Рішення № 45967514, 24.06.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1473/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2, 48 Пироженко С. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоФетісової Т. Л.суддівЗахарової А. Ф. , Качана О. В. при секретаріВосколович Ж. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7 та заяву ОСОБА_8 про приєднання до апеляційної скарги останнього на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду із указаним позовом, яким, з урахуванням поданих уточнень, просила визнати право спільної сумісної власності сторін у справі на наступне майно загальною вартістю 1080500,00 грн.: - двоповерховий житловий будинок літ. «Л-2», розташований у АДРЕСА_1 - вартістю 500000,00 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. НОМЕР_6 у АДРЕСА_3 - вартістю 100000,00 грн.; одноповерховий житловий будинок літ. НОМЕР_7 з гаражем АДРЕСА_2 - вартістю 40000,00 грн.; земельну ділянку площею 962 кв.м. у АДРЕСА_3 - вартістю 400000,00 грн.; автомобіль «ВАЗ-21013», 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, - вартістю 8000,00 грн.; причіп легковий «Бджілка», 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, - вартістю 3000,00 грн.; станок деревообробний фрезерний «PWSS-55» - вартістю 18000,00 грн.; станок деревообробний «НС 260 С» - вартістю 7000,00 грн.; станок деревообробний «КS 210 LASERCUT» - вартістю 1000,00 грн.; човен надувний гумовий - вартістю 1500,00 грн.; бетономішалку - вартістю 2000,00 грн.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на майно загальною вартістю 693333,34 грн., в т.ч.: 2/3 частини двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» у АДРЕСА_1, вартістю 333333,33 грн.; 2/3 частини одноповерхового житлового будинку літ. НОМЕР_6 у АДРЕСА_3 вартістю 66666,67 грн.; 2/3 частини одноповерхового житлового будинку літ. НОМЕР_7 з гаражем АДРЕСА_2 - вартістю 26666,67 грн.; 2/3 частини земельної ділянки площею 962 кв.м. у АДРЕСА_3, - вартістю 266666,67 грн.

Залишити у власності відповідача майно загальною вартістю 253833,33 грн., в т.ч.: 1/3 частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» у АДРЕСА_1, вартістю 166666,67 грн.; 1/3 частину одноповерхового житлового будинку літ. НОМЕР_6 у АДРЕСА_3 вартістю 33333,33 грн.; 1/3 житлового будинку літ. НОМЕР_7 з гаражем АДРЕСА_2 вартістю 13333,33 грн.; 1/3 частину земельної ділянки площею 962 кв.м. у АДРЕСА_3 - вартістю 133333,33 грн.; автомобіль «ВАЗ-21013», 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, - вартістю 8000,00 грн.; причіп легковий «Бджілка», 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, - вартістю 3000,00 грн.; станок деревообробний фрезерний «РWSS-55» - вартістю 18000,00 грн.; станок деревообробний «НС 260 С» - вартістю 7000,00 грн.; станок деревообробний «КS 210 LASERCUT» - вартістю 1000,00 грн.; човен надувний гумовий - вартістю 1500,00 грн.; бетономішалку - вартістю 2000,00 грн.

Судові витрати стягнути зі сторін у справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

В обґрунтування вказує на те, що 27.02.1987 зареєструвала шлюб з відповідачем. Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_9 Рішенням Черкаського районного народного суду Черкаської області від 28.02.1989 шлюб розірвано. 04.03.2004 сторони вдруге зареєстрували шлюб між собою, а 28.02.2013 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси цей шлюб було розірвано. Після реєстрації шлюбу та його неодноразового розірвання сторони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, за спільні кошти набували майно, будували новий будинок та поліпшували раніше збудоване житло, ремонтували все набуте майно. За час сумісного проживання сторонами набуто спільне майно про розподіл якого йдеться у позовних вимогах.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.04.2015 позов задоволено частково та визнано за ОСОБА_6 право власності на:

- ? частину одноповерхового житлового будинку літ. НОМЕР_7 з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_2, вартістю 20000,00 грн.; ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_4, вартістю 250000,00 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на: ? частину одноповерхового житлового будинку літ. НОМЕР_7 з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_2 вартістю 20000,00 грн.; ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_4 вартістю 250000,00 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошову компенсацію за спільно набуте майно в сумі 750,00 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

