Ухвала суду № 45925825, 18.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/2867/14 Головуючий у 1 інстанції: Сас С.С.

Провадження № 22-ц/783/3726/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія справи:30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М і ОСОБА_2,

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю позивача ОСОБА_3-Й.Є., представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_6. Вважає рішення суду незаконним, несправедливим та надуманим. Стверджує, що суд безпідставно розглянув справу у його відсутності. В апеляційній скарзі просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5 в його користь суму в 10000 грн. моральної шкоди та всі судові витрати понесені ним по справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги до задоволення не підлягають із наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено, що постановою ДІМ Стрийського МВ ГУМВСУ у Львівській області від 03.08.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3-Й.Є. та ОСОБА_5 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України. З даної постанови вбачається, що ОСОБА_7 звернувся із письмовою заявою про те, що 30.07.2011 року приблизно о 11 години ОСОБА_3-Й.Є. вкусив його за вказівний палець, чим наніс йому тілесні ушкодження. Встановлено, що 30.07.2011 року біля свого будинку в м.Стрий по вул. Львівська, 19-"а", ОСОБА_5 заливав фундамент на паркан. В цей час до нього прийшов його сусід ОСОБА_3-Й.Є., який намагався зруйнувати фундамент та почав витягувати забетоновані стовпці. ОСОБА_5 намагався його зупинити, під час шарпанини ОСОБА_3-Й.Є. вкусив його за вказівний палець. ОСОБА_5 звертався за медичною допомогою в Стрийську ЦРЛ, де йому встановили діагноз: кусана рана другого пальця кістевої форми лівої кісти. Від проходження судово-медичного обстеження він відмовився.

За пояснень ОСОБА_8 та ОСОБА_9 допитаних в якості свідків в суді першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 працює дільничим інспектором Стрийського МВ ГУ МВСУ у Львівській області, який пояснив, що в 2011 році він в складі оперативної групи виїжджав за місцем провадження відповідача ОСОБА_5, у зв"язку з конфліктом між ним та ОСОБА_3-Й.Є.. Останній в їх присутності намагався витягнути забетоновані відповідачем стовпці в фундаменті, однак ОСОБА_5М, намагався цьому перешкодити, під час шарпанини ОСОБА_3-Й.Є. вкусив відповідача за палець. В подальшому ОСОБА_8 разом з оперуповноваженим ОСОБА_9В, припинили вказаний конфлікт. Відповідач ОСОБА_5 під час сварки не наносив будь-яких ударів ОСОБА_3-Й.Є.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позивач ОСОБА_3-Й.Є. не представив жодних доказів про те, що діями відповідача йому була заподіяна моральна шкода.

З такими висновками суду, колегія суддів погоджується в повній мірі.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У справах про дискримінацію позивач зобовязаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача. У справах щодо застосування керівником або роботодавцем чи створення ним загрози застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) у звязку з повідомленням ним або членом його сімї про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою обовязок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 рокуіз змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25 травня 2001 року, № 1 від 27 лютого 2009 року, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом першої інстанції, так само як і судом апеляційної інстанції не здобуто, а ОСОБА_3-Й.Є. не представлено жодного доказу заподіяння ОСОБА_5 моральної шкоди.

У зв"язку з вищенаведеним, апеляційна скарга правильності висновків суду першої інстанції не спростовує, а тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід відхилити, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.М.Курій

ОСОБА_2