Ухвала суду № 45907291, 24.06.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6084/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс» до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2014 року №0003792203 та №0003802203,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ТОВ «Анікс-Плюс» звернулось з адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.10.2014 р. № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, якими позивачу визначено суму грошових зобовязань: а саме, з податку на прибуток у сумі 171440 грн., з податку на додану вартість у сумі 527855 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на виконання взятих на себе зобовязань, що витікали з умов договору ТОВ «Анікс-Плюс» з ТОВ «БК ОСОБА_1» останнім виписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні. Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до податкового кредиту лютого, квітня, серпня 2013 р. та відображено в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним дод. 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним Декларацій з ПДВ за відповідні періоди. За отриманий товар від ТОВ «БК ОСОБА_1» позивач перерахував контрагенту у безготівковій формі кошти, що підтверджується відповідними банківським документами.

Позивач зауважував, що незважаючи на наявність вказаних документів відповідачем в акті перевірки зроблено формальний висновок про безпідставність господарських операцій з ТОВ «БК ОСОБА_1».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.10.2014 року №0003792203 та №0003802203.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 276804 ТОВ «Анікс-Плюс» зареєстровано як юридична особа Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 28.07.2004 р. за № 15431050001000024.

Підприємство перебуває на обліку у ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області з 11.08.2004 р., є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.05.2007 р.

У період з 26.09.2014 р. по 02.10.2014 р. на підставі наказу ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.09.2014 р. № 569 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» ОСОБА_2, завідуючою сектором планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 , п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та згідно службової записки проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Анікс-Плюс» (код ЄДРПОУ 33089583) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «БК ОСОБА_1» (код ЄДРПОУ 37312719) за період лютий, квітень, серпень 2013 р.».

Повідомлення та копія наказу отримано керівником ТОВ «Анікс-Плюс» ОСОБА_3 25.09.2014 р.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Анікс-Плюс» ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_4

За наслідками перевірки ТОВ «Анікс-Плюс» складено акт від 09.10.2014 р. № 1619/15-21-22-03/33089583.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Анікс-Плюс» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість по періодам: лютий 2013 р. 53500,00 грн., квітень 2013 р. - 76630,00 грн., серпень 2013 р. 50333,33 грн.; п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток за 2013 р. у розмірі 171440 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 р. № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 180463 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 90232 грн. та податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 171440 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 85720 грн.

У січні 2013 р. між ТОВ «БК ОСОБА_1» (підрядник) та ТОВ «Анікс-Плюс» (замовник) було укладено договір підряду від 25.01.2013 р. № 3, згідно з яким підрядник за завданням замовника зобовязується в порядку та на умовах викладених в цьому договорі виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобовязується в порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі, прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні вироби згідно оригінал-макету.

Зовнішній вигляд декору, його графічне зображення, кількість застосовуваних кольорів, текстовий зміст зазначається сторонами в оригінал-макетах, які надаються замовником.

Якість робіт повинна відповідати оригінал-макетам, узгодженим сторонами до початку виконання підрядником робіт за договором.

До зазначеного договору додаються специфікації, які визначають кількість товару, його якість та інші показники.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем до суду надано:

акти здачі-прийняття робіт про декорування елементів на скляних виробах;

податкові накладні.

За отриманий товар від ТОВ «БК ОСОБА_1» ТОВ «Анікс-Плюс» перераховувало кошти контрагенту з рахунку в АК «Південиий» № 26005312362401 відповідно до платіжних документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар використовувався в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За змістом п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З огляду на приписи ст. 198 Податкового кодексу України права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

У відповідності до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу наведених норм податкового законодавства очевидним є висновок, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підставі ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, беручи до уваги копії первинних документів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а отже підтверджують належним чином здійснення господарської операції між ТОВ «Анікс-Плюс» та ТОВ «БК ОСОБА_1».

До того ж, як вбачається з матеріалів справи позивач уклав договір з ТОВ «БК ОСОБА_1» для виконання своїх зобовязань перед ДП «УГК «Nemiroff» та ТОВ «Національна горілчана компанія».

Згідно договору поставки від 31.12.2012 р. № 2013, укладеного між ТОВ «Анікс-Плюс» (постачальник) та ДП «УГК«Nemiroff» (покупець) покупець замовляє, а постачальник зобовязується поставити покупцю на умовах, передбачених у цьому договорі, а також додатках/додаткових угодах до нього пляшку скляну згідно квартальних замовлень покупця. Асортимент та кількість продукції вказується у відповідних замовленнях.

