами та фактичною наявністю і використанням у господарській діяльності позивача рекламно-інформаційної продукції, яка є результатом робіт ТОВ «Віткон Продакшн» та позивач не може нести відповідальності за порушення норм законодавства своїми контрагентами, у тому числі за порушення, вчинені ТОВ «Пром-Тнех-Снаб» з яким у позивача не було будь-яких правовідносин; щодо висновків про те, що операції позивача суперечать судовій доктрині «Ділова мета», то вказані висновки жодними доказами про відсутність у позивача ділової мети не обґрунтовані та в акті перевірки не наведені, а тому позивач вважає, що доводи податкового органу не ґрунтуються на сукупності доказів, що підтверджують порушення позивачем податкового законодавства, покладення на позивача відповідальності та ризиків за добросовісність та дії контрагентів не передбачена нормами чинного законодавства. Окрім того, представник позивача у додаткових поясненнях вказав про те, що позивач не повинен був подавати уточнюючої декларації/розрахунку у зв'язку з виявленими помилками у реєстрі виданих та отриманих податкових за серпень 2014р., так як дані помилки були виявлені позивачем самостійно 01.10.2014р., вони не вплинули на фактичні показники податкового кредиту та податкових зобов'язань за серпень 2014р. з огляду на те, що вказані помилки були виправлені позивачем самостійно шляхом подання засобами електронного зв'язку реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014р., яким виключено з реєстру податкові накладні №26,27 від 31.07.2014р. по постачальнику ТОВ «БСК Груп» на суму ПДВ 24254,97 грн. та включено до реєстру податкові накладні №№547,548,564 від 25.07.2014р. по постачальнику ТОВ «АКТА», №129 від 09.07.2014р. по постачальнику ТОВ «Астрателеком» та №255 від 16.07.2014р. по постачальнику ПП «ТЕРРА-ПАК» на загальну суму ПДВ 24254,97 грн., тобто сума ПДВ не змінилася, а тому вважає, що допущена помилка по своїй суті не може вважатися новим включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту подвійного формування податкового кредиту на суму ПДВ 24254,97 грн. Також, представник позивача вказує і на те, що податковою інспекцією незаконно було покладено в основу порушень акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.12.2014р., оскільки на момент перевірки позивача та складання акту перевірки позивача від 27.11.2014р. вищевказаного акту ще не існувало у зв'язку з чим події та документи, які хронологічно ще не відбулися на момент складання акту перевірки не можуть обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) оскаржуваного рішення із урахуванням таких подій та документів, які виникли у майбутньому, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що за актом перевірки та в порушення вимог п.198.1,198.2, 198.6 ст.198 ПК України до складу податкового кредиту серпня 2014р. позивачем двічі було включено ПДВ в сумі 24254,97 грн. за податковими накладними ТОВ «БСК Груп» №26 та №27 від 31.07.2014р., крім того, на підставі 12 податкових накладних і актів здачі-прийняття робіт позивачем включені до податкового кредиту суми ПДВ 32606,02 грн. від вартості послуг ТОВ «Віткон Продакшн» (оформлення магазину, друк на оракулі або банері, монтаж, ремонт вивісок), вказані господарські операції контролюючим органом визнані нереальними, а відповідні первинні документи такими, що не мають юридичної сили внаслідок того, що основним постачальником ТОВ «Віткон Продакшн» було ТОВ «Пром-Тех-Снаб», яке відсутнє за місцезнаходженням, чисельність його працівників становить 6 осіб та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у акті від 31.12.2014р. зробила висновок про нереальність правочинів ТОВ «Пром-Тех-Снаб» за липень-вересень 2014р. та згідно листа Вищого адміністративного Суду України від 02.06.2011р. , суд зазначив, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п.44.1 ПКУ не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податків - учасника відповідної операції. Також, у додаткових поясненнях від 21.05.2015р. представника відповідача посилається на те, що відповідно до виявленого задвоєння податкових накладних №26,27 від 31.07.2014р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» на загальну суму ПДВ 24254,97 грн., то згідно до розділу ІУ наказу Міністерства доходів і зборів від 13.11.2013р. №678 про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, у разі якщо у майбутніх податкових періодах ( з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу ІІ Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку. Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу ІІ Кодексу. На підставі викладеного позивач зобов'язаний був подати уточнюючий розрахунок до декларації за відповідний період, однак цього зроблено не було та згідно до баз даних контролюючого органу і до теперішнього часу існує відхилення по задвоєннях податкових накладних від 31.07.2014р. №26,27 на суму 24254,97 грн., що підтверджується відповідними витягами з бази даних.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 22.05.2014р.