На це рішення суду подано апеляційні скарги:

- позивачкою ОСОБА_6, яка з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на одноповерховий житловий будинок літ. НОМЕР_6 у АДРЕСА_3; автомобіль «ВАЗ-21013», 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, - вартістю 8000,00 грн.; причіп легковий «Бджілка», 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_2, - вартістю 3000,00 грн.; станок деревообробний «КS 210 LASERCUT» - вартістю 1000,00 грн.; човен надувний гумовий - вартістю 1500,00 грн.; бетономішалку - вартістю 2000,00 грн.; деревообробний фрезерний станок «PWSS-55»; деревообробний станок «HC 260 C»; та присудження грошової компенсації з ОСОБА_7 на користь позивачки за деревообробні станки в сумі 750,00 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким відповідні позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити та визнати за сторонами право спільної сумісної власності на перелічене вище майно по ? частині за кожним.

В обґрунтування вказує на те, що суд не врахував, що будинок НОМЕР_6 перебудовувався спільними силами сторін у справі, внаслідок чого істотно зросла його вартість. У період шлюбу це домоволодіння було прийняте в експлуатацію згідно акта від 18.01.1989. Цей будинок не був офіційно придбаний під час шлюбу, оскільки на той час одна сім'я згідно тогочасного законодавства не могла мати у власності кілька будинків, а відповідач мав іще будинок по АДРЕСА_5. Апелянт вважає, що автомобіль та причеп придбані сторонами хоч і не під час шлюбу, однак під час проживання однією сім'єю за спільні кошти. Суд, присуджуючи грошову компенсацію з відповідача на користь позивачки за два деревообробні станки, помилково вказав, що сторони між собою узгодили, що вартість цих станків становить 1500,00 грн., та не врахував, що позивачка не давала згоди на присудження їй грошової компенсації за ці станки. Суд не врахував, що відповідач визнав факт придбання у період шлюбу одного з деревообробних станків та бетономішалки, отже висновки суду про відсутність доказів часу придбання указаного майна апелянт вважає помилковими. суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які підтверджують факти проживання сторін у справі однією сім'єю та спільного ведення господарства.

- відповідачем ОСОБА_7, який, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на порушення норм матеріального права, просить визнати за ним право власності на одноповерховий будинок літ. НОМЕР_7 з гаражем літ. «Д» розташованого за адресою АДРЕСА_2, вартістю 20000,00 грн.; ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_4, вартістю 250000,00 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4.

Визнати право власності за ОСОБА_8 на: ? частину двоповерхового житлового будинку літ. «Л-2» розташованого за адресою АДРЕСА_4 вартістю 250000,00 грн.; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4.

За ОСОБА_6 залишити право довічного проживання у будинку АДРЕСА_1.

В обґрунтування вказує на те, що одноповерховий будинок НОМЕР_6 відповідач реконструював за власні кошти. З 02.09.1988 по даний час планування у будинку не змінювалося. З моменту розірвання шлюбу 28.02.1989 до часу повторного укладення шлюбу 04.03.2004 сторони у справі не проживали однією сім'єю, а навпаки - постійно сварилися та ворогували, про що свідчать їх багаторазові звернення до міліції. Позивачка пропустила строк позовної давності щодо вимоги про поділ будинку НОМЕР_6, який відповідач придбав у 1989 році. Позивачка має інше житло у АДРЕСА_6. Оскільки житловий будинок НОМЕР_7, який фактично є переобладнаною літньою кухнею, було введено у експлуатацію 18.01.1989, тобто після розірвання шлюбу між сторонами, його придбано відповідачем, отже він є особистою власністю останнього. У 2008 році переобладнання літньої кухні у житловий будинок НОМЕР_7 мало місце лише на паперах, оскільки фактично у цій будівлі було лише встановлено опалювальний котел, вартістю 360,00 грн., отже висновок суду першої інстанції про те, що ця будівля була реконструйована за спільні кошти сторін у справі є помилковим. Двоповерховий будинок відповідач будував за кошти, отримані його старшою дочкою ОСОБА_8 та її чоловіком у кредит під заставу їх однокімнатної квартири, для подальшого переїзду у цей будинок сім'ї ОСОБА_8. При цьому позивачка постійно конфліктувала із ОСОБА_8 під час будівництва двоповерхового будинку. Згідно відповідного договору, укладеного між відповідачем та сім'єю ОСОБА_8 з його слів 15.03.2008, останні передали йому отримані у кредит кошти в сумі 30000,00 доларів США для будівництва двоповерхового будинку.

