Ухвала суду № 45941913, 26.06.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7813/13-ц

Провадження № 22-ц/779/7/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хоростіль Р.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Вакарук В.М., Ясеновенко Л.В.

Секретаря Драганчук У.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, апелянта ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про розподіл домоволодіння в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року та апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року і додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5. Вирішено:

1) Провести між ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поділ будинковолодіння АДРЕСА_1 наступним чином:

1-1) ОСОБА_5 - співвласнику 1/2 ідеальної частки виділити у власність такі приміщення:

Житлового будинку під літ. «А»: житлову кімнату літ. 1-4 площею 12,5 кв.м; житлову кімнату літ. 1-5 площею 21,3 кв.м;

Прибудови під літ. «А2»: передпокій літ. 1-3 площею 12,2 кв.м;

Веранди під літ. «а»: веранду літ. 1-1 площею 7,6 кв.м; ванну літ. 1-2 площею 5,0 кв.м.

Загальна площа житлових приміщень ОСОБА_5 становить 58,2 кв.м, а вартість - 271 667 грн.

Господарські будівлі та споруди: 1/2 частини літньої кухні літ. «В»; вбиральню літ. «Д»; ворота літ. «№1»; 1/2 частини огорожі літ. «№2», - загальна вартість яких становить 73 985,5 грн.

1-2) ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - іншим співвласникам 1/2 ідеальної частки (по 1/6 - кожен) виділити у власність такі приміщення:

Житлового будинку під літ. «А»: житлову кімнату літ. 2-4 площею 12,4 кв.м; житлову кімнату літ. 2-5 площею 20,9 кв.м; коридор літ. І площею 6,4 кв.м;

Підвалу під літ. «А1»: комору в підвалі літ. І площею 6,4 кв.м;

Підвалу під літ. «А3»: комору в підвалі літ. ІІ площею 8,7 кв.м; комору в підвалі літ. ІІІ площею 4,1 кв.м;

Прибудови під літ. «А2»: передпокій літ. 2-3 площею 11,9 кв.м;

Веранди під літ. «а1,а2»: веранду літ. 2-1 площею 8,6 кв.м; кухню літ. 2-2 площею 5,7 кв.м;

Мезонін під літ. «а5»: коридор літ. 2-6 площею 3,8 кв.м; комору літ. 2-7 площею 5,7 кв.м.

Загальна площа житлових приміщень ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 становить 94,6 кв.м, вартість - 348 668 грн.

Господарські будівлі та споруди: 1/2 частини літньої кухні літ. «В»; вбиральню літ. «Ж»; ворота літ. «№3»; 1/2 частини огорожі літ. «№2», - загальна вартість яких становить 74 389,5 грн.

2) Визначити наступний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1:

2-1) в користування ОСОБА_5 виділити земельну ділянку з такими розмірами по периметру (зелений колір табл. 8 до висновку судової інженерно-технічної експертизи №2385/2386/2387, наданого 24.03.2014 р. Львівським НДІ судових експертиз): 7,33 м.п.; 5,77 м.п.; 25,17 м.п.; 10 м.п.; 0,42 м.п.; по літній кухні; 1 м.п.; 0,67 м.п.; 8,23 м.п.; по житловому будинку; 3,37 м.п.; 5,81 м.п.

Загальна площа земельної ділянки в користуванні ОСОБА_5 становить 296 кв.м.

2-2) в користування ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виділити земельну ділянку з такими розмірами по периметру (синій колір табл. 8 до висновку судової інженерно-технічної експертизи №2385/2386/2387, наданого 24.03.2014 р. Львівським НДІ судових експертиз): 12,3 м.п.; 5,81 м.п.; 3,37 м.п.; по житловому будинку; 8,23 м.п.; 0,67 м.п.; 1 м.п.; по літній кухні; 0,42 м.п.; 9,54 м.п.; 30,2 м.п.

Загальна площа земельної ділянки в користуванні ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 становить 296 кв.м.

3) у зв'язку з наведеним вище поділом ОСОБА_5 закласти дверний отвір між приміщеннями під літ. 1-3 і літ. І.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 38 702 грн. 50 коп. за відхилення від ідеальних частин при реальному розподілі будинковолодіння АДРЕСА_1.

Не погодившись із рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що задовольняючи його позов про розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі та визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, суд помилково взяв за основу другий варіант поділу домоволодіння, запропонований у Висновку №2385/2386/2387 судової інженерно-технічної експертизи від 24.03.2014 року. Судом не враховано, що при застосуванні другого варіанту поділу домоволодіння площа приміщень, що виділяється сторонам не відповідає їхнім часткам у праві спільної часткової власності. Відхилення площі приміщень при другому варіанті поділу становить 36,0 кв.м, а за відхилення від ідеальних часток йому повинна належати компенсація в сумі 38 702,50 грн. При першому варіанті поділу відхилення площі приміщень становить лише 5,20 кв.м, а компенсація за відхилення від ідеальних часток, яка повинна належати ОСОБА_3, становить 5 313,50 грн. Таким чином, перший варіант поділу домоволодіння та земельної ділянки, визначений у Висновку від 24.03.2014 року, є більш прийнятним та найбільше відповідає тому розподілу домоволодіння та користування земельною ділянкою, який склався між співвласниками.

З наведених підстав просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким вирішити провести реальний розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 між ним, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідно до першого варіанту, визначеного у Висновку №2385/2386/2387 судової інженерно-технічної експертизи від 24.03.2014 року.

Не погодившись із рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року та додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року, ОСОБА_3 подала апеляційні скарги, в яких посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема в апеляційній скарзі на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року апелянт зазначає, що, розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в порушення ст. 179, ч. 1 ст. 214 ЦПК України не встановив обставини, які мають значення для справи, а саме чи дійсно вона не бажає приватизувати земельну ділянку, маючи свій вхід на подвір'я і до будинку, користується подвір'ям позивача, чи виникають між позивачем та між нею суперечки з приводу користування будинком та земельною ділянкою та якими доказами це підтверджується.

Апелянт вказує, що висновок суду про доцільність визначення порядку користування земельною ділянкою не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки судом не встановлено, що між сторонами існує спір.

Також апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення неправильно застосовано положення ст. 364 ЦК України, яка застосовується до відносин, пов'язаних з виділенням частки із майна, що є у спільній частковій власності, положення ст. 367 ЦК України, яка застосовується до відносин, пов'язаних з поділом майна, а не до відносин, пов'язаних із здійсненням права спільної часткової власності, а також положення ст. 358 ЦК України та ст. 88 ЗК України, які регулюють відносини, пов'язані із здійсненням права спільної часткової власності і володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності.

У зв'язку з наведеним апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовити.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване додаткове рішення суд першої інстанції виходив з того, що при другому варіанті реального розподілу домоволодіння по АДРЕСА_1, запропонованому у Висновку №2385/2386/2387 судової інженерно-технічної експертизи від 24.03.2014 року, першому співвласнику, яким є ОСОБА_5, повинна належати грошова компенсація за відхилення від ідеальних частин в сумі 38 702 грн. 50 коп. Проте такий висновок експерта суперечить матеріалам справи, оскільки при проведенні експертного дослідження експертом була взята загальна площа домоволодіння 153,2 кв.м, а не 73,5 кв.м. Відповідно до договору дарування від 22.07.1974 року ОСОБА_8 подарував ОСОБА_9, спадкоємцем якого є ОСОБА_5, 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1. На момент укладення даного договору дарування загальна площа будинку була 73,5 кв.м. Загальна площа будинку збільшилася до 153,2 кв.м після добудови ОСОБА_8 веранди і санвузла до будинку, який належав йому на праві особистої власності. Таким чином, при проведенні експертного дослідження експерт повинен був провести реальний розподіл домоволодіння загальною площею 73,5 кв.м, а не 153,2 кв.м.

