Ухвала суду № 45906855, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2281/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюк А.Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, та інкасованих доручень, за апеляційною скаргою Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Лохвицька ОДПІ), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття рішення відповідача від 04.02.2015 року №331/10/16-17-25-11; 2) визнати протиправними та скасувати з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) від 04.02.2015 року №2 та №5, оформлені на підставі рішення Лохвицької ОДПІ від 04.02.2015 року №331/10/16-17-25-11.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року позов задоволено частково:

Визнано протиправним та скасовано рішення Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №1, зареєстроване за №331/10/16-17-25-11.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з'явились учасники процесу.

Представник апелянта наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги та скасуванні оскаржуваного рішення.

Представник позивача просив залишити рішення суду першої інтонації без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги та подані додаткові пояснення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано доводи позивача та не доведено відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за ІІІ, IV квартали 2014 року ПАТ «Укрнафта» самостійно визначило грошове зобов'язання за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року з плати за користування надрами для видобування корисних копалин.

Внаслідок несплати самостійно визначеної суми грошового зобов'язання в зазначений період 2014 року виник податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, значну частину якого позивачем погашено 01, 30 та 31 грудня 2014 року.

Рішенням відповідача про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №1, зареєстрованим за №331/10/16-17-25-11 (далі - рішення про стягнення коштів), відповідно до п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення від 04.02.2015 року №2 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 17 449 365,96 грн. та від 04.02.2015 року №5 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 20 909 540,12 грн.

Вважаючи вказані дії та рішення відповідача протиправними позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом.

Відповідно до п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 ст. 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають в його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Колегією судів встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою позивачем у встановлений законодавством термін самостійно визначених грошових зобов'язань за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та винесенням контролюючим органом у зв'язку з цим рішення про стягнення коштів з рахунків платника на підставі п. 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Пунктом 32 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до 01.07.2015 року у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках:

- рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

- рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку; 2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень 3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, що застосування одного із способів погашення податкового боргу, наприклад, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках за рішенням суду, виключає можливість одночасного застосування іншого способу погашення податкового боргу у вигляді стягнення коштів платника податків за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що відповідачем застосовано механізм примусового стягнення з ПАТ «Укрнафта» за спірний період податкового боргу в судовому порядку на підставі п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 та п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2015 року в адміністративній справі №826/17215/14 за позовом Лохвицької ОДПІ до ПАТ «Укрнафта» про стягнення податкового боргу адміністративний позов задоволено та стягнуто з ПАТ «Укрнафта» заборгованість з плати за користування надрами з розрахункових рахунків підприємства на загальну суму 4 501 669,18 грн. Вказана постанова оскаржена позивачем в апеляційному порядку.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» ПК України з метою стягнення коштів, оскільки це фактично свідчить про повторне стягнення з позивача податкового боргу з того ж виду податку та за ті ж самі періоди.

Крім того, на момент самостійного узгодження податкових зобов'язань та виникнення у позивача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за ІІІ, IV квартали 2014 року положення 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» ПК України не діяли, а набрали чинності тільки з 01.01.2015 року, що є підставою для їх застосування лише до правовідносин, що виникли після 01.01.2015 року.

З огляду на зазначені вище обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 року №1 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що на підставі рішення про стягнення коштів відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення від 04.02.2015 року №2 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 17 449 365,96 грн. та від 04.02.2015 року №5 на суму податкового боргу з плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 20 909 540,12 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування інкасових доручень слід зазначити, що в силу п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до п.12.1, п.12.2, п.12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до ст.41 ПК України та ст.17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб'єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз'яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» №25-110/4833 від 27.01.2015 року.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що інкасові доручення оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

Разом з тим, у розумінні КАС України інкасові доручення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а являють собою розрахунковий документ, отже, вказані доручення не можуть бути скасовані у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідачем не надано і у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження правомірного прийняття спірного рішення.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно часткового задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Лохвицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення, та інкасованих доручень - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.03.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 30.06.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.