Крім того, ОСОБА_8 подано заяву про приєднання до апеляційної скарги відповідача у якій вона повністю підтримує апеляційні вимоги ОСОБА_7 та зазначає про обставини, аналогічні вказаним у апеляційній скарзі відповідача щодо будівництва двоповерхового будинку. Іншого житла ОСОБА_8 немає. Коштів на будівництво двоповерхового будинку позивачка не давала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, заяви про приєднання до апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги сторін у справі та заява про приєднання до апеляційної скарги відповідача від ОСОБА_8 - підлягають до часткового задоволення з таких підстав та мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина майна, про поділ якого порушується питання у справі, набута сторонами під час шлюбу та під час проживання однією сім'єю, отже це майно є спільною сумісною власністю подружжя та належить кожному зі сторін в рівних долях. Одночасно суд встановив відсутність доказів придбання частини майна за спільні кошти подружжя, що стало фактичною підставою для відмови у позовних вимогах про визнання такого майна спільною сумісною власністю подружжя за їх недоведеністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення усіх позовних вимог, окрім вимог про поділ земельних ділянок, деревообробного фрезерного станка «PWSS-55», деревообробного станка «HC 260 C», деревообробного станка КS 210 LASERCUT, бетономішалки, гумового човна та присудження грошової компенсації за станки з відповідача на користь позивачки, та вважає, що, у вказаній частині встановивши дійсні обставини справи, суд дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у цій частині законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів не вбачає, виходячи з наступного.

Рішення суду першої інстанції згідно апеляційної скарги позивачки ОСОБА_6 оспорюється лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права спільної сумісної власності на одноповерховий житловий будинок літ. НОМЕР_6 у АДРЕСА_3; автомобіль «ВАЗ-21013», 1985 р.в., д.н.з. НОМЕР_1; причіп легковий «Бджілка», 1996 р.в., д.н.з. НОМЕР_2; станок деревообробний «КS 210 LASERCUT»; деревообробний фрезерний станок «PWSS-55»; деревообробний станок «HC 260 C»; човен надувний гумовий; бетономішалку та присудження грошової компенсації з ОСОБА_7 на користь позивачки за деревообробні станки в сумі 750,00 грн.

Згідно апеляційної скарги відповідача ОСОБА_7 та заяви ОСОБА_8 про приєднання до цієї апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оспорюється в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на одноповерховий будинок літ. НОМЕР_7 з гаражем літ. «Д», розташований за адресою АДРЕСА_2; двоповерховий житловий будинку літ. «Л-2», розташований за адресою АДРЕСА_4; земельну ділянку загальною площею 0,0137 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; земельну ділянку загальною площею 0,0093 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; земельну ділянку загальною площею 0,0167 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4.

Також відповідач просить за ОСОБА_6 залишити право довічного проживання у будинку АДРЕСА_1.

При розгляді справи судом встановлено, що 26.02.1987 сторони у справі вперше зареєстрували між собою шлюб. 23.03.1989 цей шлюб було розірвано. У подальшому шлюб повторно зареєстровано між сторонами 04.03.2004, а 28.02.2013 - цей шлюб було знов розірвано.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.04.1989 ОСОБА_7 придбав житловий будинок літ. АДРЕСА_1 у ОСОБА_16 Цей будинок розташований на земельній ділянці площею 910 кв.м., його житлова площа становить 58,6 кв.м. Крім цього житлового будинку до складу домоволодіння входять надвірні споруди - літня кухня літ. «Б», туалет літ. «В», два льохи літ. « Г, Е », гараж літ. «Д» та огорожа № 1,2.

