Постанова № 45907565, 18.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2015 рокусправа № 804/8934/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання:Губар Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року по справі

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» до ОСОБА_2 управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» (далі ТОВ «Атем плюс») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 12.06.2014 року податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Атем плюс» збільшено суму грошового зобовязання за платежем ввізне мито на товари на суму 115772,63 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 92 618,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23 154,53 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ із ввезених на територію України товарів на суму 23 154,53 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18 523,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4630,91 грн., стягнути на його користь понесені судові витрати в сумі 277,86 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.08.2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Атем плюс» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 16.05.2014 року по 22.05.2014 року ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено перевірку стану дотримання ТОВ «Атем плюс» вимог законодавства України з питань державної митної справи, за результатами якої складено акт № Н12/14/31687564 від 27.05.2014 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено приписи ч.1 ст.281, ч.1 ст.295 МК України, в результаті чого ТОВ «Атем плюс»занижено суму ввізного мита за митними деклараціями; ч.1 ст.190 ПК України, ч.1 ст.295 МК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість при ввезенні товару за митними деклараціями.

На підставі акту перевірки ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняті 12.06.2014 року податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким ТОВ «Атем плюс» збільшено суму грошового зобовязання за платежем ввізне мито на товари на суму 115 772,63 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 92 618,10 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 23154,53 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000242210, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 23 154,53 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 18 523,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4630, 91 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Атем плюс» (покупець) з контрагентом ТОВ «Діловий Центр «Абразиви», м. Санкт-Петербург, Росія, (продавець) укладені договори поставки товару № 13-01/10 від 10.01.2013 року, № 13-04/30 від 30.04.2013 року, № 13-09/02 від 02.09.2013 року- Круги шліфувальні з кубічного нітрида бора.

На виконання вказаних договорів позивачем за період з 24.01.2013 року по 04.01.2014 року придбано та завезено на митну територію України зазначений товар, у звязку із чим до митного органу подані ВМД № 110030000/2013/000200 від 08.02.2013 року, № 110030000/2013/000373 від 06.03.2013 року, № 110030000/2013/000551 від 10.04.2013 року, № 110030000/2013/000715 від 07.05.2013 року, № 110030000/2013/000844 від 31.05.2013 року, № 110030000/2013/001021 від 27.06.2013 року, № 110030000/2013/001151 від 17.07.2013 року, № 110030000/2013/001360 від 21.08.2013 року, № 110030000/2013/001554 від 23.09.2013 року, № 110030000/2013/001869 від 05.11.2013 року, № 110030000/2013/002107 від 05.12.2013 року, № 110030000/2013/002228 від 23.12.2013 року , а також передбачені ст.53 МК України товаросупроводжувальні документи.

При митному оформлені товару ТОВ «Атем плюс» використало преференцію (пільгу) зі сплати ввізного мита як для товарів, що ввозяться згідно з міжурядовою Угодою про вільну торгівлю.

За висновками акту перевірки ТОВ «Атем плюс» порушені вимоги митного законодавства в частині застосування пільги із сплати ввізного мита, передбаченої міжурядовою Угодою про вільну торгівлю, що спричинило невірне визначення податкового зобовязання позивача при митному оформленні товару, при цьому порушенням є, за думкою податкового органу, відсутність на авіаційних вантажних накладних відмітки митних органів Республіки Туреччина щодо транзиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції не врахував чинне законодавство з цих питань, яким передбачено наступне.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Відповідно до ч.1 ст.271 МК України передбачено, що мито це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Приписами ч.1 ст.281 МК України встановлено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

24.06.1993 року між Урядом України та Урядом Російської Федерації підписано Угоду про вільну торгівлю, яка набрала чинності 21.02.1994 року, відповідно до ст. 1угоди договірні сторони не застосовуватимуть мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та/або імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони.

Верховною Радою України 06.07.2011 року прийнято Закон «Про ратифікацію Угоди про Правила визначення країни походження товарів у Співдружності Незалежних Держав»(далі Правила), який набрав чинності 13.08.2011 року.

Пунктом 5.1. Правил встановлено, що товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав учасниць Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, установленим цими Правилами, а також якщо товар: в) не залишає територій держав - учасниць Угоди, за винятком випадків, коли товар знаходиться або переміщується територіями третіх країн під митним контролем, документально підтвердженим митними органами країн, через території яких здійснюється доставка товару. При цьому товар повинен бути в незмінному стані й над ним не повинні проводитися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності й перевантаження товару.

Пунктом 5.3. Правил передбачено,що товари, походження яких не встановлено або походження яких установлено, але при цьому стосовно їх не може бути застосований режим вільної торгівлі через відсутність необхідних для цих цілей документів, пропускаються до країни ввезення відповідно до вимог тарифного й нетарифного регулювання країни ввезення.

Пунктом 5.4. Правил визначено, що стосовно товарів, зазначених у пункті 5.3 цих Правил, може застосовуватися (відновлюватися) режим вільної торгівлі на митних територіях держав - учасниць Угоди за умови одержання належного посвідчення про їхнє походження (надання сертифіката форми СТ-1 та за необхідності інших документів, що підтверджують країну походження товарів) до закінчення 12 місяців з дня реєстрації митної декларації в країні ввезення (крім випадків фальсифікації сертифіката форми СТ-1).

За приписами листа Міндоходів України №9843/7/99-99-24-02-08-17 від 28.04.2014 року, у разі, якщо вантаж буде слідувати транзитом територіями третіх країн, відповідно до п.5.1 Правил необхідним є документальне підтвердження митними органами країн, через територію яких здійснюється доставка товару, якими може бути , в тому числі, транспортний документ на перевезення зі сторони - експортера через країну транзиту.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, вищевказаний товар під час доставки авіаційним транспортом з Росії до України переміщувався через територію третьої країни Республіки Туреччина, на момент митного оформлення товару митному органу наданий пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для митного контролю, в тому числі Сертифікати про походження товару , видані Російською Федерацією, а також авіаційні вантажні накладні, в яких IST(Стамбул) зазначений як транзитний пункт перевезення.

Викладене свідчить, що спірний товар переміщувався через територію Республіки Туреччина під митним контролем, при цьому товар залишився в незмінному стані , над ним не проводилися будь-які операції, за винятком операцій із забезпечення схоронності і перевантаження товару, що дозволяється умовами Угоди про вільну торгівлю, та вказує на наявність у позивача права пільги зі сплати ввізного мита на спірний товар.

Оскільки відповідачем в порушення приписів ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції вважає, що прийняті відповідачем 12.06.2014 року податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 , яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем ввізне мито на товари за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 115 772,63 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000242210, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів за основним платежем, штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23 154,53 грн., є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до приписів ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 277,86 грн.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою скасування судового рішення, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.198 ч.1 п.3,202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс»- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті ОСОБА_2 управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області 12.06.2014 року податкові повідомлення-рішення №0000232210, № НОМЕР_2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Атем плюс» судові витрати в сумі 277,86 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Т.С. Прокопчук

Суддя:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова