Рішення № 45919767, 26.06.2015, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2315/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

"26" червня 2015 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., при секретарі Сак А.П., за участю позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2, відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Іршави цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання факту розрахунку за 1/2 частину житлового будинку в сумі 15 000, 00 гривень спільними коштами подружжя, визнання договору дарування удаваним правочином, договором купівлі-продажу, визнання нерухомого майна обєктом спільної сумісної власності, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Відповідач ОСОБА_3 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_6 у період з 01 серпня 2007 року по 21 березня 2013 року, про визнання договору дарування ? частини житлового будинку № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області, укладеного 06 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, удаваним правочином, договором купівлі-продажу, про визнання житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання за ОСОБА_3 права власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області та про визнання факту розрахунку за ? частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області, по мировій угоді в сумі 15000 гривень спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

Свої позовні вимоги позивач по первісному позову ОСОБА_1 мотивує тим, що шлюб між нею та ОСОБА_3 було зареєстровано 21 березня 2013 року у виконкомі Білківської сільської ради Іршавського району за актовим записом № 07. Від цього шлюбу у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_7 з ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_8 з ІНФОРМАЦІЯ_1. Одруження виявилося невдалим з тих причин, що відповідач ОСОБА_3 нехтував сімейними цінностями, систематично вживав алкогольні напої, затівав сварки, принижував її та застосував до неї фізичну силу. З 01 вересня 2014 року вона з дітьми вимушена проживати у сусідів, позаяк відповідач не впускає її у будинок, який належить їй на праві особистої власності. Зберегти сім»ю вже неможливо, а тому, просить суд шлюб розірвати та змінити їй прізвище на дівоче «Косінська».

Зустрічний позов ОСОБА_3 мотивує тим, що 06 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено договір дарування ? частини житлового будинку № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, який посвідчив приватний нотаріус Іршавського районного нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим номером № 3302. 12 грудня 2007 року Іршавським районним судом Закарпатської області затверджено мирову угоду, за умовами якої ОСОБА_10 визнає за ОСОБА_6 право власності на ? частину житлового будинку в с. Білки по вул. Суворова, буд. № 1, Іршавського району, а ОСОБА_1 взамін зобовязалася оплатити кошти в сумі 15000 гривень. Вважає, що даний будинок, який в цілому зареєстрований за ОСОБА_1, є спільною сумісною власністю його та ОСОБА_1, оскільки на той час, починаючи з квітня 2007 року до часу офіційної реєстрації шлюбу, тобто до 21 березня 2013 року, вони з ОСОБА_6 перебували у фактичних шлюбних відносинах. Зазначає, що кошти на придбання цього будинку він надав особисто, зокрема ОСОБА_11 він надав кошти в сумі 2500 доларів США за продаж належної їй 1/2 частини житлового будинку в с. Білки по вул. Суворова, 1, Іршавського району, про що свідчить розписка ОСОБА_5. Також другому співвласнику спірного будинку ОСОБА_10 він віддав 3000 доларів США за придбання належної йому ? частини житлового будинку. На думку ОСОБА_3, укладений 06 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір дарування ? частини житлового будинку № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, є удаваним правочином, оскільки був платним та носив ознаки договору купівлі-продажу, а також платним правочином є ухвала суду про затвердження мирової угоди між ОСОБА_10 та ОСОБА_6 і таким чином, право власності на спірний житловий будинок ОСОБА_6 набула на платній основі під час проживання з ним у фактичних шлюбних відносинах і такий будинок, який оформлений на ім»я ОСОБА_6, підлягає поділу між ним та ОСОБА_6 на підставі ст. ст. 60, 61, 63, 65, 69-72, 74 СК України, а кошти, за які проводився розрахунок належали їм обом на праві спільної сумісної власності подружжя. Просить також поновити строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, якщо такий ним пропущено та визнати факт розрахунку по мировій угоді, затвердженій ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2007 року, стосовно ? частини житлового будинку в сумі 15000 гривень, таким, що проведений за спільні кошти його та ОСОБА_6.

В судовому засіданні позивач по первісному позову та відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 вимоги первісного позову підтримали та просять шлюб, укладений 21 березня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, розірвати. Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 не визнали та просять у задоволенні зустрічного позову відмовити у повному обсязі.