Рішенням Соснівського райвиконкому м. Черкаси №263 від 19.04.1983 ОСОБА_16 (попередній власник) дозволено капітальний ремонт частини будинку (літ. А-1), та будівництво кухні, котельні та веранди, а також дозволено знести старі приміщення, добудувати до гаража сарай-літню кухню та знести старі сараї. Рішенням Соснівського райвиконкому м. Черкаси №474 від 20.10.1988 ОСОБА_16 по АДРЕСА_1 дозволено узаконити сіни (літ. а) та веранду (літ. аІ).

Спірні автомобіль та причеп відповідач придбав, згідно облікових карток приватних ТЗ ,- 04.02.1998 та 09.06.1998 відповідно.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно п.12 постанови Пленуму ВСУ від 12.06.1998 №16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), спори про поділ майна осіб, які живуть однією сім'єю, але не перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вирішуватися згідно з п. 1 ст. 17 ЗУ «Про власність», відповідних норм ЦК УРСР та з урахуванням п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності». Правила ст.ст. 22, 28, 29 КпШС в цих випадках не застосовуються.

Так, згідно із ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про власність», що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Частиною 2 статті 112 ЦК УРСР визначено, що сумісною власністю є спільна власність без визначення часток.

За змістом п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.1995 № 29 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), розглядаючи позови, пов'язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 ЗУ «Про власність», ст. 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, якщо укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 ЗУ «Про власність»), тощо.

Отже, майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, внаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, обєднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв'язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім'єю, слід установити не лише обставини щодо факту спільного проживання сторін у справі, а й той факт, що спірне майно було придбане сторонами внаслідок спільної праці. Сам факт перебування у фактичних шлюбних відносинах без установлення ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною зі сторін.

Тільки в разі встановлення цих фактів положення ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про власність» вважається правильно застосованим. Для визнання за особою, яка проживала з іншою особою без укладення шлюбу, права власності на частку у майні, набутому до 01.01.2004, вона має надати суду належні та допустимі докази про власну участь у набутті цього майна, оскільки сам по собі факт спільного проживання без реєстрації шлюбу та без визначення ступеня участі цієї особи у придбанні майна не може бути підставою для визнання права власності на половину спірного майна.

На підставі викладеного вище, враховуючи те, що житловий будинок літ. АДРЕСА_1 відповідач придбав 06.04.1989, спірний причеп - 09.06.1989, автомобіль - 04.02.1998, тобто після розірвання шлюбу, належних та допустимих доказів участі позивачки коштами чи власною працею у придбанні цього майна суду не надано, отже відповідні позовні вимоги є належним чином необґрунтованими.

При цьому колегія суддів відхиляє апеляційні доводи позивачки про те, що перелічене майно придбано у період фактичного проживання сторін у справі однією сім'єю без укладення шлюбу, оскільки з урахуванням чинного на час виникнення відповідних правовідносин законодавства, про що вказано вище, особі, яка претендує на частину спільного майна, слід надати докази власної участі, зокрема, працею чи коштами у набутті спірного майна, а в даному випадку вимоги позивачки фактично ґрунтуються лише на її власних доводах (поясненнях) та не підтверджуються жодними іншими доказами.

З показів свідків, допитаних судом першої інстанції при розгляді даного спору по суті, вбачається лише факт спільного проживання ОСОБА_7 в домоволодінні за вказаною адресою без укладення шлюбу між ними, але факт особистої участі позивачки в набутті спірного майна у вигляді житлового будинку літ. АДРЕСА_1, причепу та автомобіля, цими доказами не підтверджується.

Також та обставина, що будинок НОМЕР_6 прийнято в експлуатацію під час шлюбу сторін у справі не свідчить про помилковість висновків суду про те, що цей будинок не є об'єктом спільної сумісної власності, оскільки прийняття об'єкта нерухомості відбулося на ім'я іншої людини - ОСОБА_17 Крім того, правові категорії «прийняття в експлуатацію» та «набуття у власність» не тотожні. Для визнання певного предмета об'єктом спільної власності має значення саме його набуття у власність, а не прийняття у експлуатацію, яке у деяких випадках може передувати виникненню права власності на певний об'єкт.

Відсутність можливості оформити право власності на певне майно, про що вказує позивачка у своїй апеляційній скарзі, навіть у разі доведеності цієї обставини, не свідчитиме про те, що особа може звільнятися від доказування її участі у набутті майна під час проживання однією сім'єю з іншою особою без укладення шлюбу.

Що стосується апеляційних вимог позивачки щодо визнання права власності на майно, придбане під час дії норм чинного СК України, колегія суддів приймає до уваги таке.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно зі ст. 368 ЦК України майно, придбане подружжям в період шлюбу є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором між ними чи законом.

Колегія суддів відхиляє апеляційні доводи відповідача про те, що житловий будинок НОМЕР_7 є його особистою власністю з посиланням на час введення у експлуатацію цього будинку та час проведення його реконструкції, оскільки визначальним у розумінні вимог ч.1 ст.60 СК України, якою передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, є час набуття у власність майна, а в даному випадку майно набуте саме під час шлюбу сторін. Належних та допустимих доказів по справі, які б давали колегії суддів підстави прийти до протилежних висновків, ніж ті, до яких прийшов суд першої інстанції, сторонами не надано.

Також колегія суддів відхиляє апеляційні доводи відповідача про те, що двоповерховий будинок «Л-2» побудовано за кошти, отримані в кредит його дочкою ОСОБА_8, оскільки згідно п.2 договору про надання кредитної лінії від 12.03.2008, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк», як банком, та ОСОБА_18 ( колишнім чоловіком ОСОБА_8.), як позичальником, банк встановив позичальнику кредитну лінію у розмірі 30000,00 доларів США, цільове використання кредиту споживчі цілі. Відповідно до заяви ОСОБА_8 даний кредитний договір укладався в інтересах їхньої сім'ї. Згідно додаткової угоди № 2 до указаного кредитного договору в разі невиконання його умов зменшується ліміт кредитної лінії до 20000,00 дол. США.

Відповідно до договору від 15.03.2008, укладеного між відповідачем та ОСОБА_8 і ОСОБА_18, останні передали відповідачу взяті в банку кошти 30000,00 доларів США для організації будівництва та всього того, що буде пов'язане з виконанням будівництва на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Однак доказів того, що саме кредитні кошти були витрачені на будівництво відповідачем в судовому засіданні не надано, ці обставини документально не підтверджено.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що право власності на вказаний будинок було зареєстровано за відповідачем в період шлюбу. ОСОБА_8 з позовом до суду по визнання за нею права власності на будинок чи його частину не зверталася, як і не ставила питання про вступ в дану справу в якості третьої особи з самостійними вимогами щодо предмету спору, а лише приєдналася до апеляційної скарги відповідача.

При цьому, колегія судді не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поділ земельних ділянок, присудження позивачці грошової компенсації з відповідача та відмови в задоволенні позову в частині поділу деревообробних станків, бетономішалки, човна виходячи з наступного.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині визнання за сторонами права власності на земельні ділянки, на яких розташовані спірні домоволодіння виходячи з наступного.

Рішенням Черкаської міської ради №2-389 від 21.02.2006 відповідачу безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 962 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. На підставі даного рішення видано державний акт на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_8 від 15.02.2007.

У подальшому дану земельну ділянку відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4; Серії НОМЕР_3; Серії НОМЕР_5; Серії НОМЕР_9 від 23.11.2011 розділено на частки під житлові будівлі та господарські споруди.

Рішенням Виконавчого комітету Черкаської міської ради №453 від 03.04.2008 відповідачу на вище зазначеній земельній ділянці дозволено будівництво приватного двоповерхового житлового будинку садибного типу та сараю відповідно до проекту. 04.06.2008 відповідачу інспекцією ДАБК у Черкаській області видано Дозвіл №289 на виконання будівельних робіт. Наказом №403-а від 31.10.2011 департаменту містобудування виконавчого комітету Черкаської міської ради, надано окремий порядковий вуличний знак №3/1 житловому будинку (літ.Л-11) по вул. Василицькій. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.01.2012 та Технічного паспорту двоповерховий житловий будинок літ. «Л-2» загальною площею 172 кв.м., погріб літ. К, вигрібна яма літ.11, огорожа № 12,13 по АДРЕСА_4 зареєстровано за відповідачем. Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №531 від 17.04.2008 дозволено відповідачу переобладнання літньої кухні літ. «Б» в житловий будинок згідно з проектом по АДРЕСА_1. Відповідно до Дозволу №290 Інспекції ДАБК у Черкаській області на виконання будівельних робіт від 04.06.2008 відповідачу дозволено виконання будівельних робіт з переобладнання літньої кухні літ. «Б» в житловий будинок відповідно до проекту по АДРЕСА_1. Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.01.2012 відповідач є власником житлового будинку літ. НОМЕР_7 по АДРЕСА_1.

Як вбачається з вимог п.5. ч.1 ст. 57 СК України земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України є особистою приватною власністю чоловіка, дружини.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року за № 7 з відповідними змінами, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 3К, 377 ЦК.

Відповідно, колегія суддів не погоджується висновками суду першої інстанції про визнання вищезазначених земельних ділянок спільним майном подружжя , а висновки суду про визнання за сторонами права власності на земельні ділянки, на яких розташовані спірні домоволодіння вважає передчасними, оскільки виділу конкретних часток в натурі у праві власності на ці домоволодіння не відбулося, отже визначити яка саме частина земельної ділянки має бути надана позивачці, як власнику нерухомості, наразі немає можливості.

При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо присудження грошової компенсації у розмірі 750 грн., який суд вирішив стягнути з відповідача на її користь за спільно набуте у шлюбі майно у вигляді деревообробного фрезерного станка «PWSS-55» та деревообробного станка «HC 260 C», оскільки ОСОБА_6 категорично заперечує проти грошової компенсації та згідно змісту позовних вимог наполягає на поділу майна в ідеальних частках, а згідно ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою.

Отже висновок суду першої інстанції про можливість присудження позивачці грошової компенсації за деревообробні станки є помилковим, та таким що виходить за межі позовних вимог.

Крім того, стягнувши з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію за вказані станки, суд першої інстанції не вирішив юридичну долю вказаного майна та не вказав у своєму рішенні за ким з подружжя він визнає право власності на вказані станки.

При вирішенні питання щодо поділу між сторонами як спільно нажитого у шлюбі майна у вигляді станка деревообробного «КS 210 LASERCUT», бетономішалки та гумового човна, колегія суддів бере до уваги те, що відповідач ОСОБА_7 в ході судового розгляду справи визнав факт придбання вказаного майна під час шлюбу з позивачкою, але заперечує проти його поділу між ними з тих підстав, що дане майно наразі є технічно несправним. Між цим, технічна несправність майна не виключає можливості його поділу між сторонами в ідеальних частках, як того вимагає ОСОБА_6 в своєму позові до суду та апеляційні скарзі.

Згідно ст.309 ЦПК України підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 29.04.2015 в частині вирішення позовних вимог про поділ земельних ділянок, присудження позивачці грошової компенсації з відповідача та відмови в задоволенні позову в частині поділу деревообробних станків, бетономішалки та човна слід скасувати та ухвалити у вказаній частині нове рішення, яким позовні вимоги про поділ земельних ділянок залишити без задоволення та визнати за сторонами право власності на: деревообробний фрезерний станок «PWSS-55», деревообробний станок «HC 260 C», деревообробний станок КS 210 LASERCUT, бетономішалку, гумовий човен, - в рівних частках за кожним зі сторін, в решті рішення суду першої інстанції має бути залишено без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційні скарги - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно та поділ спільного майна подружжя в частині задоволення позовних вимог про поділ земельних ділянок, присудження позивачці грошової компенсації з відповідача та відмови в задоволенні позову в частині поділу деревообробних станків, бетономішалки, човна - скасувати .

Ухвалити в цій частині нове рішення .

Визнати за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на: деревообробний фрезерний станок «PWSS-55», деревообробний станок «HC 260 C», деревообробний станок КS 210 LASERCUT, бетономішалку, гумовий човен, - в рівних частках за кожним.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7 в частині визнання за нею права власності на ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0137 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_5; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0093 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_3; ? частину земельної ділянки загальною площею 0,0167 га, розташованої за адресою АДРЕСА_2 відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку Серії НОМЕР_4- відмовити.

У решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 квітня 2015 року - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :