Ухвала суду № 45907547, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/19232/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Ясенової Т.І.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн»

до Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

До суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рудомайн», в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 05.11.2014.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняту нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Рудомайн» бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень, серпень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 23.10.2014 № 979/15-01/37064892.

В результаті перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Рудомайн» завищено податковий кредит в червні 2014 року на суму 108062,00 грн.

Такий висновок ґрунтується на тому, що надані для перевірки паперові носії за формою первинних документів та наведені в них відомості не відповідають фактичним обставинам справи та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в податковому обліку витрат, оскільки вони складені з порушенням вимог чинного законодавства. Акти переміщення вантажів повинні бути підтверджені відповідними документами, відсутність яких ставить під сумнів реальність факту здійснення господарської операції в цілому.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 05.11.2014, яке оскаржується в даній адміністративній справі.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Рудомайн» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договори поставки паливно-мастильних матеріалів № 225 від 10.09.2014 та № 227 від 16.09.2013.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем було надано під час перевірки та до суду видаткові та податкові накладні, подорожні листи, звіти по дебетовим операціям.

Придбані паливно-мастильні матеріали зберігалися у спеціальних ємностях та на заправках типа КЕР-40, які належать на праві власності ТОВ «Рудомайн», що також підтверджується матеріалами справи.

Використання паливно-мастильних матеріалів підтверджується накладними вимогами на їх відпуск (списання).

Також, між позивачем та ПП «Нафтатранссервіс» було укладено договір від 21.01.2014 № Т-01-2101, згідно з яким ПП «Нафтатранссервіс» зобовязується відпускати ТОВ «Рудомайн» по талонам нафтопродукти.

Факт поставки талонів на нафтопродукти підтверджується видатковими та податковими накладними, факт оплати звітами по дебетовим операціям по рахунку, факт використання накладними вимогами на відпуск (списання) ТМЦ.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в наданих до перевірки подорожніх листах відсутні обовязкові реквізити:номер дорожнього листа, інформація щодо осіб, які їх підписали, відмітки проходження медоглядів. Також до перевірки не були надані подорожні листи за лютий 2012 року, квітень, вересень 2013 року, червень 2014 року.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, неподання вказаних первинних документів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність здійснення господарської операції, тоді як складання останніх з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку. При цьому наявність таких недоліків в подорожніх листах не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обовязкових та належно оформлених первинних документів.

Окрім того, подорожні листи за період лютий 2012 року, квітень, вересень 2013 року, взагалі не повязані з періодом спірних правовідносин.

Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що факт здійснення ТОВ «Рудомайн» господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 та ПП «Нафтатранссервіс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Криворізької південної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року в адміністративній справі № 804/19232/14 без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 25 червня 2015 року.

Головуючий:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров

Суддя:Т.І. Ясенова