Постанова № 45907462, 23.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 909/103/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддівМарко Р.І. Желік М.Б.

при секретарі Греділь М.І.

розглянувши апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця, м.Львів, № ДН-4-2/605 від 09.04.2015 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 р.

у справі № 909/103/15

за позовом: Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця, м. Львів

до відповідача-1: ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області, м. Яремче Івано-Франківської області

до відповідача-2: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Яремче Івано-Франківської області

про: визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради, державного акту на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі продажу землі

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача-1: ОСОБА_3 представник за довіреністю № 12/11-9 від 07.05.2015р.;

від відповідача-2: ОСОБА_2

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 р. по справі № 909/103/15 (суддя Гриняк Б.П.) в позові Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця до відповідачів ОСОБА_1 міської ради Івано-Франківської області та Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради, державного акту на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі продажу землі відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 р. у справі № 909/103/15, позивач Державне територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця подав апеляційну скаргу.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неналежну оцінку надану судом першої інстанції матеріалам та обставинам справи, порушення та невірне застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає про те, що продана земельна ділянка частково знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні ДТГО „Львівська залізниця. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про транспорт" встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Згідно Плану смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці 1994 року, ширина смуги відведення у даному місці становить 10 м. від осі головної колії. Вказаний план смуги відводу є погоджений представниками відповідних рад. в тому числі і ОСОБА_1 міської ради, тому про межі земельних\ ділянок смуги відведення залізниці міській раді було відомо. Окрім того, саме таку ширину смуги відведення у даному місці підтверджено Будівельними нормами і правилами, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм. СНиП 1 1-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74, відповідно до яких експлуатується залізничне полотно облаштовано смугу відведення залізниці, що відображено у вищезгаданому плані.

Апелянт також зазначає про порушення ОСОБА_1 міською радою при винесенні оскаржуваного рішення норми п. б ч. 4 ст. 84 ЗК України, який зазначає, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під державними залізницями. Зазначає також, що право постійного користування на підставі наступного. Згідно із ст.69 ЗК, у редакції що діяла 25.11.1998, землями транспорту, звязку та іншого призначення визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього водного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередачі та звязку.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 р. у справі № 909/103/15, задовольнивши позов.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 22.04.2015 р. справу № 909/103/15 призначено судді-доповідачу ОСОБА_4 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Марку Р.І. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 12.05.2015 р..

12.05.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 19.05.2015 р. та 19.05.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2015 р.

Згідно розпорядження голови Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 року, у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Марка Р.І., внесено зміни у склад судової колегії по справі № 909/103/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Юрченко Я.О..

Ухвалою суду від 02.06.2015 року розгляд справи відкладався з мотивів, наведених у ній.

23.06.2015 року, розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду, у звязку із зайнятістю судді Юрченка Я.О. у складі іншої судової колегії, склад колегії для розгляду справи № 909/103/15 господарського суду Івано-Франківської області сформовано у наступному складі: головуючий суддя Костів Т.С., судді Желік М.Б. та Марко Р.І..

Представникам розяснено їх права та обовязки згідно ст.22 ГПК України.

Представники відповідачів 1,2 в судове засідання 23.06.2015 року зявились, проти апеляційної скарги заперечили, рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 23.06.2015 року представник апелянта повторно не зявився, причин неявки суду не довів, хоч був належним чином повідомлений про місце, дату та час, розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Окрім того, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обовязковою, а також достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги по суті, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, при проведенні інвентаризації земель смуги відведення Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" для виготовлення державних актів на право постійного землекористування по відокремленому підрозділу "Івано-Франківська дистанція колії" виявлено, що у межах м. Яремче в смузі відведення залізниці на ділянці з прив'язкою до колії на 59км.+446м. з правої сторони за ходом кілометрів знаходиться земельна ділянка, продана підприємцю ОСОБА_2 для обслуговування складських приміщень, в той час як ширина смуги відведення залізниці в даному місці становить 10 м. від осі головної колії. Вказана земельна ділянка продана відповідачу -2 відповідно до рішення ОСОБА_1 міської ради №216-15/2008 від 27.03.2008 р. на підставі якого укладено договір купівлі-продажу землі від 14.04.2008р. та виготовлено Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЖ №982780 від 03.04.2009. Про факт та межі зайняття земельної ділянки в смузі відведення залізниці складено акт від 05.06.2014р..