Відповідач по первісному позову та позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні з вимогами первісного позову про розірвання шлюбу погодилися та просять даний шлюб розірвати. Вимоги зустрічного позову підтримали у повному обсязі та просять зустрічний позов задовольнити.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_5 в судовому засіданні 16 грудня 2014 року пояснила, що у 2007 році ОСОБА_3 передавав їй гроші, а розписку про отримання коштів вона написала на прохання ОСОБА_3 2 роки тому, приблизно у 2012 році. Вирішення позову залишила на розсуд суду та просила справу продовжувати розглядати у її відсутності.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали що позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_1 з осені 2007 року проживали разом та вели спільне господарство в с. Білки у будинку, який вони разом перебудували.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що зі слів ОСОБА_1 їм відомо, що вона та ОСОБА_3 жили разом з 2007 року в с. Білки, вони познайомилися на весіллі. Вони знали, що у той час ОСОБА_3 перебував у шлюбі з іншою жінкою. У них були прекрасні відносини.

Заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Стаття 3 ЦПК України встановлює право на звернення до суду за захистом, відповідно до якого кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст.ст. 11-14 ЦК України (тут і далі нормативні акти в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; особа здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки і зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; зловживання правом не допускається.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено 21 березня 2013 року та зареєстровано у виконкомі Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за актовим записом № 07, до укладення шлюбу дівоче прізвище позивача значиться як «Косінська», що стверджено свідоцтвом про шлюб (Т. 1 а.с. 5).

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2015 року виключено з актового запису № 56 про народження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, та актового запису № 57 про народження ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про ОСОБА_3 як батька дітей (Т. 1 а.с. 232-234).

В судовому засіданні встановлено, що сторони по первісному позову ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не проживають разом з 01 вересня 2014 року та не ведуть спільне господарство, шлюб існує формально, спроб до примирення та збереження сімї ніхто із сторін не робив. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні на розірвання шлюбу згідний, а тому, суд прийшов до висновку, що оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам, шлюб зберегти вже не можливо, а тому, виходячи з приписів ст. 112 СК України, його слід розірвати та змінити позивачу ОСОБА_1 прізвище на дівоче «Косінська».

Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_3, то суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 18 жовтня 1986 року уклав шлюб з ОСОБА_19, який було зареєстровано у Чепівській сільській раді Виноградівського району за актовим записом № 19. Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2008 року, яке набрало законної сили 22 січня 2009 року, даний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_19 було розірвано. Вказане також стверджено копією рішення, що міститься в матеріалах справи (Т. 2 а.с. 32). Оскільки в силу вимог частини 1 ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, та зважаючи на ту обставину, що позивач по зустрічному позову ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_19 до 22 січня 2009 року, то вимога ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 у період з 01 серпня 2007 року по 21 березня 2013 року підлягає до часткового задоволення лише в частині встановлення факту проживання однією сім»єю з ОСОБА_6 у період з 23 січня 2009 року, тобто після набрання законної сили рішення суду про розірвання попереднього шлюбу ОСОБА_3, по 20 березня 2013 року, тобто до дня, що передував офіційній реєстрації шлюбу між сторонами, позаяк факт спільного проживання сторін однією сім»єю у вказаний період підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_17.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 на підставі договору дарування житлового будинку від 06 вересня 2007 року, укладеного між нею та ОСОБА_5 та посвідченого приватним нотаріусом Іршавського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 3302, набула право власності на ? частину житлового будинку з надвірними спорудами в с. Білки по вул. Суворова, 1, Іршавського району, Закарпатської області, право власності на яку зареєстрованою за нею у Іршавському БТІ 10 жовтня 2007 року (Т. 1 а.с. 47-48).

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 грудня 2007 року, яка набрала законної сили 25 грудня 2007 року, затверджено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_20»янський ОСОБА_21 визнав за ОСОБА_6 право власності на ? частину індивідуального житлового будинку по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, а ОСОБА_6 передала ОСОБА_20»янському ОСОБА_21 15000 гривень з моменту підписання мирової угоди (Т. 1 а.с 49-50). Обставини набуття ОСОБА_6 права власності на ? частину спірного житлового будинку, встановлені даною ухвалою суду, яка набрала законної сили, в силу вимог частини 3 статті 61 ЦПК України, доказування у даній справі не підлягають, в зв»язку з чим не підлягає до задоволення вимога ОСОБА_3 про визнання факту розрахунку за ? частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області, по мировій угоді в сумі 15000 гривень спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_6.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма при вирішенні питання щодо поділу майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі N 6-97цс11.

Враховуючи вищенаведене та ту обставину, що спірний житловий будинок № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, відповідачем по зустрічному позову ОСОБА_1 придбано у 2007 році у той період, коли ОСОБА_3 перебував у іншому шлюбі, тобто коли вони не проживали з ОСОБА_3 однією сім»єю і на ці правовідносини не розповсюджується дія ст. 74 СК України, а отже зазначений спірний житловий будинок не є об»ктом права спільної сумісної власності в силу приписів ч. 1 ст. 57 СК України, оскільки набутий ОСОБА_1 до перебування у фактичних шлюбних відносинах та укладення шлюбу з ОСОБА_3 Ю,Д. і є її особистою власністю, а тому вимога позивача по зустрічному позову ОСОБА_3 про визнання цього будинку об»єктом спільної сумісної власності не підлягає до задоволення.

Не підлягає також до задоволення вимога позивача по зустрічному позову про визнання договору дарування ? частини житлового будинку № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області, укладеного 06 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, удаваним правочином, договором купівлі-продажу, з тих підстав, що ОСОБА_3 в судовому засіданні не доведено належними доказами, що його право як власника порушено діями відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 під час його укладення, а розписка надана ОСОБА_11 на ім»я ОСОБА_3 та датована вереснем 2007 року не може бути взята судом до уваги як належний доказ оплати ОСОБА_3 коштів за придбання спірного будинку ОСОБА_5 в сумі 2500 доларів США та ОСОБА_20»янському І.Л. в сумі 3000 доларів США, оскільки у вересні 2007 року спору щодо частки будинку, що належала ОСОБА_20»янському І.Л. не існувало, а з таким позовом до суду ОСОБА_6 звернулася 16 жовтня 2007 року, а ОСОБА_20»янський І.Л. зустрічний позов подав 14 листопада 2007 року (Т. 1 а.с. 51-53), окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_5 ствердила, що вказану розписку вона написала на вимогу ОСОБА_3 два роки тому, тобто після смерті ОСОБА_20»янського І.Л., який помер 16 січня 2008 року (свідоцтво про його смерть міститься у Т. 1 на 153 аркуші справи).

В абзаці 3 пункту 23 Постанови пленуму ВСУ від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» звернуто увагу суддів на те, що майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до

спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою

(шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих

підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася

внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх

обох.

Надані позивачем по зустрічному позову ОСОБА_3 рахунки про придбання будівельних матеріалів, які датовані та видані у період 2008 року (Т. 1 а.с. 136-145), договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 17 березня 2008 року (Т. а.с. 146-147), не є належними доказами, які б свідчили, що вказані будівельні матеріали та кошти, отримані ним від продажу житлового будинку та земельної ділянки, за час шлюбу з ОСОБА_1 були потрачені на істотне збільшення цінності спірного житлового будинку, оскільки такі будівельні матеріали придбані позивачем, будучи у шлюбі з ОСОБА_19, окрім того, як свідчить заява ОСОБА_19, адресована Хустському районному суду (Т. 1 а.с. 54), грошові кошти, отримані ОСОБА_3 від реалізації житлового будинку та земельної ділянки відповідно до договорів купівлі продажу від 17 березня 2008 року, включені до спільного майна подружжя ОСОБА_19 та ОСОБА_3, а тому вимога позивача про визнання за ним права власності на ? частину спірного житлового будинку є недоведеною і не підлягає до задоволення

На підставі ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача по первісному позову ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп., а з відповідача по первісному позову ОСОБА_1 стягнути на користь ОСОБА_3 документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в розмірі 121 грн. 80 коп..

Відповідно до ч. 6 ст. 154 ЦПК України скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Білки, вул. Суворова, № 1, Іршавського району, Закарпатської області, та заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Білки, вул. Суворова, № 1, Іршавського району, Закарпатської області, накладені ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2014 року у даній справі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 58, 60, 61, 88, 154, 169, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 21, 25, 36, 57, 60, 62, 74, 110,112 СК України, суд,

Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 21 березня 2013 року та зареєстрований у виконкомі Білківської сільської ради Іршавського району Закарпатської області за актовим записом № 07, - розірвати.

Після розірвання шлюбу прізвище позивачу ОСОБА_1 змінити на дошлюбне «Косінська».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 243, 60 гривні (Двісті сорок три гривні 60 копійок).

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сім»ю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у період з 23 січня 2009 року по 20 березня 2013 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 121, 80 гривень (Сто двадцять один гривень 80 копійок).

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім»єю ОСОБА_3 та ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу у період з 01 серпня 2007 року по 22 січня 2009 року, про визнання договору дарування 1/2 частини житлового будинку № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області, укладеного 06 вересня 2007 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, удаваним правочином, договором купівлі-продажу, про визнання житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області об»єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області та про визнання факту розрахунку за 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами під № 1 по вул. Суворова в с. Білки, Іршавського району, Закарпатської області в сумі 15000 гривень спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Білки, вул. Суворова, № 1, Іршавського району, Закарпатської області, та заборони вчиняти будь-які дії по відчуженню 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: с. Білки, вул. Суворова, № 1, Іршавського району, Закарпатської області, накладені ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 12 листопада 2014 року у даній справі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Іршавський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча суддя: Сойма М.М.