Вирок № 45957982, 30.06.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/11723/14-к

1-КП/638/109/15

ВИРОК

іменем України

30 червня 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого Аркатової К.В.

при секретарі Подосокорської А.О.

за участю прокурорів Тітова О.О., Аракеляна В.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220480002165 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Вірменії, громадянина України, одруженого, який має на утриманні трьох дітей: доньку Єву, ІНФОРМАЦІЯ_3, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, доньку Ганну, ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючого за трудовою угодою водієм, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_7, в силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, який перебуває у цивільному шлюбі, працюючого за трудовою угодою вантажником у ТЦ «Барабашова», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше судимого 06.03.2001 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч.1 ст.229-6 КК України до 2 років позбавлення волі; 18.10.2001 року Фрунзенським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.141 КК України до 3 років позбавлення волі; 24.01.2006 року Київським районним судом м. Харкова за ч.1 ст.296 КК України до 1 року позбавлення волі; 12.04.2007 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.190, ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі; 16.12.2009 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.296 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі; 08.12.2012 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 4 місяців арешту

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186, ч.1 ст.353 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.05.2014 року близько 11:00 години ОСОБА_3 разом зі своїм знайомим ОСОБА_5 та ОСОБА_6, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, знаходились біля будинку № 6-А по вулиці Новгородській міста Харкова. В ході спілкування у ОСОБА_3 виник корисливий умисел, направлений на відкрите заволодіння майном його знайомого ОСОБА_7 Своїм злочинним наміром ОСОБА_3 поділився з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та запропонував останнім прийняти в ньому участь, на що вони надали свою згоду. В подальшому реалізуючи свій єдиний сумісний злочинний умисел та попередньо розподіливши ролі вчинення злочину, ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_7 на його особистий телефон, та повідомив, що він ОСОБА_3 знайшов для ОСОБА_8 роботу, та для чого останньому необхідно приїхати до нього за місцем мешкання за адресою: м. Харків, вулиця Новгородська, 6-А. ОСОБА_7 не підозрюючи про істинні наміри ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_6, приїхав на міському транспорті на вул.. Новгородську, 6-А в м. Харкові, де зустрівся з ОСОБА_3 Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 направились на вул. Мирну, 16 в м. Харкові, де зі слів ОСОБА_3 повинні були зустрітися з його знайомим, який відвезе їх на співбесіду щодо майбутньої роботи ОСОБА_7 Неподалік будинку № 16 по вул. Мирній в м. Харкові до них підійшов ОСОБА_5 з ОСОБА_6 Після чого ОСОБА_5, реалізуючи злочинний намір наніс потерпілому один удар правою рукою в область лівої скули, спричинивши останньому тілесні ушкодження на обличчі, а саме на слизовій поверхні губи зліва, які згідно висновку судово медичної експертизи № 1536-ая/14 від 15.05.2014 року відноситься до легких тілесних ушкоджень, а ОСОБА_6 відкрито, шляхом ривку забрав у ОСОБА_7 шкіряну сумку «Армані», вартість якої згідно висновку судово товарознавчої експертизи № 5746 від 29.05.2014 року, складає 212,50 грн., в якій знаходились гроші у розмірі 60 гривень, ключі, банківські карти, студентський квиток, паспорт громадянина України, водійське посвідчення, мобільний телефон «Iphone 3GS», вартістю 1520 грн. Після цього продовжуючи свій злочинний намір протиправно зняли з потерпілого ОСОБА_7 сонцезахисні окуляри, вартістю 1440 грн., золоту обручку 585 проби, вартістю 3312,40 грн., срібну обручку 925 проби, вартістю 329 грн., та ОСОБА_5, ОСОБА_6 з протиправно вилученим у ОСОБА_7 майном з місця скоєння злочину втекли, а ОСОБА_3 залишився з ОСОБА_7 на місці скоєння злочину. В подальшому ОСОБА_3 залишив ОСОБА_7 та направився до ломбарду «Скарбниця», який розташований по вул. О. Яроша, 23-А в м. Харкові, де за раніше обумовленою домовленістю його чекав ОСОБА_5 та ОСОБА_6, після чого ОСОБА_3 на власний паспорт громадянина України заклав золоту каблучку потерпілого за 900 грн., які він передав ОСОБА_5, та якими останній розпорядився на власний розсуд.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_5 свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 186 КК України, а, крім того, ОСОБА_5 за частиною 1 статтею 353 КК України, визнали повністю, щиро розкаялися, надали пояснення щодо фактичних обставин справи так як вони викладені вище у вироку.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що знайомий з ОСОБА_3 з березня 2014 року, останній запропонував йому роботу водія, на що він погодився, приїхав на вулицю Новгородську, 6-А міста Харкова для зустрічі з другом ОСОБА_3 Зустрівшись, вони пішли до будинку № 16 по вулиці Мирній в місті Харкові, де до них підійшов ОСОБА_5 з товаришем. ОСОБА_5 повідомив, що він є працівником міліції, показавши, як він думав на той час, посвідчення співробітника міліції, наніс йому удар правою рукою в область щелепи та забрали особисте майно, а саме шкіряну сумку «Армані», в якій знаходились гроші у розмірі 60 гривень, ключі, банківські карти, студентський квиток, паспорт громадянина України, водійське посвідчення, мобільний телефон «Iphone 3GS», сонцезахисні окуляри, золоту обручку 585 проби, срібну обручку 925 проби. Після чого, обвинувачені з місця скоєння злочину зникли, а він повернувся додому та звернувся до районного відділу міліції із заявою про скоєний злочин.

Вина ОСОБА_3, ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, а ОСОБА_5, крім того за ч.1 ст.353 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні показав, що обвинувачених знає давно, 07.05.2014 року зустрічався з ОСОБА_3, який пропонував за грошову винагороду прийняти участь в якості міліціонера, на що він не погодився. Про обставини цієї пропозиції йому нічого невідомо.

- висновком судово медичної експертизи № 1536-ае/14 від 15.05.2014 року, відповідно до якої у ОСОБА_7 мав місце рубець на голові, який виник внаслідок загоєння забитої рани, яка виникла від дії тупого твердого предмету та могла бути спричинена в строк, вказаний потерпілим, за ступенем тяжкості це легке тілесне ушкодження.

- протоколом предявлення особи для впізнання від 14.05.2014 року, згідно з яким ОСОБА_7 вказав на ОСОБА_5, як на особу, яка відкрито заволоділа його майном.

- довідкою ПП «Ломбард Скарбниця», згідно якої 08.05.2014 року ОСОБА_3 у вказаний слідчим час звертався до ломбардного відділення з приводу закладу золотої обручки 585 проби, вагою 4,07 грамів.

- висновком судової товарознавчої експертизи № 5746 від 29.05.2014 року, якою визначена ринкова вартість майна, що належало потерпілому ОСОБА_7, сума якої склала 8673,90 грн.

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 29.05.2014 року, згідно якого ОСОБА_7 вказано на особу під фотокарткою № 3 (ОСОБА_6В.), як на таку, що була разом з ОСОБА_5 під час скоєння злочину.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 29.05.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_7, який детально на місцевості показав про події що мали місце 08.05.2014 року.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.06.2014 року за участю ОСОБА_5, якому запропоновано показати спосіб та механізм скоєння ним кримінального правопорушення, на що останній відмовився з посиланням на ст.63 Конституції України.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 19.06.2014 року за участю ОСОБА_3, який на місці показав спосіб та механізм скоєння ним правопорушення.

- протоколом одночасного допиту потерпілого ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_3 від 19.06.2014 року, в ході якого ОСОБА_3 частково підтвердив покази потерпілого, достеменно не памятаючи хто саме наносив удар ОСОБА_11 та забрав його речі.

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 23.06.2014 року, якою пластикові картки «ПриватБанка», пластикову картку «Банк «Фінанси та Кредит», студентський квиток, паспорт громадянина України на імя ОСОБА_7, барсетку чорного кольору, ключі в кількості двох штук визнано речовими доказами, долучено до матеріалів кримінального провадження та передано потерпілому на відповідальне зберігання.

Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_3, ОСОБА_5 за ч.2 ст.186 КК України, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєний за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчинене повторно. Крім того, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.1 ст.353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане з вчиненням суспільно небезпечного діяння.

Часткове визнання вини ОСОБА_5 в попередніх судових засіданнях зокрема не визнання факту нанесення удару потерпілому та не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186 КК України, визнання факту заволодіння чужим майном, що, на його думку слід кваліфікувати за ст.190 КК України, тобто шахрайство, суд відхиляє, через обумовлення такої позиції бажанням ухилитися від більш тяжкого покарання, відсутність обовязкової ознаки шахрайства добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.

Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він раніше в силу ст.89 КК України не судимий, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, батьків пенсіонерів, працює за трудовою угодою водієм, за місцем проживання характеризується задовільно. Вивченням особистості обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше судимий, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, перебуває у цивільному шлюбі, працював до затримання за трудовою угодою вантажником, за місцем проживання характеризується задовільно.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених у відповідності зі ст.66 КК України є щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених у відповідності зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинувачуваним ОСОБА_3, ОСОБА_5 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів (ч.2 ст.186 КК України) та невеликої тяжкості (ч.1 ст.353 КК України), наведені вище дані про їх особу, знаходить необхідним для їх виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів призначити покарання в межах санкції інкримінованих статей із застосуванням ст.75 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 суд залишає без задоволення через добровільне відшкодування завданої шкоди.

Речові докази у справі суд визнає за необхідне визначити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді застави у відношенні ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу суд вважає за доцільним залишити без змін, після чого скасувати, повернувши суму застави ОСОБА_12

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши з-під варти в залі суду негайно.

Судові витрати за проведення експертних досліджень, суд вважає необхідним покласти на обвинувачених.

Керуючись ст. ст. 369-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обовязки:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.

ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.353 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки; за ч.1 ст.353 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст.70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обовязки:

не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції; повідомляти кримінально виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_5 у вигляді тримання під варто до вступу вироку в законну силу скасувати, звільнивши останнього з під варти в залі суду негайно.

Зарахувати ОСОБА_5 у строк відбування покарання попереднє утримання під вартою з 14 травня 2014 року.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити заставу, після чого повернути ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_12, Ідн.2750100737, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13, суму застави у розмірі 30000 грн. (тридцять тисяч), сплачену на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок 37318008000164, МФО 851011, код ЄДРПОУ 26281249, одержувач ТУ ДСА України в Харківській області, банк одержувач ГУ ДКСУ в Харківській області згідно квитанції № 0.0.334650504.1.

Зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання попереднє утримання під вартою з 16 травня 2014 року по 12 січня 2015 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судово товарознавчої експертизи у розмірі 246 грн.

Речові докази у справі - пластикові картки «ПриватБанка», пластикову картку «Банк «Фінанси та Кредит», студентський квиток, паспорт громадянина України на імя ОСОБА_7, барсетку чорного кольору, ключі в кількості двох штук, передані потерпілому ОСОБА_7 на відповідальне зберігання, вважати переданими за належністю.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова.

Головуючий