Ухвала суду № 45906466, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № П/811/2894/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання:Новошицька О.О.

за участю представників:

позивачів:- не зявився

відповідача:- не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року

у справі № П/811/2894/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Антуріум Торг»

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Антуріум Торг» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 №0001162202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що надання позивачем у передбачений законодавством строк письмових пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу унеможливлює проведення документальної позапланової перевірки. Відповідачем проведена перевірка за межами правового поля, з порушенням норм Податкового кодексу України, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є субєктивними припущеннями, які не ґрунтуються на фактичних доказах, що призвело до прийняття протиправного податкового повідомлення-рішення. Відповідач проігнорував надані позивачем первинні документи, а висновки, викладені в акті перевірки, сформовані виключно на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Югагро».

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 17.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 4767188,00 грн. (за основним платежем 3813750,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) 953438,00 грн.).

Рішення суду обґрунтовано тим, що факт постачання товару за договором підтверджується наявними у матеріалах справи податковими накладними, видатковими накладними, а також актом здачі-прийняття товару, наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні підтверджують факт поставки придбаного позивачем насіння соняшника безпосередньо до місця його подальшої переробки. Перероблена сировина олія соняшникова рафінована була реалізована позивачем ОСОБА_1 «Креатив», що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами поставки товару, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм законодавства, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою контрагента позивача ТОВ «Югагро» встановлено відсутність в останнього ознак ведення фінансово-господарської діяльності, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, сільськогосподарських угідь (рілля), власних чи орендованих транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та встановлено відсутність реального здійснення операцій, а відтак, податковий кредит, сформований позивачем за господарською операцією з вказаним вище підприємством неправомірно.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Антуріум Торг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Югагро» за період з 01.03.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт №125/11-23-22-02/38852395 від 27.06.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 3813750 грн., в т. ч. за березень 2014 року на суму 318567 грн., за квітень 2014 року на суму 3495183 грн. в частині проведених взаємовідносин з ТОВ «Югагро» (код 38866020).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001162202 від 17.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 4767188,00 грн., в тому числі за основним платежем 3813750 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 953438 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків відповідача.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2014 та 01.04.2014 між позивачем (Покупець) та ТОВ «Югагро» (Продавець) укладено договори поставки №03-03/14(2) та №22-04/14, відповідно.

За умовами вказаних договорів Продавець зобовязується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобовязується прийняти і оплатити насіння соняшника урожаю 2013 року. Згідно з п.3.1 договору товар поставляється на умовах EXW склад Продавець (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою: с.Скурати, Малинський район, Житомирська область (склад Продавця). За приписами п.5.1 договору Покупець зобовязаний здійснити оплату вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця протягом 20 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури й документів, визначених п.3.7 договору.

Фактичне виконання вказаних договорів підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними - від 10 березня 2014 року №21/2, від 11 березня 2014 року №23/2, від 12 березня 2014 року №25/2, від 13 березня 2014 року №27/2, від 14 березня 2014 року №29/2, від 16 березня 2014 року №33/2, від 17 березня 2014 року №35/2, від 18 березня 2014 року №37/2, від 19 березня 2014 року №39/2, від 20 березня 2014 року №41/2, від 21 березня 2014 року №44/2, від 22 березня 2014 року №45/2, від 23 березня 2014 року №47/2, від 24 березня 2014 року №49/2, від 25 березня 2014 року №51/2, від 24 квітня 2014 року №37/2, від 24 квітня 2014 року №38/2, від 25 квітня 2014 року №41/2, від 26 квітня 2014 року №42/2, від 26 квітня 2014 року №44/2,№45/2, 46/2, від 27 квітня 2014 року №48/2, 49/2,50/2, від 28 квітня 2014 року№51/2, від 28 квітня 2014 року №52/2, від 29 квітня 2014 року №54/2, 55/2, 56/2, 57/2, від 30 квітня 2014 року №58/2,59/2,60/2, 61/2 на загальну суму 22205380,00 грн., в т. ч. ПДВ - 4 441 076,00 грн.); видатковими накладними; актами здачі-прийняття товару; додатковою угодою до договору поставки від 10 березня 2014 року та договором про реструктуризацію заборгованості від 30 квітня 2014 року (щодо часткової оплати позивачем поставленого товару).

В подальшому, придбаний за наведеними вище договорами товар перероблений на виробничих потужностях ПП «Сапсан-Юг» відповідно до договору №11 04-02 від 04 лютого 2014 року та реалізований у вигляді олії соняшникової рафінованої ОСОБА_1 «Креатив», що підтверджується договорами поставки товару, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними.

Виходячи із змісту вказаних документів, якими позивач підтверджує виконання договорів поставки насіння соняшника, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Югагро» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Вищезазначені документи підтверджують фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Отже доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять: суми податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним вище контрагентом задекларовані позивачем у податковій звітності з ПДВ правомірно.

На момент вчинення правочинів контрагент ТОВ «Югагро» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобовязання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обовязковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній. Податковим органом не надано суду доказів недійсності вказаних вище договорів, використання позивачем придбаного товару у неоподатковуваних операціях.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання вказаних вище договорів поставки насіння соняшника, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів відповідного виду.

Також укладені позивачем договори не містить умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок; відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача ТОВ «Югагро», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю соняшника та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та формування податкового кредиту за операціями з вказаним контрагентом.

Щодо посилань відповідача на відсутність у підприємства ТОВ «Югагро» умов, необхідних для здійснення господарської операції, само по собі не свідчить безумовно про фіктивність господарської операції, адже підприємство-продавець може здійснювати реальні торговельні операції і не бути, при цьому, виробником товару, виробництво певного товару не обов'язково має здійснюватись безпосередньо продавцем без залучення сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

В даному випадку позиція податкового органу базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності підприємством ТОВ «Югагро».

При цьому податковий органі посилається на акт ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у місті Києві №945/26-53-15-01-19-01 від 19.05.2014 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Югагро» як на доказ «нереальності» проведення господарських операцій між позивачем та вищенаведеним контрагентом.

Проте вказаний акт не є належним доказом, оскільки лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Югагро» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит з операцій поставки товару.

Крім того, відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки від 27.06.2014 первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених контрагентом операцій та операцій, проведених позивачем з його контрагентом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать про відсутність дослідження податковим органом будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б давали змогу зробити висновок про порушення ТОВ «Югагро» будь-яких вимог та норм податкового законодавства України, що свідчить про те, що вищеозначені висновки податкового органу є передчасними та не ґрунтуються на дійсних обставинах, існуючих на момент проведення перевірок.

Крім того, слід враховувати, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Також із змісту вищенаведених норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку на додану вартість до бюджету.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобовязань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаним підприємством ТОВ «Югагро» було одержання позивачем податкової вигоди.

Таким чином факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України відповідачем не доведений, внаслідок чого у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі № П/811/2894/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:І.Ю. Добродняк

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:Я.В. Семененко