Ухвала суду № 45907356, 24.06.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/30/15

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 червня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Смілянця Е. С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_3 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконними та скасування постанов про застосовування штрафних санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.05.2015 року скасувати, дав пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши думку представника позивача, які не заперечили проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі відповідача, враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а заявлене клопотання не підтверджене належними доказами, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 03.12.2014 року до Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшла заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Заявники просили провести перевірку законності будівництва та експлуатації компютерного клубу, піцерії та кімнат відпочинку, що знаходяться за адресою м. Хмельницький, вул. Шевченка, 89.

09.12.2014 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України прийнятий наказ про проведення перевірки під час здійснення контрольно - інспекційних заходів на об'єктах містобудування - нежитлових будівлях, що знаходяться за адресою м. Хмельницький, вул. Шевченка, 89.

11.12.2014 року посадовими особами управління ДАБК у Хмельницькій області проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ФОП ОСОБА_3

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 фактично допустила посадових осіб Інспекції до перевірки, з наказом та направленням на її проведення ознайомлена, про що свідчить її підпис на примірнику направлення і представником позивача не заперечується.

Перевіркою виявлено ряд порушень містобудівного законодавства, зокрема:

- здійснення захвату земельної ділянки площею 16, 8 кв.м.;

- розроблення не в повному обсязі проектної документації та з відхиленням від вимог ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", зокрема, відсутні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки; відсутні технічні умови відповідних служб на приєднання до інженерних мереж; в наданих експертних висновках проектної документації вказується різна назва об'єкта будівництва; відсутні розділи проекту та автоматичну пожежну сигналізацію та вентиляцію об'єкта будівництва; відсутні проект організації будівництва та проект виконання робіт;

- надання не в повному обсязі сертифікатів на використані будівельні матеріали;

- не ведення виконавчої документації під час будівництва об'єкта;

- відсутність дозвільних документів на виконання будівельно- монтажних робіт по об'єкту;

- експлуатація об'єкта без введення в експлуатацію;

- самочинне будівництво вказаного об'єкта.

За результатами перевірки складений акт перевірки, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №00022, №00023 та №00024 та приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, якими позивачеві встановлений строк до 31 березня 2015 року для усунення порушень вимог закону.

Вказані документи складені у присутності позивача, підписані нею із зазначенням того, що з висновками перевірки вона не згідна.

23 грудня 2014 року відбувся розгляд справи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності, про що позивач була повідомлена, однак не з'явилась.

23 грудня 2014 року начальником Інспекції прийняті постанови:

- №2/7/22-392, якою на позивача накладений штраф у розмірі 109 620 грн., у зв'язку із порушенням п. 4.1, п. 4.3 ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", п. 9.6 ДБН А. 3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", п. 8 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- №3/7/22-391, якою на позивача накладений штраф у розмірі 21 924 грн., у зв'язку із порушенням п. 1.17 ДБН А. 3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва";

- №4/7/22-390, якою на позивача накладений штраф у розмірі 109 620 грн., у зв'язку із порушенням п. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що пунктом 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011 року (далі Порядок) передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення в сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 року постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Судом першої інстанції встановлено, що до позивача раніше вже були застосовані штрафи за порушення у сфері містобудівної діяльності. У той же час, будь - які докази, які б підтверджували сплату штрафних санкцій, нею надані не були. Не зважаючи на те, що перевірки позивача (з питань додержання будівельних норм) проводились неодноразово протягом декількох попередніх років, і Інспекція неодноразово встановлювала порушення вимог закону, фактично ОСОБА_3 не понесла юридичну відповідальність в розумінні Конституції України та норм Закону України "Про відповідальність в сфері містобудівної діяльності".

Стосовно посилань позивача на порушення відповідачем вимог ст. 31 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", судом першої інстанції враховано, що вказана стаття передбачає, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України) здійснюються протягом серпня - грудня 2014 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Як встановлено з матеріалів і обставин справи, перевірка була проведена за заявою ОСОБА_3, яку вона надіслала на адресу Державної архітектурно - будівельної інспекції України. На письмовий запит листом від 18.05.2015 року суд першої інстанції було повідомлено, що така заява дійсно надійшла до ДАБІ України, на підставі чого і було проведено перевірку позивача. Зі змісту направлення на перевірку від 10.12.2014 року та наказу про її проведення від 09.12.2014 року, вбачається посилання на заяву ОСОБА_3 як на підставу проведення перевірки.

Представник позивача у апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у призначенні почеркознавчої експертизи оригіналу заяви ОСОБА_3 з метою доведення тієї обставини, що таку заяву вона не підписувала. При цьому на запитання апеляційного суду в судовому засіданні щодо необхідності проведення почеркознавчої експертизи на стадії апеляційного провадження, представник позивача відмовився.

Разом з тим, підписуючи акт перевірки, позивач не вказала про незгоду з проведенням перевірки з тих мотивів, що зазначена заява нею не подавалась.

Таким чином, в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження факти порушення відповідачем вимог Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік", та інших вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 30 червня 2015 року.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Смілянець Е. С.

ОСОБА_6