Мотиви апеляційної скарги ґрунтуються на твердженні апелянта про те, що земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці і відноситься до земель залізничного транспорту та перебуває у користуванні ДТГО "Львівська залізниця".

Згідно із ч.1 ст.6 Закону України "Про залізничний транспорт" землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт". Згідно ст. 68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту. Відповідно до ст.23 Закону України "Про транспорт" до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Відповідно до Плану смуги відведення земель лінії Івано-Франківськ-Держкордон Львівської залізниці 1994 року, ширина смуги відведення у даному місці становить 10 м. від осі головної колії. Вказаний план смуги відводу є погодженим представниками відповідних рад, в тому числі і ОСОБА_1 міської ради, тому про межі земельних ділянок смуги відведення залізниці міській раді, за твердженнями позивача, було відомо. Зазначене відповідає БНіП, глава 39 - залізничні дороги колії 1520 мм. СНиП 11-39-76 та нормами відводу земель для залізниць СН 468-74.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням ОСОБА_1 міської ради, Івано-Франківської області від 27.03.2008 року 216-15/2008 " Про продаж земельних ділянок у приватну власність для здійснення підприємницької діяльності" підприємцю ОСОБА_2, продано земельну ділянку площею 430,36 м. кв., що розташована в м. Яремче по вул. Грушевського, 5 для обслуговування складських приміщень, на підставі якого 14.04.2008р. між ОСОБА_1 міською радою та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. 03.04.2009р. підприємець ОСОБА_2 отримав Державний акт на земельну ділянку (серія ЯЖ № 982780).

Згідно пункту "б" ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст.68 Земельного кодексу України до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Частиною 1 ст.65 Земельного кодексу України встановлено, що землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт" створення, реорганізація, ліквідація та визначення територіальних меж залізниць, призначення і звільнення їх керівників здійснюються рішеннями Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст.126 цього ж Кодексу передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якого таким документом є державний акт.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З вищенаведених норм вбачається, що вимагати захисту порушених прав на землю має право власник чи користувач земельної ділянки, чиї права на землю оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку. Вилучення земельних ділянок також здійснюється за згодою землекористувача, право користування якого оформлене та зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Проте, на момент прийняття ОСОБА_1 міською радою спірного рішення Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ДТГО "Львівська залізниця" відсутній і державної реєстрації не проходив. Отже, в матеріалах справи відсутні докази оформлення ДТГО "Львівська залізниця" чи її відокремленими підрозділами у встановленому законодавством порядку права постійного користування чи права оренди спірною земельною ділянкою шляхом отримання Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою чи укладення договору оренди земельної ділянки, а тому виходячи із приписів ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування вказаною земельною ділянкою у ДТГО "Львівська залізниця" не виникло, тому погодження позивачем вилучення її частини законом не вимагалося, що спростовує відповідні посилання позивача.

Твердження скаржника про те, що виготовлення та отримання державних актів на землю на час облаштування залізничного полотна і смуги відведення не передбачалося діючим на той час законодавством, що підтверджується посиланням на наведені в позовній заяві нормативні акти, спростовуються змістом самих цих актів, зокрема, п. п. 27, 32 "Инструкции о нормах и порядке отвода земель для железных дорог и использовании полосы отвода", затвердженої Міністерством шляхів сполучення СРСР 30.01.1963р., які містять прямі вимоги щодо обов'язковості складення документів на право користування землею та порядок зберігання актів на право користування землею підрозділами залізниць.

Посилання скаржника в обґрунтування своєї позиції на "Положение о землях, предоставленных транспорту", затверджене постановою РНК СРСР 07.02.1933р., також є безпідставним. Так, п. 10 цього положення регламентує оформлення прав на землі, закріплені, зокрема, за наркоматом шляхів сполучення та водного транспорту і його органів в порядку, встановленому законодавством союзних республік.

В світлі недоведеності скаржником наявності у нього відповідного права, не завершення оформлення документів, які відповідно до законодавства, чинного на час існування відповідних відносин, підтверджували б право на землю скаржника, суд першої інстанції підставно відмовив у позові. Такої позиції дотримується Вищий господарський суд у своїй практиці (зокрема, постанова Вищого господарського суду України по справі №914/1047/13-г та постанови по справі №926/1079/13-г, №907/600/13).

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого обєднання Львівська залізниця, м.Львів - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2015 року у справі № 909/103/15 без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Івано-Франківської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 26.06.2015 року.

Головуючий-суддяКостів Т.С.

СуддяМарко Р.І.

СуддяЖелік М.Б.