Крім того, апелянт вказує, що у висновку експерта є багато розбіжностей щодо сум компенсацій, а саме: на сторінці №10 експертного висновку зазначено, що дійсна (ринкова) вартість будинковолодіння на час проведення дослідження становить 768 710 грн., дійсна (ринкова) вартість будинковолодіння, яке пропонується співвласникам 1/2 ідеальної частини будинковолодіння, становить 384 355 грн., а на сторінці №11 вказано, що дійсна (ринкова) вартість 1/2 ідеальної частини житлового будинку становить 420 705,5 грн.; на сторінці №15 експертного висновку зазначено, що загальна вартість частини будинковолодіння, яку пропонується надати другому співвласнику 1/2 ідеальної частки, становить 446 766,5 грн., хоча по розрахунку вказано - 423 057,5 грн.; при проведенні експертного дослідження не досліджувались і не були розподілені два гаражі, які знаходяться на спірній земельній ділянці; по другому варіанту розподілу житлового будинку другому співвласнику коридор літ. І площею 6,4 кв.м рахували по ціні житлової кімнати; комору в підвалі площею 6,4 кв.м та комори в підвалі загальною площею 12,8 кв.м рахували по різних цінах; веранду першому співвласнику площею 7,6 кв.м та веранду другому співвласнику площею 8,6 кв.м рахували по різних цінах. У зв'язку з тим, що у висновку експерта є багато суперечностей вона заявляла клопотання про виклик судового експерта в судове засідання. В даному клопотанні був перелік питань, на які експерт повинен був дати роз'яснення. Однак, суд першої інстанції в порушення вимог законодавства ухвалив додаткове рішення без виклику сторін та не розглянув клопотання про виклик судового експерта, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

З наведених підстав апелянт просить додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 грошову компенсацію в сумі 38 702 грн. 50 коп. за відхилення від ідеальних частин при реальному розподілі будинковолодіння АДРЕСА_1.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_5 вимоги апеляційної скарги підтримала з мотивів, викладених у ній. Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 не визнала.

Апелянт ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні вимоги апеляційних скарг підтримали з мотивів, викладених у них. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не визнали.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. За даними довідки т.в.о. командира в/ч 1241 від 29.05.2015р. ОСОБА_6 проходить строкову військову службу з 13.05.2015 року. Зі слів ОСОБА_3 її син ОСОБА_7 є неповнолітнім.

З урахуванням положення ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін та апелянта ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_5 є власником 1/2 частини домоволодіння по АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської нотаріальної контори Андрусяк К.Ф., зареєстрованим в реєстрі за №4Д-670 (а.с. 4 в т. 1).

Відповідачу ОСОБА_3 та третім особам - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 належить інша 1/2 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 (по 1/6 частині кожному), що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою А.М., та відповідними витягами про реєстрацію права власності (а.с. 33, 34, 102, 103, 104, 105 в т. 1).

Судом також встановлено, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірне домоволодіння, сторонами не приватизована, перебуває в їх користуванні.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції в частині поділу домоволодіння виходив з того, що спірне домоволодіння належить сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частині кожному в порядку спадкування і кожний співвласник успадкував ті житлові приміщення та господарські споруди, які займали їх спадкодавці, та в спільному користуванні залишився коридор, який в плані будинку (а.с. 7 зв. в т. 1) значиться І, площею 6.4 кв.м.

Таким чином, між сторонами фактично склався певний порядок користування спірним домоволодінням, який також враховано і експертом Львівського НДІСЕ при проведенні інженерно-технічної експертизи та запропоновано два варіанти поділу спірного домоволодіння згідно висновку №2385/2386/2387 від 24 березня 2014 року. Оскільки позивач погоджувався і на перший, і на другий варіант поділу будинку, а відповідач погоджувалась тільки на другий варіант поділу домоволодіння, то суд першої інстанції правильно вирішив провести поділ домоволодіння по другому варіанту вказаної експертизи, із урахуванням інтересів сторін.

В частині визначення порядку користування прибудинковою територією спірного домоволодіння суд виходив з того, що сторонам при переході права спільної часткової власності на спірне домоволодіння, перейшло і право користування присадибною земельною ділянкою в тих частинах, що і домоволодіння.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та узгоджується з матеріалами справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції установлено, що ще за життя попередні співвласники (спадкодавці) в спірному домоволодінні провели самочинну добудову до будинку (кожен з них до тієї частини будинку, яку займали), яка в схематичному плані земельної ділянки садибного житлового будинку значиться: прибудова під літерою А2, підвал А3, веранда а/а1/а2, сходи а3/а4 (а.с. 6 зв. в т. 1), надбудову другого поверху, зазначену в плані будинку (а.с. 8 в т. 1) під літерою «А» поверх ІІ, а також самочинно звели гаражі під літерами «Б» та «Г».

Встановлюючи обсяг майна, що є спільною частковою власністю сторін, яка підлягає поділу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що поділу підлягає все домоволодіння по АДРЕСА_1, крім двох гаражів, оскільки за даними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської нотаріальної контори Андрусяк К.Ф., зареєстрованим в реєстрі за №4Д-670 (а.с. 4 в т. 1) позивач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 успадкував після смерті батька ОСОБА_9 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з 1/2 частини житлового будинку, цегляного, жилою площею 67,1 кв.м, який в схематичному плані земельної ділянки садибного (індивідуального) житлового будинкуАДРЕСА_1 (а.с. 6 зв. в т. 1) значиться під літерою «А»; літньої кухні, зазначеної літерою «В», двох вбиралень, зазначених літерами «Д» та «Ж» (а.с. 4 в т. 1). Останній в свою чергу вказане майно набув у власність на підставі договору дарування від 22.07.1974 року (а.с. 205 зв., 206 в т. 1).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Фединою А.М., та витягів про реєстрацію права власності (а.с. 33, 34, 102, 103, 104, 105 в т. 1) відповідач ОСОБА_3 та її сини ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 успадкували після смерті чоловіка та батька ОСОБА_12 іншу 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1 (по 1/6 частині кожний), до складу якої входить будинок житловий, цегляний, житловою площею 67,1 кв.м, загальною площею 153, 2 кв.м, який в схематичному плані значиться літ. «А», літня кухня, зазначена в плані літерою «В», дві вбиральні, зазначені літерами «Д», «Ж»; ворота №1, огорожа №2 (а.с. 33, 34, 102, 103, 104, 105 в т. 1). Вказане майно ОСОБА_12 набув у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.09.2005 року.

За даними плану будинку під літ. А поверх І, під літ. А поверх ІІ (мезонін), підвал літ. А в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7, 8 в т. 1) загальна площа всього житлового будинку складає саме 153,2 кв.м.

Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що сторони, успадковуючи частини спірного домоволодіння з урахуванням самочинної добудови житлового будинку, що була зроблена кожним із спадкодавців, стали правомірними співвласниками всього спірного домоволодіння, крім двох гаражів, які самочинно зведені попередніми спадкодавцями і не прийняті спадкоємцями відповідно до правоустановчих документів (свідоцтво про право власності на спадщину), якого в цій частині ніхто не оспорював.

Наведеним спростовуються доводи апелянта ОСОБА_3, що суд першої інстанції неправильно встановив обсяг майна, що є спільною частковою власністю сторін, яка підлягає поділу, зокрема поділив весь житловий будинок загальною площею 153,2 кв.м, а не без урахування самочинної добудови, загальною площею 75 кв.м, і при цьому не урахував два гаражі, які самочинно були збудовані попередніми спадкодавцями.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 355, ч. 1 ст. 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Твердження апелянта, що судом неправильно до спірних правовідносин застосовано норми матеріального права є хибними, адже згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Частинами 1, 3 ст. 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору про поділ домоволодіння по АДРЕСА_1, що свідчить про наявність спору про поділ вказаного домоволодіння.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 7 постанови від 04.10.1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» в спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з урахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Відповідно до висновку №2385/2386/2387 судової інженерно-технічної експертизи від 24.03.2014 року (а.с. 60-79 в т. 1) житловий будинок АДРЕСА_1 первинно призначався для проживання однієї сім'ї, то розділити його ідеально у відповідності до ідеальних частин співвласників технічно неможливо, а тому експертом запропоновано два варіанти реального розподілу домоволодіння з відступом від ідеальних часток співвласників будинку та запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Максимально наближеним до ідеальних часток сторін є перший варіант поділу, відповідно до якого частка майна першого співвласника, яким визначено ОСОБА_5 становитиме 50,7% від всього домоволодіння вартістю 768 710,60 грн., а частка другого співвласника ОСОБА_3 становитиме 49,3%, що на 5 313,5 грн. менше від його ідеальної частки. А тому при першому варіанті поділу домоволодіння з ОСОБА_5 підлягає стягненню в користь ОСОБА_3 вказана сума. Згідно першого варіанту поділу будинку спірний коридор площею 6,4 кв.м, вартістю 38 040,31 грн. та підвал А1, який розташований під цим коридором, такою ж площею, вартістю 5 976,32 грн. переходить у власність ОСОБА_5

Відповідно до другого варіанту поділу спірний коридор площею 6,4 кв.м, та підвал А1, який розташований під цим коридором, виділяється у власність другого співвласника, яким є ОСОБА_3 і її частка в майні при такому поділі збільшується до 55% від всього домоволодіння, а частка першого співвласника ОСОБА_5 зменшується до 45%, що на 38 702,5 грн. менше від вартості його ідеальної частки. А тому при другому варіанті поділу домоволодіння з ОСОБА_3 підлягає стягненню в користь ОСОБА_5 38 702 грн.

