Рішення № 45947954, 26.06.2015, Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/1235/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2015 року, Троїцький районний суд Луганської області у складі :

Головуючий суддя по справі - ОСОБА_1

При секретарі - Книшові О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні смт. Троїцьке цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Троїцького районного суду Луганської області з Вищого Спеціалізованого суду України надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди з Ухвалою суду направлено на новий розгляд до суду першої інстанції після відміни рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2014 року та ухвали Апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2014 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 30000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 квітня 2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 30 січня 2014 року залишено без змін.

Вищий Спеціалізований суд України в ухвалі від 6 серпня 2014 року зазначив, що не можна погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення моральної шкоди, не зясовано, у чому полягають винні дії відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, причинний звязок та настання негативних наслідків для позивача.

Позивач по справі звернувся до суду і вказав, що не зявився і надав заяву до суду датуючи її 20.06.2015 року в якій просить суд провести судове засідання по справі №433/1235/14-ц про стягнення моральної шкоди за його позовом до МО України без його участі і надіслати копію рішення по справі.

22.06.2015 року до Троїцького районного суду надійшло заперечення від представника Міністерства оборони України в якому відмічено, що позивач обґрунтовує тим, що йому було відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років. Призначити зазначену пенсію відмовлено на підставі п.6 ст. 12 Закону України №2261 від 19 квітня 2006 року. Представник відповідача вказав, що функції, щодо призначення пенсій звільненим з військової служби військовослужбовцям покладено у Міністерстві оборони України на обласні військові комісаріати.

Позивач звертався з проханням про призначення пенсії до Луганського військового комісаріату, і відповіддю від 18.03.2005 року у призначенні пенсії йому було відмовлено.

Міністерство оборони України,згідно ст.1,10 Закону України «Про оборону України» є центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних сил, які створені для захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Представник відповідача вказує, що не має доказів того, що саме внаслідок неправомірних дій Міністерства оборони України ним понесена моральна шкода.

Вважає необхідним встановити ступінь вини працівників, які відмовили в призначенні пенсії за вислугою віку позивачу.

Міністерство оборони України заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_2 в повному обсязі, вважає позовні вимоги необґрунтованими.

Розглянути справу за відсутністю представника позивача і повідомити про результати розгляду справи.

Суд, вивчивши заяви сторін по справі про розгляд справи за їх відсутністю ,повідомлення про прийняте рішення по справі , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що представник відповідача в своєму запереченні по справі вказує, що дії працівників МО України не знаходяться винними з настанням у заподіянні позивачу моральної шкоди. Відсутній причинний звязок з настанням негативних наслідків для позивача.

Відповідно дост. 10 ЦПК України(положення якої суд роз'яснював сторонам в судовому засіданні) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 11 ЦПК України(положення якої суд роз'яснював сторонам в судовому засіданні)суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимогЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно дост. 60 ЦПК Україникожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, оцінюючи надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 4постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»у позовній заяві повинно бути зазначено у чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та яким доказами це підтверджується.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 60 362 гривень 00копійок оскільки позивачем спричинення моральної шкоди суду не доведено, не зазначено з яких міркувань позивач виходив визначаючи розмір шкоди, будь-яких доказів підтверджуючих спричинення останньому моральної шкоди суду не надано і не зазначено причинний звязок з діями працівників МО України і позивачем.

Крім того, правові норми, які регулюють дані правовідносини, не передбачають відшкодування моральної шкоди по даним конкретним правовідносинам.

Відповідно дост. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення витрат по оплаті судового збору з урахуванням того, що в задоволенні позову йому відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.23,1166,1167 ЦК України, керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,214,215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Узадоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Луганської області на протязі десяти днів через Троїцький районний суд.

Суддя: М.А. Ляшенко