Рішення № 45922998, 26.06.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа №336/525/15-ц

пр.№2/336/820/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді: Артемової Л.Г.;

при секретарі судового засідання: Аксьоновій О.А.;

за участі сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер», треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку під час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

23.01.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, та зазначив, що він працював на Запорізькому державному підприємстві «Кремнійполімер» (далі ЗДП «Кремнійполімер») на посаді начальника команди служби охорони. Наказом виконавчого директора Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» ОСОБА_4 №381 від 10.12.2014 року його притягнено до дисциплінарної відповідальності за невиконання розпорядження керівництва (наказу №377 від 08.12.2014 року). Наказом №400 від 25.12.2014 року його було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, за систематичне навмисне невиконання без поважних причин своїх посадових обовязків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку. Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки порушень трудового законодавства він не допускав, просив поновити його на роботі скасувавши накази про притягнення до відповідальності та про звільнення, стягнути з відповідача у відповідності до ст. 235 КЗпП України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, у відповідності до ст. 237 -1 КЗпП України моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн., стягнути заборгованість по заробітній платі у розмірі 8338,10 грн., зобовязати відповідача видати йому нову трудову книжку.

У судовому засіданні позивач пояснив, що керівництво підприємства, за наявності штатної охорони, замість виплати працівникам заборгованості у заробітній платі витрачає кошти на оплату послуг приватної охоронної структури. Вимогу керівництва покинути піст №4 (вїзні виїзні ворота) та передати його згідно акту прийому передачі приватній фірмі вважає неправомірною, оскільки вона не відповідає завданням посадової інструкції працівників штатної охорони спрямованої на запобігання розкраданню майна підприємства. Позивач здійснював управління ввіреним йому караулом (командою), в цілях забезпечення схоронності матеріальних цінностей, із дотриманням пропускного режиму на підприємстві, серед іншого і на посту №4. На переконання позивача штучне, примусове усунення штатної охорони унеможливить виконання нею своїх посадових обовязків, вважає, що приватна охоронна фірма має нести службу лише спільно із штатною охороною.

Згідно наказу №381 від 10.12.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді догани, його покарано за невиконання наказу директора №377 від 08.12.2014 року, звільнено було за невиконання того самого наказу, тобто він неправомірно двічі притягнений до відповідальності за одне порушення.

Крім того порядок звільнення порушений тим, що у відповідності до правил посадової інструкції начальника команди служби охорони, його може бути звільнено лише наказом Генерального директора за поданням начальника служби охорони підприємства. Позивач вказує зокрема на відсутність у виконавчого директора підприємства ОСОБА_4 повноважень на звільнення закріплених ч. 1 ст. 147 1 КЗпП України.

25.12.2014 року звільнення неправомірно відбулося у період його тимчасової непрацездатності, у день звільнення йому не видано наказу про звільнення, трудової книжки, не проведено остаточного розрахунку. Проте, трудову книжку позивач у подальшому не отримував навмисно, жадаючи видачі трудової книжки без запису про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Представник позивача у судовому засіданні просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача проти позову заперечувала при цьому пояснила, що підприємство не порушувало трудові права ОСОБА_1 Виконавчий директор ОСОБА_4 призначений на посаду у відповідності до чинного законодавства, має повний обсяг повноважень щодо керівництва та управління підприємством, включаючи організацію його роботи, прийому на роботу та звільнення. Зміна в організації охорони підприємства викликана необхідністю забезпечити схоронність майна підприємства та має на меті посилення охорони, оформлена відповідним розпорядженням, яке працівники підприємства зобовязані виконувати. ОСОБА_1 вперше був притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани наказом №336 від 07.11.2014 року за те, що не забезпечив охорону підприємства, а саме допустив 03.11.2014 року на територію підприємства неформальні угруповання сторонніх осіб, брав активну участь у несанкціонованих масових заходах, які висвітлювалися у засобах масової інформації. За невиконання розпорядження керівництва був вдруге притягнений до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, у подальшому був звільнений на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, оскільки порушення мають систематичний характер. У день звільнення 25.12.2014 року ОСОБА_1 був на роботі, не виявляв ознак хвороби, відмовився від отримання наказу та трудової книжки, про його тимчасову непрацездатність працедавцеві не було відомо.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не зявився був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, а тому суд розглядає справу на його відсутність

Третя особа ОСОБА_5 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не зявилася, причин неявки не повідомила, а тому суд розглядає справу на його відсутність.

Заслухавши учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозаписи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що у відповідності до ст. 1 КЗпП України, трудові відносини регулюються цим Кодексом, а відтак розглядаючи трудовий спір суд перевіряє дотримання сторонами трудового законодавства.

Суд перевіряє чи дотримався власник підприємства або уповноважена ним особа порядку застосування стягнення за порушення трудової дисципліни унормованого ст.ст. 147 149 КЗпП України, чи відповідає звільнення особи за ініціативи власника правилам ст. ст. 40, 43, 43-1, 47, 116 КЗпП України.

ЗДП «Кремнійполімер» (69009, м.Запоріжжя, вул.Теплична, 7, ЄДРПОУ 00203625, ПАД «Діамантбанк», МФО 320854, р/р26001393076298) є підприємством державної форми власності та підпорядковане Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України, 26.12.2013 року порушено процедуру його санації, керівником якої, довіреністю від 13.07.2014 року виконавчого директора підприємства ОСОБА_4 наділено повним обсягом повноважень щодо управління підприємством, зокрема і повноваженнями управління персоналом, прийом на роботу, переміщення, звільнення, тощо (т. 1 а.с. 64-92, 128). Відтак, ОСОБА_6 є повноважною особою застосовувати стягнення з огляду на правила ст. 147-1 КЗпП України. Слід зауважити, що наявність рішень господарських судів не мають заборон або застережень щодо повноважень діючого керівництва підприємства, крім того, контроль за управлінням державного підприємства є компетенцією профільного міністерства.

В межах своїх повноважень ОСОБА_4 08.12.2014 року було видано наказ про внесення змін у організацію охорони підприємства, а саме службі охорони приписано передати вїзні виїзні ворота (піст №4) під охорону працівників охоронної фірми «Краб 02», організувати інструктаж, відповідний документообіг, тощо. З цим наказом під розписку був ознайомлений ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 93).

ОСОБА_1 погодився, що не виконав наказу, оскільки не мав права покинути піст №4, був обмежений приписами посадової інструкції, вважав, що приватні охоронна структура мала нести службу лише спільно із штатними охоронцями підприємства.

Суд не вдається у правомірність залучення до охорони підприємства приватної охоронної фірми, крім того керівник вправі у межах своїх повноважень вирішувати питання зміни організації роботи як усього підприємства так і його структурного підрозділу, при цьому підпорядковані працівники мають виконувати відповідні вказівки. Передислокація охоронців на інші пости, належним чином оформлена, фактично перекладає відповідальність за охоронюваний обєкт на інший підрозділ. Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_7 (колишнього охоронця) охоронці не сприймали вказівки керівництва, вважаючи, що приватна охоронна фірма має нести службу разом із штатною охороною, хоча охоронці підприємства не уповноважені перебирати на себе непритаманні ним функції керівників.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав наказу директора, що вбачається зокрема з пояснень свідка ОСОБА_8 Також, як вбачається з заяв про злочини від підприємства до Заводського РВ ЗМУ України в Запорізькій області від 19.03.2014 року та 29.09.2014 року, 17.11.2014 року наявність штатної охорони не забезпечила належну схоронність майна підприємства, оскільки на протязі 2014 року виявлено ряд крупних крадіжок на підприємстві, зокрема і під час чергування ОСОБА_1 (т. 1 а.с.111-122).

Убачивши у діях ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, у відповідності до правил ст. 149 КЗпП України керівник зажадав письмових пояснень, проте він відмовився, що вбачається з акту складеного 09.12.2014 року (т. 1 а.с. 94), та з пояснень свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні.

10.12.2014 року директором ЗДП «Кремнійполімер» було видано наказ №381 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, з яким він письмово не погодився, про що свідчить його зауваження на звороті (т. 1 а.с. 95).

У відповідності до ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2)звільнення, але у наказі міститься два самостійних стягнення у вигляді догани та у вигляді попередження.

У даному випадку встановлено, що статутними документами підприємства не передбачені інші види стягнень ніж ті, що передбачені КЗпП України, норми інших законів, які містять розширений перелік стягнень на спірні правовідносини не поширюються.

Адже, керівник вирішуючи питання відповідальності, у цілому дотримавшись встановленого порядку, врахувавши ступень тяжкості вчиненого проступку, обставини за яких його вчинено, характеристику ОСОБА_1 тощо, неправомірно застосував такий вид стягнення як попередження разом із доганою, що у відповідності із правовим змістом ст. 61 Конституції України є неприпустимим притягненням до юридичної відповідальності двічі за одне й те саме порушення і тому наказ підлягає визнанню незаконним та скасуванню у частині притягнення ОСОБА_1 до стягнення у виді попередження.

Заходи посилення охорони підприємства тривали, керівник незважаючи на спротив наполягав на виконання свого наказу з 14.08.2014 року, що вбачається з штатних розпоряджень (т. 1. а.с. 137, 138), наказу №377 від 08.12.2014 року про зміну організації охорони не скасовано, і з 10.12.2014 року необхідність його виконання не відпала, проте, ОСОБА_1 продовжував ігнорувати вимоги керівництва, що вбачається з доповідної записки заступника директора по безпеці ОСОБА_10 від 17.12.2014 року (т.1.а.с.108).

Від надання письмових пояснень ОСОБА_1 вдруге відмовився, про що був складений відповідний акт від 12.12.2014 року (т. 1 а.с.109).

25.12.2014 року виконавчим директором ЗДП «Кремнійполімер» ОСОБА_4 було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, невиконання наказу було триваючим, а відтак системним, а раніше до ОСОБА_1 застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (т.1. а.с.107).

