Ухвала суду № 45907092, 24.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року № 876/5291/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі № 813/1262/15 за позовом управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова (надалі УПФУ у Личаківському районі м.Львова) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» (надалі ТОВ «Львівморепродукти») 3725,75 грн заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за період: липень грудень 2014 року та січень 2015 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року позовну заяву УПФУ в Личаківському районі м.Львова в частині стягнення з ТОВ «Львівморепродукти» заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 1058-IV) та пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) за період з липня по серпень 2014 року в сумі 1064,50 грн, відповідно до приписів пункту 9 частини першої статті 155 КАС України, залишено без розгляду.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржило УПФУ в Личаківському районі м.Львова, яке вважає, що при винесенні ухвали судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповністю досліджені та зясовані всі обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апелянт просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та винести нову ухвалу, якою задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Львівморепродукти» заборгованості за період з липня по серпень 2014 року в сумі 1064,50 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є збором, тому строк позовної давності до таких справ не застосовується.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, ТОВ «Львівморепродукти» відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV є страхувальником і перебуває на обліку в УПФУ в Личаківському районі м.Львова.

За період роботи на ТОВ «Львівморепродукти» його працівник ОСОБА_2 одержав право на призначення пільгової пенсії за Списком № 2, що підтверджується копією довідки, уточнюючої особливий характер роботи або умов праці, необхідної для призначення пільгової пенсій, копією протоколу № 131335 від 22.07.2013 року призначення пенсії цій особі.

УПФУ в Личаківському районі м.Львова надсилало відповідачу розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період, згідно з яким ТОВ «Львівморепродукти» зобовязане відшкодувати Пенсійному фонду витрати за липень грудень 2014 року та січень 2015 року в розмірі 3725,75 грн.

Залишаючи без розгляду позовну заяву в частині стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, призначених відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Список № 2) за період з липня по серпень 2014 року в сумі 1064,50 грн, суд першої інстанції виходив із того, що ці вимоги заявлені з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 99 КАС України, і позивачем не було надано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважності причин пропуску цього строку.

Вказаний висновок колегія суддів апеляційного суду вважає помилковим.

Строки звернення до адміністративного суду визначені статтею 99 КАС України, а статтею 100 КАС України наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду субєкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають субєкту владних повноважень право на предявлення передбачених законом вимог.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 Закону № 400/97-ВР, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, обєктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (абзац четвертий пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР).

Відповідно до статті 4 Закону № 400/97-ВР на обовязкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Збір на обовязкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України (стаття 3 Закону № 400/97-ВР).

Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 р. «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

А відповідно до частини пятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезгаданих норм права колегія суддів дійшла висновку, що у разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості по невідшкодованих витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені статтею 99 КАС України, не застосовуються, оскільки інше встановлене частиною пятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV, який є спеціальним щодо визначення прав та обовязків, порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків і стягнення заборгованості за цими внесками.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції щодо застосування частини пятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV у спорах про стягнення заборгованості (недоїмки) в частині строків звернення до суду, яку висловив Верховний Суд України у постанові від 07 квітня 2015 року в справі № 21-113а15.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 199 та пунктом 4 частини першої статті 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції має право скасувати її і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Личаківському районі м.Львова задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог в адміністративній справі № 813/1262/15 скасувати, а дану справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного адміністративного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Й. Коваль

Судді В.В.Гуляк

ОСОБА_1