Судом у ході судового розгляду справи встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» 27.12.2011р. зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, Кіровський район, м.Дніпропетровськ, вул. Пастера, буд.4, перебуває на обліку в Дніпропетровській ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією статуту позивача, копією виписки з ЄДРПОУ від 27.12.2011р., від 30.12.2011р., копією довідки статистики від 29.02.2012р., копією свідоцтва платника ПДВ, а також даними, наведеними в акті від 27.11.2014р. (а.с.14-33 том 1).

У період з 17.11.2014р. по 21.11.2014р. на підставі наказу податкової інспекції №1004 від 14.11.2014р., згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, сст.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків ТОВ «Віткон Продакшн», ТОВ «Нові бізнес погляди», ТОВ «БСК Груп», ТОВ «ЛС-Лоджистік», ТОВ «Еко-Лоджистік» за період серпень 2014р. за результатами якої складено акт №3381/04-65-22-03/37989494 від 27.11.2014р. за висновками якого встановлені наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6, п.200.1,п.200.3,п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у серпні 2014р. завищено податковий кредит на суму ПДВ 56861 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) у розмірі 56861 грн., а саме: по декларації з ПДВ за вересень 2014р. на суму ПДВ 56861 грн.(а.с.35-65 том 1).

На підставі вищевказаного акту перевірки, податковою інспекцією 15.12.2014р. було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0004962203 за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2014р. у розмірі 56861 грн.(а.с.81).

В подальшому позивач оскаржив вищевказане податкове повідомлення-рішення до органів державної податкової інспекції вищого рівня шляхом подання відповідної скарги за результатами розгляду якої за рішенням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вищевказане податкове повідомлення-рішення було скасовано та зобов'язано ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська прийняти нове податкове повідомлення-рішення про зменшення позивачеві на 56861 грн. розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014р. (а.с.82-93,123-124 том 1).

На виконання вищевказаного рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області, податковою інспекцією 31.03.2015р. було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0000662203 за яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з ПДВ за серпень 2014р. у розмірі 56861 грн. (а.с.107 том 1).

Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення від 31.03.2015р., просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що реальність господарських правовідносин з ТОВ «Віткон Продакшн» підтверджується первинними бухгалтерськими документами та фактичною наявністю і використанням у господарській діяльності позивача рекламно-інформаційної продукції, яка є результатом роботи ТОВ «Віткон Продакшн», позивач не може нести відповідальності за незнаходження за своїм місцезнаходженням контрагента ТОВ «Віткон Продакшн» - ТОВ «Пром-Тех-Снаб» відповідно до вимог чинного податкового законодавства та Конституції України та доводи викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства жодними доказами відповідачем не підтверджені та не наведені у акті перевірки, окрім того, вважає, що формуючи реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014р. позивач допустив помилки шляхом відображення двічі у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних №26,27 від 31.07.2014р. по ТОВ «БСК Груп», які були відображені у попередньому звітному періоді та на виконання свого обов'язку щодо виправлення помилок 01.10.2014р. направив у електронному вигляді до ДПІ уточнюючі показники реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014р. з виправленням відповідних помилок, а тому вважає, що допущена помилка по своїй суті не може вважатися новим включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту та подвійного формування податкового кредиту на суму ПДВ 24254,97 грн.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову щодо визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 32606,02 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Віткон Продакшн», виходячи з наступного.

Зі змісту акту перевірки від 27.11.2014р. вбачається, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 32606,02 грн. слугували обставини за якими перевіряючим встановлено нереальність наданих позивачеві послуг ТОВ «Віткон Продакшн» з приводу оформлення магазину, ремонту вивісок, друку на оракулі та монтажу по ланцюгу наданих послуг у зв'язку з тим, що основним постачальником ТОВ «Віткон Продакшн» є ПП «Пром-Тех-Снаб», яке відсутнє за місцезнаходженням згідно даних ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, середньооблікова кількість штатних працівників даного підприємства становить 6 осіб, а отже, перевіряючим зроблено висновок про те, що операції з придбання товару позивачем не причиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодо набувача»; позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, такі фінансово-господарські операції не створювали настання реальних наслідків, а зводились тільки до їх маскування шляхом складання відповідних документів та відображення операцій в податковому та бухгалтерському обліках, а тому отримані позивачем документи ( накладні, податкові накладні) не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів від контрагента ПП «Пром-Тех-Снаб», який здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а саме: ТОВ «Карі Україна». Також податковим інспектором зроблено висновок і про те, що позивач проводив операції з придбання товарів/послуг, які не мали під собою мети отримання доходу, а були направлені на подальшу мінімізацію сплати ПДВ, дії позивача не обумовлені розумним змістом, що направлений на отримання доходу, вважається, що такі дії були направлені виключно на мінімізацію податкових зобов'язань та не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою операції за наслідками яких платник податків бажає отримати виключно податкову вигоду без здійснення реальної господарської діяльності. Також за результатами перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за серпень 2014р. двічі відображено суму ПДВ - 24254,97 грн. по підприємству ТОВ «БСК Груп» по податкових накладних №26, № 27 від 31.07.2014р.(а.с.58-59 том 1).

