Постанова № 45906782, 25.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 742/1754/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Білокур В.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області на постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області, звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області, в якому просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області щодо винесення постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.04.2015 р. ВП №31996964 і постанови про накладення штрафу в сумі 1360 грн. від 20.04.2015 року ВП №31996964; та просить скасувати зазначені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.04.2015 р. ВП №31996964 та про накладення штрафу в сумі 1360 грн. від 20.04.2015 року ВП №31996964.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року у задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. від 20.04.2015 р. ВП №31996964 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, без фіксації судового процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід змінити в мотивувальній частині, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольняє частково, а постанову суду - змінює, якщо вирішено не всі позовні вимоги або питання.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в провадженні головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Чернігівській області Петренко С.В. перебуває виконавче провадження ВП №31996964 з виконання виконавчого листа №2-а-6967, виданого 22.06.2011 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області, про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення до 5 травня за 2011 рік відповідно до ч.5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ", у розмірі 7-ми мінімальних заробітних плат з урахування виплачених сум.

03.03.2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано строк для добровільного виконання судового рішення (а. с. 24).

31.05.2012 року вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.25).

09.12.2014 року виконавче провадження ВП №31996964 відновлено з підстав скасування начальником Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.26).

22.12.2014 року від боржника надійшов лист, в якому повідомлялось про неможливість в повному обсязі виконати рішення суду через відсутність коштів (а.с.27).

17.02.22015 року постановою державного виконавця, на підставі ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника було накладено штраф в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду та зобов'язано виконати рішення суду до 23.02.2015 року (а.с.28).

24.02.2015 року від боржника надійшов лист, в якому повідомлялось про неможливість в повному обсязі виконати рішення суду (а.с.29).

Постановою ВП №31996964 від 20.04.2015 року державним виконавцем на боржника накладено штраф у подвійному розмірі 1360,00 грн.

Також постановою ВП №31996964 від 20.04.2015 року стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у розмір 123,02 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище постановами про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 123,02 грн.та про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн., позивач звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що оскаржена постанова державного виконавця про стягнення штрафу у розмірі 1360,00 грн. прийнята у межах прав та обов'язків державного виконавця передбачених законом, оскільки, так як позивачем не надано доказів існування поважних причин невиконання рішення суду, а тому відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, однак, зазначає, що суд першої інстанції взагалі не розглянув позовну вимогу про визнання дій протиправними та скасування постанови ВП №31996964 від 20.04.2015 року про стягнення з боржника витрати на проведення виконавчих дій у розмір 123,02 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі по тексту Закон № 606-XIV).

Що стосується постанови ВП №31996964 від 20.04.2015 року про накладення штрафу у подвійному розмірі 1360,00 грн., слід зазначити.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Частиною 5, 7 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Так, колегія суддів зазначає, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів, що він звертався до державного виконавця з заявою про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, у відповідності до ст. 12 Закону.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 89 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.02.22015 року постановою державного виконавця, на підставі ст.89 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника було накладено штраф в розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду та зобов'язано виконати рішення суду до 23.02.2015 року (а.с.28).

При цьому, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, дана постанова була оскаржена останнім до суду та в задоволенні позову було відмовлено.

У зв'язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, постановою ВП №31996964 від 20.04.2015 року державним виконавцем на боржника накладено штраф у подвійному розмірі 1360,00 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, Управління листами від 24.12.2014 року та 24.02.2015 року повідомило Відділ примусового виконання рішень про те, що рішення суду не виконано в повному обсязі, а лише здійснено перерахунок допомоги, однак виконати рішення суду в частині зобов'язання здійснити виплату зазначеної допомоги Управління не має можливості, у зв'язку з відсутністю фінансування.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази, що Управління, в межах своєї компетенції, здійснило всі можливі дії спрямовані на виконання рішення суду. Крім того, позивачем не надано доказів відсутності фінансування на проведення виплат з виконання рішення суду

Так, з матеріалів справи вбачається, що Управління у грудні 2014 року, тобто більше ніж через два роки після відкриття виконавчого провадження (03.03.2012р.) лише здійснило перерахунок ОСОБА_3 розміру разової допомоги до 05 травня за 2011 рік, однак виплату до цього часу не здійснено. Тобто, рішення суду до цього часу не виконано. Доказів вчинення дій спрямованих на виконання рішення суду в частині виплати перерахованої допомоги (з урахуванням тієї умови, що рішення суду не виконується більше двох років) позивачем не надано, так як і не надано доказів відсутності фінансування на виконання рішення суду протягом двох років.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржена постанова державного виконавця ВП №31996964 від 20.04.2015 року про накладення штрафу у подвійному розмірі 1360,00 грн. прийнята у межах прав та обов'язків державного виконавця, передбачених законом, а тому відсутні підстави для її скасування.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції, під час винесення оскаржуваної постанови не було розглянуто частину позовних вимог, зокрема, про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції змінюючи постанову суду першої інстанції вважає за необхідне розглянути правомірність винесення постанови ВП №31996964 від 20.04.2015 року про накладення стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Окрім цього, згідно з положеннями частин 1, 2, 5 статті 41 Закону № 606-ХІV витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем без поважних причин не було виконано рішення суду у строк для добровільного виконання та на даний час, при цьому, відповідачем вчинено всі дії з примусового виконання рішення суду, а тому постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.04.2015 року ВП №31996964 прийнята відповідачем у межах прав та обов'язків державного виконавця, передбачених законом, а тому відсутні підстави для її скасування.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Однак, проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не вирішено всіх позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

За ч. 2 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід змінити із викладенням мотивувальної частини у новій зазначеній вище редакції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради Чернігівської області - залишити без задоволення.

Постанову Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 травня 2015 року - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«В задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Прилуцької міської ради до Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення штрафу у розмірі 1360,00 грн. ВП №31996964 та постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 20.04.2015 року ВП №31996964 відмовити».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 30 червня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Межевич М.В.

Горбань Н.І.