Як визнали сторони в суді, спірним коридором і підвалом А1, розташованим під ним, користується тільки ОСОБА_3, чого не заперечила представник апелянта ОСОБА_5 і в засіданні апеляційного суду підтвердила, що апелянту підвал взагалі не потрібний, а коридор потрібний для того, щоб мати вихід на горище, оскільки з цього коридору є вихід на горище.

Також сторонами визнано, що на горищі розташовані тільки коридор і комора, які були добудовані попередніми спадкодавцями, ОСОБА_3 їх успадкувала та користується ними.

Згідно висновку експерта цей коридор є неподільним.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що поділ домоволодіння слід провести по другому варіанту з виплатою ОСОБА_3 першому співвласнику ОСОБА_5 грошову компенсацію за різницю в частці в розмірі 38 702,5 грн.

Доводи апелянта ОСОБА_5 про доцільність проведення поділу спірного домоволодіння по першому варіанту у зв'язку з невеликим відступом від ідеальних часток не заслуговують на увагу, так як при першому варіанті поділу ОСОБА_3 перекриється вихід на горище, де розташований мезонін саме над частиною будинку, яку займає остання і вона буде позбавлена можливості користуватись своєю власністю. Також не матиме змоги користуватись підвалом, розташованим під коридором, якого вона постійно використовує.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта ОСОБА_3 щодо завищення розміру грошової компенсації та неточні розрахунки експерта у висновку інженерно-технічної експертизи від 24.03.2014 року, оскільки такі нічим не підтверджені. За її клопотанням апеляційним судом призначалась повторна будівельно-технічна експертиза, яка не проведена у зв'язку з не оплатою ОСОБА_3 коштів за проведення експертизи. Інших доказів, які б спростовували розрахунки експерта апелянтом не надані суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_5 в частині визначення порядку користування присадибною ділянкою спірного домоволодіння, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка сторонами не приватизована, у зв'язку з поділом домоволодіння та зважаючи на існуючий спір між сторонами доцільним є визначення порядку користування земельною ділянкою.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В силу ч.ч. 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно матеріалів справи, а саме плану відводу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку гр. ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 (а.с. 16 в т. 1) останньому було виділену земельну ділянку площею 575 кв.м за рішенням виконкому Івано-Франківської міської Ради депутатів трудящих від 14 червня 1965 року за №315/2.

За даними висновку експертизи загальна площа земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок АДРЕСА_1, становить 0,0592 га (а.с. 67 в т. 1), що дорівнює 592 кв.м, тобто з незначним відхиленням від площі, яка виділялась під будівництво спірного будинку на 0,0017 га.

Тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що слід визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою саме площею 0,0592 га, якою фактично користуються сторони.

Відповідно до висновку експертизи експертом запропоновано два варіанти реального розподілу земельної ділянки між співвласниками у відповідності до їх ідеальних частин, тобто по 1/2 ідеальній частці, що становить 296 кв. м.

Суд першої інстанції надавши оцінку встановленим обставинам справи щодо порядку визначення користування спірною земельною ділянкою правильно дійшов висновку, що такий порядок слід визначити по другому варіанту, запропонованому експертом.

Доводи апелянта ОСОБА_3, що між сторонами взагалі відсутній спір щодо порядку користування земельною ділянкою, а тому така вимога є безпідставною, спростовуються матеріалами справи, а саме відповідями Управління земельних відносин виконкому Івано-Франківської міської ради (а.с. 17, 19 в т. 1), витягом з протоколу №123 засідання узгоджувальної комісії міськвиконкому від 17.02.2012 року та витягом з протоколу №126 засідання узгоджувальної комісії міськвиконкому від 03.08.2012 р оку (а.с. 18, 20 в т. 1). Такі досліджені судом першої інстанції. Інших доказів апелянт ОСОБА_3 не надала.

Інші доводи апелянтів колегія суддів вважає не суттєвими, та такими, що були предметом дослідження суду.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2014 року і додаткове рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча М.Д. Горейко

Судді В.М. Вакарук

Л.В. Ясеновенко