Рішення № 45923753, 09.06.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1533/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н.М.

при секретарі Фрейдун А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

03.03.2015 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №LVL6AK00050047 від 26.12.2006 року у розмірі 61073,41 доларів США, що за курсом НБУ від 20.01.2015 року складає 963127,68 грн., а також стягнення на користь позивача судового збору.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідно укладеного договору № LVL6AK00050047 від 26.12.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17200 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0, 14% від суми виданого кредиту, періодом сплати вважати період із 24 по 26 число кожного місяця, строком повернення 26.11.2011 року. В забезпечення виконання зобовязання за договором №LVL6AK00050047 між ПАТ КББ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав в звязку з чим станом на 20.01.2015 року в нього виникла заборгованість у розмірі 61073,41 долари США, що за курсом НБУ від 20.01.2015 року складає 963127,68 грн., яка складається з наступного: 12780,15 доларів США - заборгованість за кредитом; 13584,12 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 733,01 долари США - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 33976,13 долари США пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав, покликаючись на підстави та мотиви викладені в позовній заяві. Просив слухати справу у його відсутності та позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти позову заперечив та подали суду заяву про застосування строку позовної давності, який був пропущений позивачем, в звязку з чим просить суд в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечив та просить суд в задоволенні позову відмовити в звязку з пропуском позивача строку позовної давності.

Вислухавши сторони, вивчивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини громадянина захищаються судом та відповідно до вимог чинного цивільного процесуального законодавства України кожній особі гарантується право звернення безпосередньо до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Статтею 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.3 ч.1 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні нітереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.ст.4, 10, 11, 60, 61, 213 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, Кожна стороа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях. Рішення суду обгрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобовязується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до укладеного договору № LVL6AK00050047 від 26.12.2006 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 17200 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагорода за надання фінансового інструменту в розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0, 14% від суми виданого кредиту, періодом сплати вважати період із 24 по 26 число кожного місяця, строком повернення 26.11.2011 року (а.с.12-13).

В забезпечення виконання зобовязання за договором №LVL6AK00050047 між ПАТ КББ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір поруки (а.с.14).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком Договір, підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

У п.п. 3.3. Договору вказано, що остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п.п. 1.1. Договору, тобто до 26.12.2011 р. включно. Відтак, останній строковий платіж по погашенню кредиту так як і вся сума кредиту згідно договору підлягав до сплати 26.12.2011 р. чого мною здійснено не було, а тому починаючи з 27.11.2011 р. почав спливати строк позовної давності.

Відповідно до ст.ст.256 - 258 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність, зокрема, скорочена тривалістю в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 5 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу, тобто з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Кредитним договором, укладеним сторонами, встановлено зобов'язання позичальника повертати кредит частинами в період із 24 по 26 число щомісячно до 26.11.2011 р.

При цьому слід також враховувати положення ст.ст. 509, 530 ЦК України, відповідно до яких, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовна давність щодо повернення тіла кредиту, відсотків, комісій тощо почала спливати за кожним окремим строковим платежем з наступного дня в якому позичальник повинен був здійснити черговий платіж на користь банку, а за останнім платежем - з 27.11.2011 р.

Такого висновку щодо застосування ч.5 ст.261 ЦК України та із наголосом на розмежування положень Кодексу щодо понять договір та зобов'язання, а також понять строк виконання зобов'язання та строк дії договору у своєму рішенні № 6-116цс13 від 06.11.2013 р. надав Верховний Cуд України.

У Правовій позиції Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-169цс14 зазначено, що «початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд».

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Відтак, трирічний строк звернення позичальника до суду щодо останнього платежу, а тому й відповідно до всієї заборгованості за кредитом сплив 27.12.2014 р., позичальник звернувся до суду 03.03.2015 р. При цьому датою звернення до суду є дата подання позовної заяви через канцелярію суду або відмітка поштового штемпеля на конверті при надсиланні позовної заяви поштою.

Враховуючи ту обставину, що до вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та комісією сплив трирічний строк позовної давності, то вважається, що сплив також і спеціальний строк - скорочений щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи положення ст.256 та 261 ЦК України, необхідно зазначити, що строк позовної давності та його перебіг починаються з моменту порушення цивільного права особи, а тому наявність порушення майнових прав позичальника боржником є обов'язковим юридичним фактом для застосування наслідків спливу строків позовної давності, як самостійної підстави відмови у позові.

Отже, за обставинами справи, банком та позичальником укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу було надано кредит в сумі 17 200, 00 доларів США та встановлено строкове грошове зобов'язання боржника, а саме: щомісячно повертати банку кредит частинами - рівними платежами по 391, 39 доларів США з кінцевим терміном повернення - 26.12.2011 р. Банк своє зобов'язання виконав та надав позичальнику кредит, а позичальник прострочив його виконання, кошти банку не повернув чим порушив майнові права позивача., внаслідок чого 27.12.2011 р. почався сплив строку позовної давності по останньому строковому платежу за договором. Однак, за захистом свого цивільного права позивач звернувся до суду із позовом в 03.03.2015 р., тобто, після спливу строку позовної давності 27.12.2014 р., що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також до задоволення не підлягає позов в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 виходячи з наступного.

В Правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 7 листопада 2012 року у справі №6-129цс12 вказано, що «згідно із ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання…

Відповідно до змісту ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобовязання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин субєктивне право і кореспондуючий йому обовязок перестають існувати.

Термін «порука», застосований законодавцем у ч. 1 ст. 559 ЦК України, використовується в розумінні зобовязальних правовідносин поруки, з припиненням яких втрачає чинність договір поруки.

У відповідності до ч.1.ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Таким чином, оскільки основне зобовязання ( зобовязання за кредитним договором від 26.12.2006 р. №LVL6AK00000047) припинилося внаслідок пропуску строку позовної давності, то припинилося і зобовязання за договором поруки.

Як зазначено в правовому висновку Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі №6-53цс14 «виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Доказів поважності пропуску строку позовної давності позивачем суду не надано.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити за спливом строку позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.526, 527, 530, 1050, 1054, 253, 256, 257, 258, 261, 266, 267 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №LVL6AK00050047 від 26.12.2006 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд, що його ухвалив, шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: Галайко Н.М.