Ухвала суду № 45924970, 13.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 1309/7674/12 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л.М.

Провадження № 22-ц/783/495/14 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 51

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2014 року 13 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Ванівського О.М.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю: ОСОБА_2. її предстанвика ОСОБА_3,

представника ДАП «Львівські авіалінії» ОСОБА_4,

представника Вільної професійної спілки інженерно-

технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" ОСОБА_5

С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Голови ліквідаційної комісії державного авіапідприємства "Львівські авіалінії" на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до Державного авіапідприємства "Львівські авіалінії", третя особа - Вільна професійна спілка інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" про поновлення на посаді касира квиткового старшого відділу маркетингу та відділу продажу авіаперевезень ДАП "Львівські авіалінії" з 31.05.2012 року, стягнення з ДАП "Львівські авіалінії" середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 10000 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково, визнано незаконним наказ ДАП "Львівські авіалінії" від 30.05.2012 р. № 146/к "Про звільнення ОСОБА_2М.", поновлено ОСОБА_2 на посаді касира квиткового старшого відділу маркетингу та продажу авіаційних перевезень з 31.05.2012 р., стягнуто з ДАП "Львівські авіалінії" на користь ОСОБА_2 33005,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив Голова ліквідаційної комісії державного авіапідприємства "Львівські авіалінії", в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано те, що Міністерством інфраструктури України 03.11.2011 р. видано наказ № 496 про припинення шляхом ліквідації Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» та створено комісію по його ліквідації, пунктом 3.7. наказуголову комісії зобов'язано забезпечити звільнення працівників підприємства. Відомості про припинення юридичної особи внесено в Єдиний державний юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 14.11.2011 р., оголошення про прийняття рішення щодо припинення (ліквідації) державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» розміщено в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації - Бюлетені державної реєстрації 18.11.2011 року, додатково в газеті «Голос України» від 18.11.2011 року та на офіційному сайті відповідача.

На думку апелянта ДАП «Львівські авіалінії» дотримано порядок вивільнення працівників (в тому числі і на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України), встановлений ст. 49-2 КЗпП України, а суд першої інстанції не звернув уваги на те, що положення ст. 40 КЗпП про те, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці, не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. І оскільки у випадку повної ліквідації підприємства, установи, організації допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника і в період тимчасової непрацездатності працівника або перебування його у відпустці та не потребує згоди виборного органу первинної профспілкової організації, апелянт вважає, що наказ про звільнення ОСОБА_2 з роботи з 31.05.2012 р., є законним. Зазначає про те, що належні позивачці та нараховані їй при звільненні кошти не були виплачені з об»єктивних, незалежних від ДАП «Львівські авіалінії» причин, у зв»язку з відсутністю коштів на рахунку ДАП «Львівські авіалінії».

Оскільки в позовній заяві позивачка не зазначила, якими неправомірними діями чи бездіяльністю їй заподіяно моральної шкоди, з яких міркувань вона виходила визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується, апелянт вважає, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду на підставі статті 121 ЦПК України. І оскільки ОСОБА_2 звільнена з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України, апелянт вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, в тому числі щодо стягнення моральної шкоди. Зазначає апелянт і про те, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано наслідки спливу строку позовної давності, сплив якої є підставою для відмови у задоволенні позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ДАП «Львівські авіалінії» ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника Вільної професійної спілки інженерно-технічних працівників ДАП "Львівські авіалінії" ОСОБА_5Л щолдо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату.

Згідно з ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Згідно з роз»ясненнями, викладеними у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст. 40 КЗпП ) стосуються як передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли різання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівникові видано документ про його тимчасову непрацездатність.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала на посаді касира квиткового старшого відділу маркетингу та продажу авіаційних перевезень ДАП Львівські авіалінії» з 26.11.1988 року, 13.02.2012 року рішенням Апеляційного суду Львівської області її поновлено на роботі на посаді касира квиткового старшого відділу маркетингу та продажу авіаційних перевезень.

Відповідно до наказу № 1461к від 30.05.2012 року ОСОБА_2 касира квиткового старшого звільнено з посади з 31.05.2012 року у звязку з ліквідацією ДАП «Львівські авіалінії» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Як вбачається з представлених позивачкою листків непрацездатності, вона з 28.04.2012 року по 02.06.2012 року, тобто, на момент звільнення, перебувала на лікуванні, що підтверджується листком непрацездатності.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч.7 ст. 59 ГК України скасування державної реєстрації позбавляє права суб»єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб»єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення запису про припинення його діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, інформацією з ЄДР (а.с. 21), Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» станом на час звільнення позивачки, на час розгляду справи судом, значиться як юридична особа, що перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, і не є ліквідованим.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ДАП «Львівські авіалінії» у встановленому законом порядку ліквідоване чи його діяльність припинена у передбаченому законом порядку. і оскільки позивачку звільнено з роботи в період її тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про незаконність наказу ДАП «Львівські авіалінії» від 30.05.2012 р. №146 к «Про звільнення ОСОБА_2М.» та про необхідність поновлення її на посаді касира квиткового старшого відділу маркетингу та продажу з 31.05.2012 р.

За таких обставин доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги перебування ОСОБА_2 на листку непрацездатності під час винесення наказу про її звільнення на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів погоджується з розміром стягнутого з ДАП «Львівські авіалінії» в користь ОСОБА_2 33005,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.05.2012 року до дня ухвалення судом рішення, який підлягає стягненню з відповідача, оскільки при його визначенні суд першої інстанції вірно керувався Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, у рішенні відобразив правильно проведений судом розрахунок.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивачки моральної шкоди, оскільки згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням фізичних та моральних страждань, а також інших негативних наслідків.

Судом першої інстанції встановлено, що звільненням позивачки з роботи їй було завдано моральних страждань, що позивачка тяжко хворіє та потребує постійного лікування, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягали до задоволенню частково, суд вважає, що моральна шкода в розмірі 10000 грн. є необгрунтованою, оскільки позивач в судовому засіданні не довела, що їй було завдано маральну шкоду в розмірі 10000 грн., виходячи із засад розумності, стягнув з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Колегія суддів погоджується з таким розміром моральної шкоди. Зазначеним обставинам та наданим доказам судом першої інстанції надано належний правовий аналіз, що обгрунтовано відображено в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Суд першої інстанції поновив позивачці строк звернення до суду з позовом, оскільки встановив, що такий пропущено нею з поважних причин, так як позивачка хворіла та тривалий час перебувала на лікуванні, що потребувало часу на відновлення здоров»я. Відтак доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачкою строку позовної давності, без поважних причин, є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії державного авіапідприємства "Львівські авіалінії" відхилити, заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

ОСОБА_6