Рішення № 45916833, 18.06.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3486/15 Справа № 199/10647/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Григорченко Е.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Григорченка Е.І.

суддів: Кочкової Н.О., Каратаєвої

при секретарі Левцунову І.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 563134 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилається на те, що 14.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № МL-302/069/2008, згідно якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 49089.00 доларів США, терміном до 14.03.2023 року.

14 квітня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладено договір поруки, за яким ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобовязалися солідарно відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-302/069/2008.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останнє прийняло право вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № МL-302/069/2008, укладеним 14.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконує свої зобовязання за кредитним договором №ML-302/069/2008 від 14.03.2008 року позивач просить стягнути на його користь з відповідачів суму боргу за кредитним договором №ML-302/069/2008 від 14.03.2008 року в розмірі 563134.19 гривень та судові витрати у справі.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.02.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неповне зясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», суд першої інстанції виходив з того, що 14.03.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №МL-302/069/2008, відповідно до якого позичальнику банком було надано кредит в розмірі 49089,00 доларів США строком до 14.03.2023 року.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №ML-302/069/2008 між позивачем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договора поруки №SR-302/069/2008/1 та №SR-302/069/2008, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4. зобовязалися солідарно відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-302/069/2008.

У звязку з невиконанням зобовязань за кредитними договорами у ОСОБА_2 станом на 05.11.2014 року виникла заборгованість в розмірі 563134 гривень, з яких: 534134.19 грн заборгованість по кредиту, 29000 грн заборгованість по пені.

Враховуючи, що банк не надав доказів, які б підтверджували факт отримання кредитних коштів ОСОБА_2 та факт продажу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» кредитного портфелю, який включає в себе даний кредитний договір, укладений з ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у позові.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, з наступних підстав.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи щодо правовідносин, які виникли між кредитором позичальником та поручителями.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.7.2. кредитного договору №МL-302/069/2008 від 14.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, передбачено, що банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов цього договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Позивач надав до апеляційного суду в підтвердження отримання ОСОБА_2 коштів у сумі 49089,00 доларів США, анкету-заяву фізичної особи на отримання іпотечного кредиту від 06.03.2008 року, кредитну заяву від 14.03.2008 року про перерахування кредитних коштів в повній сумі на поточний рахунок клієнта (рахунок №26209201796340), валютний меморіальний ордер №58 від 14.03.2008 року, виписку з особового рахунку клієнта ОСОБА_2, анкету-заяву Позичальника щодо реструктуризацію кредитної заборгованості від 18.06.2009 року, кредитну заявку від 13.07.2009 року про видачу траншу в розмірі 3300.66 доларів США шляхом перерахування повної суми на поточний рахунок Позичальника, додатковий договір №1 від 13.07.2009 року до кредитного договору №ML-302/069/2008 /а.с. 69-109/.

Будь-які докази, які б спростовували зазначені обставини, суду не надані.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором щодо повернення кредиту не виконує.

Право кредитора, в даному випадку, вимагати від боржника повернення кредиту, передбачене ст.1050 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №МL-302/069/2008 від 14.03.2008 року, укладеного між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, станом на 05.11.2014 року її загальний розмір - 563134,19 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 39574,29 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (13,497 грн. за 1 долар США) - 534134,19 грн., заборгованість з пені 29000 грн./а.с. 4/.

Згідно п. 3.3. договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», останньому перейшли усі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності тощо.

В матеріалах справи знаходиться витяг з додатку до вказаного договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 29.06.2010 року, де під номером 450 значиться ОСОБА_5 та номер кредитного договору №ML-302/069/2008/а.с. 30, 109/.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором №ML-302/069/2008 між позивачем та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договора поруки №SR-302/069/2008/1 та №SR-302/069/2008, за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобовязалися солідарно відповідати за зобовязаннями ОСОБА_2 за кредитним договором №ML-302/069/2008.

Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів, які уклали окремі договори поруки з банком, та у звязку з цим між собою не є солідарними боржниками, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.3 ст.554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручителі у справі є такими, які кожний окремо від іншого уклав з банком окремий договір поруки в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором.

За вказаними договорами поруки кожний з поручителів зобовязався відповідати перед банком солідарно з позичальником за його зобовязаннями за кредитним договором в повному обсязі.

Отже, між собою зазначені поручителі не є солідарними боржниками.

Але за змістом ч.1 і ч.3 ст.554 ЦК України незалежно від того, чи поручителі уклали окремі договори поруки, чи поручителі уклали спільний договір поруки, в усякому разі ці поручителі є солідарними боржниками разом з позичальником за його зобовязаннями перед банком за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст.544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.556 ЦК України:

- після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника;

- до кожного з кількох поручителів, які виконали зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що виконана ним.

До поручителів, які уклали окремі договори поруки, та які виконали зобов'язання, забезпечене окремою порукою, переходять права кредитора до позичальника у розмірі частини обов'язку, що виконана кожним поручителем.

Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, укладення поручителями спільного договору поруки чи окремих договорів поруки, тобто наявність чи відсутність солідарної відповідальності поручителів між собою, стосується лише взаємовідносин між самими поручителями та ніяким чином не впливає на їх солідарну відповідальність разом з позичальником перед кредитором.

З огляду на це колегія суддів вважає, що заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника та поручителів незалежно від того, що між собою поручителі не є солідарними боржниками.

Отже, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені обставини, надані докази, та прийшов до помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2015 року скасувати.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором №ML-302/069/2008 від 14.03.2008 року станом на 05.11.2014 року в розмірі 563134,19 (пятсот шістдесят три тисячі сто тридцять чотири 19 коп.), з яких: заборгованість за кредитом 534134,19 грн., заборгованість з пені 29000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі 1827 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: