Вирок № 45922716, 30.06.2015, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/644/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевой Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.,

за участю прокурора - Гресь Ю.Ю.,

потерпілого - ОСОБА_1,

та обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, уродженця с.Замістя Чернігівського району Запорізької області, українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованої та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2015р., приблизно о 01.00год., водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись заднім ходом, здійснював виїзд з території подвір'я будинку АДРЕСА_2.

В цей час, в районі виїзду з території вказаного подвір'я, позаду автомобіля ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_2, знаходився пішохід ОСОБА_3

Водій ОСОБА_2, перед початком руху заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху та не звернувшись за допомогою до інших осіб, розпочав рух заднім ходом, здійснюючи виїзд з території подвір'я.

Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, в яких зазначено:

- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це не буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 10.9 «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкоди іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_2, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_1. отримав тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1314 від 16.05.2015р., смерть ОСОБА_3 настала від сполученої закритої тупої травми тулуба та кінцівок, яка виразилася в утворенні множинних переломів ребер та правої стегнової кістки, які супроводжувалися шоком з наступним розвитком поліорганної недостатності. Сполучена закрита тупа травма тулуба та кінцівок, які ускладнилися в своїй сукупності небезпечним для життя станом - шоком, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Всі виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, 30.03.2015р. в результаті дорожньо- транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, підтвердив викладені обставини справи.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений показав, що 30.03.2015р., приблизно о 01.00год., він повернувся з м.Мелітополя та поїхав до свого друга ОСОБА_1, який мешкає в будинку АДРЕСА_2, бо залишив у нього на подвір'ї свій автомобіль марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_2. Оскільки йшов дощ та здійнявся сильний вітер, попросив батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - притримати ворота. Включив ближнє світло фар, почав виїжджати з подвір'я, відчув глухий удар, вийшов з машини та побачив під колесами ОСОБА_3 Побіг до хати, та вони вдвох із ОСОБА_1 відвезли постраждалого до лікарні. В подальшому оплатив потерпілому витрати на лікування та на похорон, просить у нього вибачення. Просить не карати його суворо та не позбавляти права керування транспортними засобами, які є єдиним джерелом його прибутку, оскільки має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, 2003р.н., а також повнолітнього сина ОСОБА_5, 1997р.н., який є студентом вищого навчального закладу.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, і як встановлено судом, він правильно розуміє зміст цих обставин, будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції відсутні, заслухавши думку учасників судового розгляду та, роз'яснивши їм положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують його особу.

Оцінюючи зазначене та усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у інкримінованому йому злочині доведена повністю і його умисні дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, є його щире каяття у вчиненому та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

При обранні міри покарання обвинуваченого суд враховує наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при цьому, суд звертає увагу на наслідки та ставлення обвинуваченого до вчиненого;

- особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також суд враховує позицію потерпілого ОСОБА_1, який просив не карати обвинуваченого суворо, оскільки він не має до нього претензій матеріального та морального характеру, та не позбавляти його права керувати транспортними засобами, оскільки ОСОБА_2 має на утриманні дітей.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_2 міри покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, без позбавленням права керувати транспортними засобами, та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст.75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати у вигляді вартості проведення автотехнічної експертизи в розмірі 736грн 56коп суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 86 КК України, ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п.2,3 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції; повідомляти ці органи про зміну місця проживання або роботи.

Речовий доказ по справі - автомобіль марки ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, та знаходиться у нього на зберіганні, згідно розписки від 05.05.2015р. - йому повернути.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення автотехнічної експертизи №233/15 від 08.05.2015 р. у розмірі 736грн 56коп на користь держави: рахунок №31116115700009, одержувач - Управління казначейства у Шевченковському районі м.Запоріжжя (24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області).

Заходи забезпечення кримінального провадження до набрання судовим рішенням законної сили - не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області через Чернігівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому.

Суддя: Покопцева Д.О.