До даного договору додаються додатки, які визначають макет декорування скляних виробів.

Також ТОВ «Анікс-Плюс» (виконавець) з однієї сторони та ДП «УГК«Nemiroff» (замовник) з другої сторони укладено договір підряду від 31.12.2012 р. № 2013, відповідно до якого ТОВ «Анікс-Плюс» за завданням замовника зобовязується виконати роботи з декорації скляної пляшки замовника, а замовник зобовязується прийняти та оплатити належно виконані роботи.

Виконання зазначених договірних зобовязань перед ДП «УГК«Nemiroff» підтверджується видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними про доставку товару замовнику.

Водночас, позивач замовляв у ТОВ «БК ОСОБА_1» роботи з декорування скляних виробів для виконання своїх господарських зобовязань перед ТОВ «Національна горілчана компанія» згідно договору підряду від 03.09.2012 р. № 03-09-НВК/2 та договору поставки від 03.09.2012 р. № 03/09-НВК.

Також встановлено, що згідно договору підряду від 03.09.2012 р. № 03-09-НВК/2 підрядник за завданням замовника зобовязується в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, виконати з використанням своїх матеріалів та передати замовнику, а замовник зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та оплатити роботи з нанесення декоративних елементів на скляні чарки згідно оригінал-макету, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до договору поставки від 03.09.2012 р. № 03/09-НВК ТОВ «Анікс-Плюс» постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупця скляну посуду згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобовязується прийняти товар і оплатити його вартість на умовах даного договору.

Вказані договори виконані, що підтверджується первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Матеріали справи містять надані позивачем бухгалтерську довідку про рух товарно-матеріальних цінностей (скляних виробів) ТОВ «Анікс-Плюс» за період з 01.02.2013 р. по 31.08.2013 р.

В ході судового розгляду також встановлено, позивач орендує нежитлове приміщення у ТОВ «Пан-Декор» відповідно до договору оренди від 01.01.2014 р., де зберігає товар до його постачання замовникам.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Згідно п. 11 зазначених Правил визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Надані позивачем товарно-транспортні накладні відповідають вищезазначеним положенням, отже належним чином підтверджують транспортування товару МПП «Горізонт».

Водночас, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій з його контрагентом, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень щодо невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

В ході судового розгляду позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчиненого правочину та те, що господарські операції мали реальний характер, а товар використовувався в господарській діяльності позивача, однак відповідачем при винесенні спірних податкових повідомлень - рішень зазначене не було прийнято до уваги.

Також встановлено, що матеріал для виробів (скло) позивач закуповував у ОАД «Новое скло» (New glass JSC) згідно з контрактом від 12.09.2012 р. № 1251/2012, «Garlsen Company Corporation» Limited відповідно до контракту від 27.09.2012 р. № 270912-01, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

За змістом приписів Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» ТОВ «Анікс-Плюс» та ТОВ «БК ОСОБА_1» є окремими суб'єктами права, а відтак, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість.

Межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Водночас чинним законодавством України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Припущення, висновки відповідача в акті перевірки, не є підставою для позбавлення позивача, як добросовісного платника податку, права на віднесення сплачених ним у ціні товару та послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Позивач виконав усі передбачені законом обов'язки щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Саме на податковий орган покладений обов'язок контролю за сплатою податкових зобов'язань із врахуванням конституційного принципу щодо індивідуальності зобов'язань сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, а відтак вказані податковим органом заперечення не можуть бути причиною позбавлення позивача на віднесення сплачених ним у ціні послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту та сум податку на прибуток до валових витрат.

Таким чином на підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 09.10.2014 р. № 1619/15-21-22-03/33089583.

Водночас з приводу зазначення податковим органом в матеріалах акту перевірки ознак фіктивності ТОВ "Юрай" зазначає, що вказане підприємство не є прямим контрагентом позивача першого ланцюга.

Крім того в судовому засіданні податковий орган зміг надати на пропозицію суду вирок суду щодо зазначеного підприємства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивачі довели суду ті обставини, на які вони посилались в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Анікс-Плюс» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року у справі № 815/6084/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду 30 червня 2015 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян