Ухвала суду № 45907084, 09.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 р. Справа № 51242/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області, яким просило скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28.04.2011 року № НОМЕР_1, яким його зобовязано сплатити штраф в сумі 8714,20 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області від 28.04.2011 року № НОМЕР_1 в частині зобовязання сплатити штраф в розмірі 4500,00 грн.; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що податковий борг в розмірі 22500,00 грн. позивач сплатив з дотриманням строку, встановленого законодавством, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, а чинним на момент погашення податкових зобовязань визначених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати податковий борг платника податків, змінюючи призначення платежу, визначеного таким платником, тому, на думку суду, відповідач без правових підстав частково зарахував суму, сплачену позивачем в погашення податкового боргу, який виник раніше, в зв'язку з чим застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 4500,00 грн. є протиправним. Щодо своєчасності сплати решти суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, визначеного в податковій декларації за травень 2009 року, в розмірі 21071,00 грн., суд встановив, що позивач не надав доказів його своєчасної сплати, в зв'язку з чим відповідач правомірно застосував штрафні санкції в розмірі 4214,20 грн.

Постанову в частині задоволення позовних вимог в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що в цій частині постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Просить скасувати постанову в частині, що оскаржується, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення податковий орган керувався вимогами п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Також апелянт зазначає, що штраф застосовано до позивача правомірно, оскільки такий порядок дій податкового органу визначений нормами законодавства, чинного на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена і під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, не встановлено, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 20.04.2011 року працівником Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області була проведена перевірка своєчасності сплати Сокальським міським комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства самостійно визначеного податкового зобовязання до бюджету, за результатами якої складено акт № 282/1601/20845840.

В акті зазначено про порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме порушено граничні строки сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 43571,00 грн., визначеного в податковій декларації за травень 2009 року, оскільки дане зобовязання сплачене лише в період з 17.03.2011 року до 18.04.2011 року.

На підставі даного акту перевірки Державна податкова інспекція в Сокальському районі Львівської області прийняла податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 року № НОМЕР_1, яким Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства зобовязано сплатити штраф в сумі 8714,20 грн. за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість понад 30 календарних днів в розмірі 20% несвоєчасно сплаченого зобовязання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Спірний штраф застосований податковим органом на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як зазначено вище, Сокальське міське комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства 19.06.2009 року подало до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2009 року (отримана відповідачем 22.06.2009 року), в якій самостійно визначило податкове зобовязання в сумі 43571,00 грн.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 чинного на час подання даної декларації Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було передбачено, зокрема, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з абз. «а» пп. 4.1.4 п .4.1 ст. 4 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з п. 5.1 та абз. 1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм граничним строком сплати зазначеного вище податкового зобовязання було 30.06.2009 року.

Позивач надав суду копії платіжних доручень від 02.06.2009 року № 839, від 04.06.2009 року № 854, від 10.06.2009 року № 866, від 17.06.2009 року № 895, від 18.06.2009 року № 901, від 19.06.2009 року № 908, від 22.06.2009 року № 924, від 23.06.2009 року б/н, від 24.06.2009 року № 949, від 25.06.2009 року № 962, від 26.06.2009 року № 979 на суму 2000,00 грн. кожне та від 05.06.2009 року № 857 на суму 500,00 грн., в яких платник податків чітко вказав призначення платежу «ПДВ за травень 2009 року».

Отже, у встановлений чинним на той час законодавством строк позивач сплатив узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість за травень 2009 року в загальному розмірі 22500,00 грн.

Однак, як встановив суд і не заперечують сторони, орган державної податкової служби під час перерахування коштів до бюджету самостійно змінював призначення цих платежів.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність таких дій відповідача з наступних підстав.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) був визначений принцип рівності бюджетних інтересів, який передбачав, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976 (в редакції, чинній на час сплати позивачем зазначених податкових зобовязань), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Виходячи із аналізу вказаних норм, колегія суддів вважає, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачали пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, положенням пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим органам було надано право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Крім того, норми пп. 8.6.2 п. 8.6 ст. 8 даного Закону з урахуванням положень п. «б» пп. 8.6.1 п. 8.6 цієї статті не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, як правильно встановив суд першої інстанції, на час виникнення правовідносин не було передбачено права податкового органу за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) направляти кошти такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення заборгованості.

При цьому, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Одночасно колегія суддів зазначає, що право податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, виникло лише з моменту набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року, п. 87.9 ст. 87 якого передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків, однак дана норма не має зворотної дії в часі.

Таким чином, оскільки зміна призначення платежів за наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями здійснена податковим органом поза межами наданих законодавством повноважень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 4500,00 грн. (20% від суми сплаченого податкового зобовязання 22500,00 грн.), в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області від 28.04.2011 року № НОМЕР_1 підлягає скасуванню в цій частині.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-5309/11/1370 за позовом Сокальського міського комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства до Державної податкової інспекції в Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

ГоловуючийО.М. Довгополов

СуддіЛ.Я. Гудим

ОСОБА_1

Ухвала складена в повному обсязі 15.06.2015 року