При цьому, кількість (більше ніж одне) раніше застосовуваних стягнень, як окрема умова у законі не передбачена, а тому відсутність посилання у наказі про звільнення на наказ від 07.11.2014 року (наказ не оспорюється) про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності є формальною та не є підставою для визнання його незаконним.

ОСОБА_1 раніше 07.11.2014 року було оголошено догану за те, що він покинув охоронювані обєкти, брав участь у несанкціонованому мітингу, допустив на підприємство сторонніх осіб (т. 1а.с.96), крім того, звільнення особи, яка не є членом профспілкової організації також не є підставою для визнання наказу незаконним.

Проте, згідно листка непрацездатності серія АГВ №831712 ОСОБА_1 був непрацездатним з 25.12.2014 року по 31.12.2014 року (т. 1, а.с.24).

Згідно розяснень Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року із змінами, правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, стосуються випадків звільнення на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо у день звільнення працівнику видано лікарняний листок про його тимчасову непрацездатність.

Таким чином звільнення ОСОБА_1 під час його тимчасової непрацездатності не може бути визнане обґрунтованим, наказ підлягає скасуванню, а працівник має бути поновлений на роботі із виплатою середнього заробітку під час вимушеного прогулу у відповідності до ст. 235 КЗпП України, рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

При цьому суд не зважає на пояснення представника відповідача на те, що ОСОБА_1 у день звільнення, вранці був на роботі та не виявляв ознак хвороби, про наявність листка непрацездатності не було відомо, про що давала пояснення свідок ОСОБА_11О (працівник відділу кадрів).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу суд розраховує у відповідності до правових позицій викладених у Постанові верховного Суду України №6-87цс11 від 23.01.2012 року (в порядку ст. 355 ЦПК України), згідно яких середній заробіток, який підлягає стягненню обчислюється на підставі ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100. З урахуванням цих норм, зокрема абз.3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події. Відповідно до п. 5 розділу 4 Порядку основою для визначення загальної суми є середньоденна заробітна плата, яка згідно довідки складає 152,02 грн., яка підлягає множенню на кількість робочих днів за період, кількість яких з 25.12.2014 року по 24.06.2015 року складає 122 дня.

Так суд виходить з такого розрахунку: 122 дняХ152,02 грн.=18546,44 грн., сума 18546,44 грн. є середнім заробітком за час вимушеного прогулу та підлягає стягненню на користь ОСОБА_1

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди суд враховує, що ОСОБА_1 піддався репутаційним втратам внаслідок незаконного звільнення, внаслідок втрати роботи, порушений уклад його життя, та виходить з правових позицій викладених у Постанові верховного Суду України №6-23цс12 від 25.04.2012 року (в порядку ст. 355 ЦПК України), згідно яких компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення права працівника у сфері трудових відносин, відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371 КЗпП України здійснюється у обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Ст. 237-1 КЗпП України не передбачає випадків часткового відшкодування моральної шкоди, а позивачем такий спосіб захисту не обирався, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає повному задоволенню.

Сторони визнають, що підприємство має заборгованість у заробітній платі перед ОСОБА_1 у розмірі 5341,09 грн. на день розгляду справи, яка підлягає стягненню на підставі ст. 116 КЗпП України.

Щодо вимоги про зобовязання ЗДП «Кремнійполімер» видати ОСОБА_1 дублікат трудової книжки без запису про звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, то вона не підлягає задоволенню, оскільки вимагається усунути порушення яке ще не настало. Видачу трудової книжки передбачає п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, Міністерства юстиції України №58 від 29.07.2993 року, при наявності у трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

У відповідності до правил 88 ЦПК України суд приймає рішення про стягнення судового збору з відповідача пропорційно стягненням.

На підставі викладеного і керуючись статтями 209-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Наказ виконавчого директора Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» №381 від 10.12.2014 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності визнати незаконним та скасувати у частині застосування покарання у вигляді попередження.

Накази виконавчого директора Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» №400 від 25.12.2014 року про звільнення ОСОБА_1 та наказ №175 від 25.12.2014 року про припинення трудового договору визнати незаконними та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника команди служби охорони Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» з 25.12.2014 року.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, буд.7, ЄДРПОУ 00203625, ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, р/р 26001393076298) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток (без урахування обовязкових податків та зборів) за час вимушеного прогулу у розмірі 18546,44 грн.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, буд. 7, ЄДРПОУ 00203625, ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, р/р 26001393076298) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, буд.7, ЄДРПОУ 00203625, ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, р/р 26001393076298) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі у розмірі 5146,36 грн.

Стягнути з Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер» (69009, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 7, ЄДРПОУ 00203625, ПАТ «Діамантбанк», МФО 320854, р/р 26001393076298) на користь держави судовий збір у розмірі 256,93 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати в межах платежу за один місяць та в частині поновлення на роботі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів після проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя Л.Г. Артемова