Однак, такі висновки податкового інспектора не ґрунтуються на нормах чинного податкового законодавства України.

Так, нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.4, 201.6 статті 201 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правовий аналіз вище зазначених норм свідчить, що приписи Податкового кодексу України не ставлять в залежність від наявності чи відсутності ділової мети та відсутності доходу по окремих господарських операціях право платника податку на формування витрат та податкового кредиту, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Отже, право позивача на віднесення сум податку до податкового кредиту позивача виникає за двох умов, а саме: з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; з дати отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Так, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є, зокрема, роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля одягом і взуттям, що підтверджується даними копії довідки статистики від 29.02.2012р., копії витягу з ЄДРПОУ від 30.12.2011р. та відомостями, наведеними у копії статуту позивача (а.с.17-33 том 1).

У своїй діяльності позивач використовує офісне приміщення, яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Пастера,4 загальною площею 234 кв.м., складське приміщення у м. Одеса, вул. Дольницька, б.23/4, які орендуються позивачем згідно договорів оренди, а також позивачем орендуються приміщення, що використовуються у господарській діяльності позивача під магазини, що підтверджується відомостями наведеними в акті перевірки від 27.11.2014р.(а.с. 37-41 том 1).

Факт оренди приміщень позивачем на території України для здійснення господарської діяльності також підтверджується і копіями наданих позивачем договорів оренди та копіями актів приймання-передачі приміщень (а.с.209-248 том 1).

Окрім того, станом на 31.08.2014р. чисельність працюючих осіб на підприємстві позивача склало 510 осіб (а.с.41 том 21).

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Віткон Продакшн» щодо виконання останнім робіт для позивача з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції.

Так, між ТОВ «КАРІ Україна» (Замовником) та ТОВ «Віткон Продакшн» (виконавцем) було укладено договір №1201 від 27.12.2013р. за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції, конкретний перелік робіт, строки їх виконання, а також їх вартість встановлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є невід'ємною частиною. (а.с.130-131 том 1).

Факт реального здійснення господарської операції за вказаним договором підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: копією договору, копіями додаткових угод, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), копіями рахунків-фактур, копіями податкових накладних, копією фото звітів про результати виконаних робіт, виконаних у серпні 2014р. ТОВ «Віткон Продакшн» за договором №1201 від 27.12.2013р., а також копіями платіжних доручень про оплату позивачем за виконані роботи (надані послуги), де у складі вартості придбаних робіт (послуг) позивачем було сплачено і суму ПДВ (а.с. 130-200 том 1).

Як свідчать надані позивачем первинні бухгалтерські документи, зазначені роботи, придбані позивачем у ТОВ «Віткон Продакшн»» були використані у господарській діяльності позивача з урахуванням того, що вказані магазини у яких розміщувалася рекламно-інформаційна продукція, виготовлена ТОВ «Віткон Продакшн», орендувались позивачем для здійснення господарської діяльності з роздрібної торгівлі одягом та взуттям. (а.с.209-248 том 1).

Зазначені вище первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні оформлені у відповідності до норм ст. 201 Податкового кодексу України, фактично підтверджують реальність здійснення господарської операції здійсненої позивачем по правовідносинах з ТОВ «Віткон Продакшн» та досліджені судом документи спростовують висновки, викладені податковим інспектором у акті перевірки від 27.11.2014р. і викладені всупереч повноваженням податкового інспектора, виходячи з наступного.

Статтею 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право, зокрема, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 (далі - Порядок № 984) визначено, що акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу та його посадовим особам відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано повноваження щодо встановлення у висновках в акті перевірки фактів реальності чи нереальність правочинів, нікчемності (фіктивності) укладених правочинів суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Як свідчать зміст та висновки акту перевірки від 27.11.2014р., він не містить жодних будь-яких посилань на порушення норм чинного податкового законодавства, які вчинені саме позивачем і у чому вони полягають.

