Рішення № 45923373, 26.05.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/8105/14-ц

Провадження №2/442/952/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

у складі :

головуючого судді Хомика А.П.,

за участю секретаря Лужецької С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання довіреності недійсною, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати недійсною довіреність видану 05 квітня 2013 року ОСОБА_2 та посвідченою приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5, на підставі якої остання уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути її представником в усіх державних та недержавних установах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, у всіх судах, передбачених ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», включаючи стадії апеляційного і касаційного провадження та виконання рішень, перегляду рішення, ухвали, постанови за ново виявленими та винятковими обставинами, вести цивільні, господарські, адміністративні та кримінальні справи на судовому слідстві та суді.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що відповідно до ст.215 ЦК України для того, щоб правочин мав юридичну силу, він повинен відповідати встановленим ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України умовам дійсності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктами 1,2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за №282/20595, регламентовано, що:

Як вбачається з тексту оспорюваної довіреності, особа ОСОБА_2 була нібито встановлена за паспортом серії НВ №2355636, виданим Дрогобицьким МВ УМВС України у Львівській області 30 грудня 1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Проте, нотаріус не міг встановити особу ОСОБА_2 за паспортом, оскільки такий у неї відсутній. Доказом того, що особа ОСОБА_2 не встановлювалась нотаріусом ОСОБА_5 є те, що копія паспорта не долучалась до примірника довіреності, що залишився у справах нотаріуса.

Крім цього, ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у 9-му відділенні ОКЗ «Психіатрична лікарня Миколаївського району» з діагнозом: параноїдна шизофренія, приступоподібно-прогредієнтний перебіг, виражений емоційно-вольовий дефект, що підтверджується довідкою від 02.06.2014 року №404, виданою ОКЗ «Психіатрична лікарня Миколаївського району», а тому нотаріус в результаті проведеної розмови та розяснення наслідків вчинення нотаріальної дії мала б переконатись чи не страждає ОСОБА_2 на психічну хворобу та чи усвідомлює значення своїх дій.

Частиною 3 ст.44 ЗУ «Про нотаріат» регламентовано, що: «У разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобовязаний звернутись до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою» Проте, нотаріус ОСОБА_5, у порушення вказаних вище вимог Закону не зверталась до Органу опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_2 для встановлення факту відсутності опіки та піклування над останньою.

Також, нотаріус не встановила дійсні наміри ОСОБА_2 шляхом встановлення однакового розуміння ОСОБА_2 значення, умов правочину та його правових наслідків. ОСОБА_2 не розуміла значення, умови довіреності від 05.04.2013 року, про що свідчить не особистий підпис ОСОБА_2 на оспорюваній довіреності.

У порушення п.5 гл.7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у реєстр №1 для реєстрації нотаріальних дій нотаріусом ОСОБА_5 на 2013 рік саме після підписання документа та проставлення на ньому печатки не було внесено запис №893 про вчинення нею 05 квітня 2013 року нотаріальної дії посвідчення довіреності від імені хворої на шизофренію ОСОБА_2 та не було зазначено номер та дату видачі їй паспорта й найменування установи, яка видала паспорт ОСОБА_2

Крім цього, в порушення норм закону, нотаріус не зареєструвала в Єдиному реєстрі довіреностей довіреність ОСОБА_2 від 05.04.2014 року, а тому така не створює юридично значимих наслідків, оскільки є недійсною.

Окрім того, наявні у приватного нотаріуса ОСОБА_5 документи, які зберігаються після посвідчення довіреності разом з примірником довіреності, не відповідають виданому довірителю примірнику довіреності від 05.04.2013 року за р.№893 на даному бланку. Просить призначити по справі судово-почеркознавчу експертизу та судово-психіатричну експертизу.

В судове засідання позивачка не зявилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_6 позову не визнав. Суду пояснив, що заперечує проти задоволення судом клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, оскільки позивачем у справі не надано суду жодного належного доказу, який давав би підстави сумніватися у справжності вчиненого відповідачем ОСОБА_2 особистого підпису на бланку оскаржуваної довіреності. Крім цього, як вбачається із твердження самої відповідачки ОСОБА_2, що міститься в одній із її особистих заяв, що надійшли на адресу суду поштою із її місця тимчасового проживання, такий підпис на оскаржуваній довіреності виконаний нею особисто. Аналогічне вбачається із змісту заперечення проти позовної заяви та доданих до нього копій документів, що надійшли на адресу суду від приватного нотаріуса, який посвідчував оскаржувану довіреність.

Щодо заявленого клопотання про призначення судової психіатричної експертизи, то заперечує проти нього з аналогічних підстав. Додатково зазначив, що твердження позивача у згаданому клопотання про те, що на момент вчинення та підписання оскаржуваної довіреності відповідач ОСОБА_2 не усвідомлювала у повній мірі значення своїх дій не підтверджується жодними належними доказами, водночас такі твердження спростовуються особистими заявами відповідача ОСОБА_2, що надійшли на адресу суду, із змісту яких є очевидним, що відповідач ОСОБА_2 усвідомлює зміст виданої нею оскаржуваної довіреності, а зі змісту та почерку останньої заяви ОСОБА_2, яка написана нею власноручно, не виникає жодних підстав сумніватись у дієздатності останньої. Крім цього, за його твердженням не зрозумілим є те, яким чином за допомогою судової психіатричної експертизи можна достовірно визначити, чи усвідомлювала у повній мірі значення своїх дій ОСОБА_2 на момент вчинення та підписання оскаржуваної довіреності, адже така довіреність була видана, підписана та посвідчена нотаріусом ще у 2013р. Тому, вважає клопотання про призначення судової психіатричної експертизи таким, яке подано позивачем ОСОБА_1 до суду з метою затягування часу із розгляду даної цивільної справи.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_7 та третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, підтверджує факт власноручного підписання нею оскаржуваної у даному судовому процесі довіреності на право представлення її інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проти позову заперечує. ОСОБА_7 - причин неявки не повідомила, хоча належним чином були повідомлена про день, час і місце розгляду даної справи.

Від третьої особи приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_5 надійшло письмове заперечення проти позову в якому вказує на те, що оскаржувана довіреність, посвідчена нею 05.04.2013 року була прочитана та підписана особисто ОСОБА_2 у її присутності та присутності ОСОБА_3, що підтверджується особистим підписом та власноручним рукописним записом прізвища й повних ініціалів ОСОБА_2, який міститься на самому оригіналі довіреності та на копії, що зберігається у нотаріуса. До моменту підписання довіреності особу ОСОБА_2 та обсяг її повної цивільної дієздатності встановлено відповідно до вимог чинного законодавства - на підставі предявленого паспорта. В її діях та поведінці не було жодних ознак, що викликали б сумнівів щодо обсягу дієздатності останньої. Оскаржувана довіреність у відповідності до чинного законодавства України вчинена та посвідчена нею на бланку строгої звітності серії ВТЕ за №196161 та зареєстрована в реєстрі за №893, її внесено до Єдиного реєстру доручень, що підтверджується витягом з реєстру за №24209437 від 05.04.2013 року. Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено в судовому засіданні і сторонами не оспорюється, 05.04.2013 року приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено довіреність дану ОСОБА_2, якою остання уповноважила ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути її представниками в усіх державних та недержавних органах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, у всіх судових процесах за участю позивача ОСОБА_1, тощо.

Однією із основних підстав недійсності оскаржуваної довіреності, позивачка вказує те, що на момент вчинення довіреності та на момент її посвідчення нотаріусом, ОСОБА_2 не володіла необхідним обсягом цивільної дієздатності та не могла усвідомлювати значення своїх дій.

Однак, такі твердження позивача не відповідають дійсним обставинам справи та всупереч вимог ст.60 ЦПК України не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а також не знайшли свого підтвердження протягом розгляду справи.

Так, позивачем не додано жодного доказу про те, що на момент укладання, видання та посвідчення оскаржуваної довіреності відповідач ОСОБА_2 була обмежена у встановленому законом порядку у своїх цивільних правах або визнана у цьому ж порядку недієздатною. Адже, у відповідності до положень ст. 36 та ст. 39 ЦК України, обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною може бути здійснено лише у судовому порядку, тобто на підставі рішення суду, яке приймається тим чи іншим судом за наслідками розгляду справи окремого провадження, розгляд якої відбувається у порядку Глави 2 Розділу 4 ЦПК України. Крім цього, одночасно із постановленням судового рішення про визнання фізичної особи обмежено дієздатною чи про визнання фізичної особи недієздатною відповідно до вищезгаданих норм процесуального права та у відповідності до положень ст. 60 ЦК України суд одночасно призначає піклувальника або опікуна цій фізичній особі відповідно.

При цьому, самі посилання позивача на той факт, що ОСОБА_2 ще у 2003р. перебувала на стаціонарному лікуванні у психіатричних закладах та додані до заяви копії виписки з історії хвороби ОСОБА_2 із Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні та відповіді за №404 від 02.06.2014р. із ОКЗ «Психіатрична лікарня Миколаївського району» самі собою не є, та й не можуть бути навіть теоретично доказом того факту, що на момент видання та підписання оскаржуваної довіреності відповідач ОСОБА_2 не могла у силу певних психічних розладів усвідомлювати значення своїх дій. Адже, оскаржувана довіреність укладалась 05 квітня 2013р., значно пізніше від часу перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у вищезгаданих закладах охорони здоровя.

Не відповідають дійсності та спростовуються фотокопіями відповідних доказів, доданих до заперечення, і твердження позивача ОСОБА_1, що під час посвідчення оскаржуваної довіреності третя особа у справі, - нотаріус ОСОБА_5 не мала можливості встановити особу довірителя ОСОБА_2 та не мала можливості визначити обсягу її цивільної дієздатності, оскільки у відповідача на момент видання оскаржуваної довіреності, не було паспорта громадянина України. Підлягають до критичної оцінки судом і твердження позивача ОСОБА_1, що на оскаржуваній довіреності міститься не особистий підпис ОСОБА_2, а підпис від її імені, виконаний іншою особою, можливо навіть нотаріусом ОСОБА_5 або відповідачем ОСОБА_3, а запис у журналі реєстрації нотаріальних дій та запис на бланку оскаржуваної довіреності вчинено іншою особою, а не ОСОБА_2 Такі твердження спростовуються матеріалами справи, у яких містяться дві заяви ОСОБА_2, одна із яких написана нею власноручно та які надіслані ОСОБА_2 на адресу суду із місця теперішнього її проживання, згідно яких відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позовних вимог позивача у повному обсязі, підтверджує факт власноручного підписання нею оскаржуваної у даному судовому процесі довіреності на право представлення її інтересів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та просить суд розглядати справу без її особистої участі; запереченням третьої особи, - приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 із доданими належно завіреними копіями документів щодо реєстрації оскаржуваної довіреності у Єдиному реєстрі довіреностей, реєстрації у журналі реєстрації нотаріальних дій у нотаріуса та копіями паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного коду відповідачу ОСОБА_2, які містяться у матеріалах справи щодо посвідчення нотаріусом оскаржуваної довіреності.

З вище викладеного вбачається, що оскаржувана довіреність, посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_5 не може бути визнана судом недійсною із тих підстав, що зазначені у ч. 2,3 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Важливо зазначити й той аспект, що у відповідності до положень статті 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, інтересів держави. Згідно положень ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Більше того, у п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України чітко зазначено, що судове рішення повинно складатися також із мотивувальної його частини із обовязковим зазначенням, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.

Виходячи із зазначених норм процесуального права очевидним є той факт, що однією із обовязкових підстав для задоволення судом позовних вимог у цивільному процесі повинен мати місце факт порушення прав, свобод чи інтересів позивача у справі (у даному випадку факт порушення прав, свобод чи інтересів позивача ОСОБА_1М.) Однак, як із позовної заяви ОСОБА_1, так із усіх інших обставин та матеріалів даної цивільної справи, очевидним є той факт, що виданою ОСОБА_2 оскаржуваною довіреністю, згідно якої вона уповноважила представляти її законні права та інтереси в усіх судових процесах за участю позивача ОСОБА_1 її представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не порушила жодних законних прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1

Враховуючи вище наведене та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи приватного нотаріуса Білоцерківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 про визнання довіреності недійсною - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.П. Хомик