Постанова № 45906773, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/105/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009262203 від 08.08.2014, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Рембудналадка" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0009262203 від 08.08.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позовну відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, В період з 10.07.2014 по 16.07.2014 Державною податковою інспекцію в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі наказу № 1377 від 10.07.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин із TOB «Логістікс Плюс» за період з 01.02.2013 по 30.04.2013.

За результатами перевірки складено акт № 800/26-54-22-03/30729215 від 23.07.2014, яким встановлено порушення пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток у 2013 році на 200,00 грн., пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 38650,00 грн.

28 серпня 2015 на підставі зазначеного акту прийнято податкове повідомлення - рішення №9262203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок податок на додану вартість на загальну суму 48 312,50 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 9662,50 грн.

Приватним виробничо-комерційним підприємством "Рембудналадка" до Головного управління Міндоходів у м. Києві подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №9262203 від 28.08.2013, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги №105511/10/26-15-10-06-15 від 16.12.2014, залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Приватним виробничо-комерційним підприємством "Рембудналадка" до Державної фінансової служби України подано скаргу на податкове повідомлення - рішення №9262203 від 28.08.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 8505/6/09-99-01-04-25 від 10.12.2014, залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з вище вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що ПВКП «Рембудналадка» не надано суду Угоди №14/12-1 від 14.12.2012 року та достатніх первинних документів, які мали підтвержувати факт здійснення фінансово-господарських відносин між ПВКП «Рембудналадка» та TOB «Логістікс Плюс», а також те, що ПВКП «Рембудналадка» не надано суду належних доказів на підтвердження здійснення транспортування товару, отриманого від зазначеного контрагента, та використання його у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку. Таки чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПВКП «Рембудналадка» не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово-господарських відносин з TOB «Логістікс Плюс», а, отже, не доведено товарності та реальності господарських правовідносин з зазначеним контрагентом та наявність правових підстав для формування податкового кредиту по взаємовідносинам з TOB «Логістікс Плюс».

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне

За приписами підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм Закону свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так, відповідно до Довідки АБ №633553 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одними з основних діяльності ПВКП «Рембудналадка» за КВГД-2010 є електромонтажні роботи, інші будівельно-монтажні роботи, діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Дані види діяльності ПВКП «Рембудналадка» здійснює, зокрема, виконуючи функції виконавця електромонтажних робіт, інших будівельних робіт, постачальника обладнання та запасних частин при ремонті ліфтів.

14.12.2012 року між ПВКП «Рембуднатадка» та TOB «Логістікс Плюс» було укладено Угоду №14/12-1.

Відповідно до умов вказаної Угоди. її складено для виконання посередницьких послуг по інжініринговим і будівельним роботам та поставка електрообладнання для ліфтів.

Протягом лютого-квітня 2013 року ПВКП «Рембудналадка» замовляло у TOB «Логістікс Плюс» необхідні запчастини та обладнання, їх привозили разом з податковими накладними, після чого проводився розрахунок безготівковими платежами.

На суму податкових зобов'язань з ПДВ TOB «Логістік Плюс» було виписано для ПВКП «Рембудналадка» наступні податкові накладні: №13 від 13.02.2013 року, №14 від 15.02.2013 року. №16 від 18.02.2013 року, №19 від 20.02.2013 року, №24 від 25.02.2013 року, №30 від 28.02.2014 року, №15 від 18.03.2013 року, №31 від 15.04.2013 року.

Кінцевим результатом господарських відносин з TOB «Логістік Плюс» є, по суті, поставка запасних частин при ремонті ліфтів.

На підтвердження виконання умов договору ПВКП «Рембудналадка» було надано копії вказаних податкових накладних.

Оплата за отримані запчастини та обладнання здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення, які були надані до суду першої інстанції.

Вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання ПВКП «Рембудналадка» зобов'язань за вказаним правочином та підтверджують господарські відносини із TOB «Логістік Плюс».

Крім того, податкові накладні, на підставі яких ПВКП «Рембудналадка» формувало податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, фактичні обставини засвідчують здійснення господарської діяльності між ПВКП «Рембудналадка» та TOB «Логістік Плюс» і правомірність нарахування податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та до податкових накладних, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Підставою для донарахування ПВКП «Рембудналадка» зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки Акту ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві №800/26-54-22-03/30729215 від 23.07.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки з TOB «Логістікс Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з ПВКП «Рембуднатадка» за період з 01.02.2013 року по 30.04.2013 року.

Разом з тим, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Отже, в разі порушення контрагентами ПВКП «Рембудналадка» вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій.

Крім того, на момент складання податкових накладних TOB «Логістік Плюс» було зареєстровано як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, позивач та його контрагент були платниками податку на додану вартість, які зареєстровані відповідно до положень статті 183 Податкового кодексу України.

Обґрунтованих доказів, які б підтверджували те, що укладення вказаної Угоди, на підставі якого виникли взаємовідносини між ПВКП «Рембудналадка» та TOB «Логістікс Плюс», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, податковими органом надано не було.

Отже, первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності, якими сторони супроводжували господарські операції не суперечать вимогам чинного законодавства, містять вичерпні дані щодо переліку придбаного і поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Таким чином, позивачем підтверджено реальність господарських операцій з контрагентом та при здійсненні операцій - діяв як добросовісний платник, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду в разі порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.

Позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "Рембудналадка" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009262203 від 08 серпня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 30.06.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.