В той же час, податковим органом в основу встановленого порушення позивачем норм податкового законодавства України було покладено висновок ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про те, що основним постачальником ТОВ «Віткон Продакшн» є ПП «Пром-Тех-Снаб», яке відсутнє за місцезнаходженням, у зв'язку з чим зроблено висновки,що неможливо встановити реальність наданих послуг по ланцюгу надання послуг,отже операції з придбання товару позивачем є нікчемними (а.с.58 том 1).

Проте, норми ст.ст.198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків - покупця товару (робіт, послуг) на формування податкового кредиту та витрат від встановлення фактів відсутності реальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Віткон Продакшн», у тому числі від реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Віткон Продакшн» та ПП «Пром-Тех-Снаб» з урахуванням того, що з останнім підприємством у позивача жодних взаємовідносин не встановлено, а тому суд приходить до висновку, що покладення в основу акту перевірки позивача висновків актів перевірки контрагента позивача та інших підприємств по ланцюгу з якими у контрагента були взаємовідносини, є безпідставними та суперечить вищенаведеним нормам податкового законодавства з огляду на те, що у відповідності до вимог ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер та позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів, у тому числі і контрагентів з якими у позивача не було жодних взаємовідносин.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту або відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09, від 26.11.2012р. № К/9991/54239/12, а також в постанові від 14.11.2012р. №К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, вчинені ПП «Пром-Тех-Снаб» (відсутність за місцезнаходженням) у якого були правовідносини з ТОВ «Віткон Продакшн», які викладені в акті перевірки від 27.11.2014р., оскільки у відповідності до ст. 61 Конституції України та вищенаведених норм чинного податкового законодавства позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів і інших підприємств з якими у контрагента позивача були взаємовідносини.

Є неспроможними і доводи податкового інспектора у акті перевірки про те, що позивач проводив операції з придбання товарів/послуг, які не мали під собою мети отримання доходу, а були направлені на мінімізацію сплати ПДВ, дії позивача не обумовлені розумним змістом та не можуть вважатися такими, що вчинені з діловою метою з огляду на те, що вказані обставини не є підставами для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України та нереальність господарської операції позивача щодо придбання робіт і послуг з виготовлення та монтування рекламно-інформаційної продукції у ТОВ «Віткон Продакшн» спростовуються вищенаведеними дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами, які направлені з метою здійснення господарською діяльності позивача, а саме: здійснення роздрібної торгівлі в магазинах позивача.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного рішення в частині нереальності господарської операції по взаємовідносинах з ТОВ «Віткон Продакшн» з підстав не знаходження ПП «Пром-Тех-Снаб» за місцезнаходженням, який був основним постачальником ТОВ «Віткон Продакшн» у серпні 2014р., оскільки жодними нормами чинного законодавства України не передбачено позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі наведених вище обставин та виходячи з того, що кожний платник податків несе індивідуальну юридичну відповідальність згідно ст. 61 Конституції України.

Окрім того, доводи відповідача щодо позивач проводив операції з придбання товарів (робіт, послуг), які не мали під собою мети отримання доходу, а були направлені на мінімізацію сплати ПДВ жодними доказами не підтверджені представником відповідача у ході судового розгляду справи, є припущенням податкового інспектора, та вказані припущення не відповідають дійсності, спростовуються наведеними вище первинними бухгалтерськими документами, а тому є неспроможними і не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, так як суперечать нормам податкового законодавства.

Також судом критично оцінюються доводи представника відповідача відносно того, що податковим інспектором було покладено в основу порушення позивачем норм податкового законодавства акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.12.2014р. за яким зроблено висновок про нереальність правочинів, укладених ПП «Пром-Тех-Снаб» у липні-серпні 2014р. з огляду на те, що таких посилань акт перевірки позивача від 27.11.2014р. не містить, при цьому, слід зазначити, що вказаний вище акт не міг бути покладений в основу акту перевірки від 27.11.2014р., так як складений пізніше - 31.12.2014р. що свідчить про безпідставність та неспроможність таких доводів представника відповідача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що викладені в акті перевірки від 27.11.2014р. обставини, що слугували прийняттю оспорюваного рішення в частині зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 32606,02 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Віткон Продакшн» є протиправними, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому є такими, що прийняті не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми від'ємного значення у розмірі 32606,02 грн. за серпень 2014р., прийнятого на підставі вищевказаних висновків, підлягають задоволенню.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ за серпень 2014р. в сумі 24254,97 грн. по постачальнику ТОВ «БСК Груп» за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, виходячи з наступного.

За приписами п.50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Також і згідно розділу ІУ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №678 від 13.11.2013р., який діяв до 01.12.2014р. ( далі - Порядок №678) було встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Внесення змін до податкової звітності за результатами самостійного виявлення помилок здійснюється у порядку, визначеному статтею 50 глави 2 розділу II Кодексу.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що у разі допущених помилок у податковій звітності та у разі виправлення самостійно цих помилок до поданої раніше декларації,до яких повинні додаватися додатки, платник податків зобов'язаний подати до уточнюючий розрахунок чи декларацію, до яких включені уточнені показники та повинні бути подані і відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Між тим, як свідчать матеріали справи, а також і підтверджено представником позивача у ході судового розгляду справи, позивачем було допущені помилки при включенні до податкової звітності податкових накладних №26, №27 від 31.07.2014р. від постачальника ТОВ «БСК Груп» на загальну суму ПДВ 24254,97 грн., які були включені до податкової звітності за липень 2014р., що підтверджується податковою декларацією за липень 2014р. та реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с.11-18 том 2), а також вказані податкові накладні були включені і до податкової звітності за серпень 2014р., що підтверджується також податковою декларацією та копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014р. (а.с.19-32 том 2).

Отже, мало місце відображення позивачем двічі сум ПДВ за податковими накладними №26, №27 від 31.07.2014р. на загальну суму ПДВ 24254,97 грн. у липні 2014р. та у серпні 2014р., однак, як встановлено в судовому засіданні та не спростовано представником позивача у ході судового розгляду справи позивачем у спосіб, встановлений п.50.1 ст.50 ПК України та Порядку №678 уточнюючий розрахунок, до яких би були включені уточнені показники позивачем не подавався до податкового органу.

За таких обставин та враховуючи, що позивачем в порушення ст.50 ПК України та розділу ІУ Порядку №678 не подавався уточнюючий розрахунок з приводу виправлення самостійно виявлених помилок, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо відображення двічі одних і тих же податкових накладних на одну і ту ж суму ПДВ у липні та серпні 2014р. такими, що призвели до завищення позивачем податкового кредиту по податковій звітності у серпні 2014р. є законними та правомірними.

Між тим, посилання позивача на те, що допущена помилка по своїй суті не може вважатися новим включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту, подвійного формування податкового кредиту не відбулося так як така помилка не вплинула на розрахунки сум податкового кредиту, зазначених у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з огляду на те, що позивач самостійно 01.10.2014р. подав засобами електронного зв'язку порції 2 реєстру виданих та податкових накладних за серпень 2014р., яким виключено з реєстру податкові накладні №26,27 від 31.07.2014р. та замість них включено (зареєстровано) до реєстру податкові накладні №№547,548,564 від 25.07.2014р. по ПАТ «АКТА», №129 від 09.07.2014р. по ТОВ «АСТРАТЕЛЕКОМ» та №255 від 16.07.2014р. по ТОВ «ТЕРРА-ПАК» на загальну суму ПДВ 24254,97 грн., тобто, позивач вважає, що така сума ПДВ не змінилась, судом не приймається до уваги, оскільки норми вищенаведеного чинного законодавства України щодо порядку виправлення помилок не звільняють позивача від обов'язку подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації за умови виправлення помилок у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, виходячи з вимог ст. 50 ПК України та розділу ІУ Порядку №678.

При цьому, слід зазначити, що виключення позивачем із податкової звітності контрагента позивача, яке відображається у додатках до податкової декларації та фактична зміна одного контрагента на іншого, що зроблено позивачем, а саме: ТОВ «БСК-Груп» було замінено на контрагентів ПАТ «Акта», ТОВ «Астрателеком», ТОВ «Терра-Пак», є по суті новим включенням сум ПДВ до складу податкового кредиту, так як контрагенти позивача є різними, що не відповідає порядку виправлення помилок у податковій звітності, встановленому ст. 50 ПК України, розділом ІУ Порядку №678.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За таких обставин, враховуючи відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ у розмірі 24254,97 грн., сплачену позивачем суму судового збору при поданні даного позову у розмірі 182,70 грн. (а.с.3 том 1), суд вважає за необхідне стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 753 грн. 30 коп.(1872/2-182,70).

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000662203 від 31.03.2015р. - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000662203 від 31.03.2015р. в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за серпень 2014р. у розмірі 32606,02 грн. (тридцять дві тисячі шістсот шість грн. 02 коп.).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРІ УКРАЇНА» (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4 код ЄДРПОУ 37989494) в доход Державного бюджету України - решту судового збору у розмірі 753 грн. 30 коп. (сімсот п'ятдесят три грн. 30 коп.). Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 27.05.2015р.

Суддя С.О. Конєва