Постанова № 45906847, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2147/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішення та інкасових доручень, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПАТ «Укрнафта» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Полтавської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування:

- рішення від 04 лютого 2015 року № 388/10/16-24-25-17;

- інкасових доручень від 04.02.2015 року № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22.; від 05.02.2015 року № 23, № 24, № 25, № 26; від 06.02.2015 року № 27, № 28, № 29, № 30, № 31, оформлених на підставі рішення від 04 лютого 2015 року № 388/10/16-24-25-17.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Полтавська ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у III, IV кварталі 2014 року ПАТ «Укрнафта» самостійно задекларували (подали відповідачу податкові розрахунки) грошові зобов'язання за липень - листопад 2014 року з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в загальному розмірі 32 522 345, 99 гривень, які не були сплачені позивачем у встановлений ПК України строк.

Так, у ПАТ «Укрнафта» у III, IV кварталі 2014 року виник податковий борг з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, частину якого в сумі 17 220 682, 73 гривень було погашено позивачем у грудні 2014 року.

З метою стягнення залишку суми податкового боргу, що виник у зазначеному періоді 2014 року, відповідачем було прийнято спірне рішення № 1 від 04.02.2015 року щодо здійснення погашення суми податкового боргу позивача шляхом стягнення безготівкових коштів, а також на підставі вказаного рішення були оформлені спірні інкасові доручення від 04.02.2015 року № 12, № 13, № 14, № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22.; від 05.02.2015 року № 23, № 24, № 25, № 26; від 06.02.2015 року № 27, № 28, № 29, № 30, № 31 на загальну суму 227 659 048, 47 гривень

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

Згідно пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до п. 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов'язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань.

Таким чином, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов'язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

В свою чергу, ПАТ «Укрнафта», на підтвердження наявності у держави зобов'язань щодо повернення їм надміру сплачених грошових коштів надано копії листів ПАТ «Укрнафта» від 30.01.2015р. № 08.1.14/105, № 08.1.14/116, актів звірення розрахунків від 03.02.2015р. № 10657-20, від 05.02.2015р. №№ 391-20, 393-20. При цьому, апелянтом не доведено відсутність зобов'язань держави щодо повернення ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов'язань, що є обов'язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Також судова колегія погоджується з позицією суду першої інстанції, що оскільки станом на дату виникнення у позивача податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за 3, 4 квартали 2014 року положення пункту 32 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України не діяли, а набрали чинності тільки з 01.01.2015р., вони застосовуються до того податкового боргу, який виник після 01.01.2015р. з огляду на загальновизнаний принцип права - незворотності дії норм закону в часі.

Поряд з цим, слід зауважити, що процедура погашення податкового боргу в зазначених періодах 2014 року була врегульована підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20, статтями 59, 95 Податкового кодексу України, які продовжили свою дію і у 2015 році.

Крім того, саме на статтю 95 Податкового кодексу України, а не на пункт 32 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України посилається відповідач у інкасових дорученнях (розпорядженнях).

З матеріалів справи також слідує, що відповідач скористався механізмом примусового стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в судовому порядку, на підставі пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 та п. 95.3. ст. 95 ПК України. Так, в провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа № 826/17195/14 за адміністративним позовом Полтавської ОДПІ про стягнення з ПАТ «Укрнафта» податкового боргу в розмірі 15 908 050, 87, провадження у справі на даний час триває.

За таких обставин, апеляційна інстанція приходить до висновку, що спірне рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а тому судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині та скасовано зазначене рішення.

Щодо визнання протиправними та скасування інкасових доручень, колегія суддів зазначає слідуюче.

За п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Українів національній валюті, затвердженої Постановю Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, інкасове доручення (розпорядження) - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача

Листом від 27.01.2015 № 25-110/4833 Національний банк України повідомив територіальні управління Національного банку України, Операційний департамент, банки України. Незалежну асоціацію банків України. Асоціацію українських банків. Асоціацію «Український Кредитно-Банківський Союз». Департамент аудиту про обов'язковість і негайність виконання інкасових доручень (розпоряджень), ініційованих органами державної фіскальної служби та зазначив , що на виконання вимог Закону № 71 банки до 1 липня 2015 року приймають та виконують інкасові доручення (розпорядження) на стягнення коштів платника податків . який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, та які оформлені органами державної фіскальної служби на підставі рішення керівника органу державної фіскальної служби. У реквізиті «Призначення платежу» такого інкасового доручення (розпорядження) мас зазначатися дата видачі та номер рішення керівника органу державної фіскальної служби. Рішення керівника органу державної фіскальної служби, на підставі якого оформлено інкасове доручення ( розпорядження ) банку не надсилається.

Згідно п.12.7 Постанови Національного банку, від 21.01.2004. № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», якщо інкасові доручення (розпорядження) надійшли до банку протягом операційного часу, але на час надходження на рахунку платника немає коштів або їх недостатньо, то банк виконує ці інкасові доручення (розпорядження) з урахуванням сум, що надійдуть на рахунок платника протягом операційного часу (поточні надходження). Якщо для виконання цих інкасових доручень (розпоряджень) недостатньо коштів (з урахуванням поточних надходжень), то вони виконуються частково відповідно до пункту 12.9 цієї глави.

Якщо на рахунку платника коштів немає і протягом операційного часу кошти на його рахунок не надходили, то після закінчення операційного часу ці інкасові доручення (розпорядження) повертаються без виконання згідно з пунктом 12.11 цієї глави.

Операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього самого робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Тобто, інкасове доручення (розпорядження) чинне лише протягом операційного часу, одного банківського дня.

Відповідно до п.12.11, вище зазначеної інструкції, банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом) / передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувану, від якого воно надійшло.

Таким чином, інкасові доручення не можуть бути скасовані у судовому порядку, оскільки вони не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а являють собою звичайний розрахунковий документ.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що згідно з відмітками, які містяться на оскаржуваних інкасових дорученнях, вони повернуті банком без виконання, тобто фактично вичерпали свою дію, а тому не створюють для позивача ніяких правових наслідків.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного рішення.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає частковому задовленню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволення позову щодо скасування інкасових доручень - скасуванню з постановленням в цій частині нової про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2015 року в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування інкасових доручень - скасувати та постановити в цій частині нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 30.06.2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.