Постанова № 45906301, 25.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 915/1476/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від відповідача ОСОБА_1, за довіреністю № 09-01/48 від 03.06.2015р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015р.

по справі № 915/1476/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Публічного акціонерного товариства Миколаївська теплоелектроцентраль

про стягнення 456 633,31 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 (суддя - Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.12.2014р. постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 78 869,29 грн 3 % річних, 185 856,73 грн пені та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до господарського суду Миколаївської області із заявою в порядку ст.121 ГПК України про розстрочку виконання рішення суду, в якій просить суд розстрочити виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014р. у справі № 915/1476/14 в сумі 273 737,23 грн. на три роки, наступним чином:

травень 2015 року - 7 603,82 грн.

червень 2015 року - 7 603,82 грн.

липень 2015 року - 7 603,82 грн.

серпень 2015 року - 7 603,82 грн.

вересень 2015 року - 7 603,82 грн.

жовтень 2015 року - 7 603,82 грн.

листопад 2015 року - 7 603,82 грн.

грудень 2015 року - 7 603,82 грн.

січень 2016 року - 7 603,82 грн.

лютий 2016 року - 7 603,82 грн.

березень 2016 року - 7 603,82 грн.

квітень 2016 року - 7 603,82 грн.

травень 2016 року - 7 603,82 грн.

червень 2016 року - 7 603,82 грн.

липень 2016 року - 7 603,82 грн.

серпень 2016 року - 7 603,82 грн.

вересень 2016 року - 7 603,82 грн.

жовтень 2016 року - 7 603,82 грн.

листопад 2016 року - 7 603,82 грн.

грудень 2016 року - 7 603,82 грн.

січень 2017 року - 7 603,82 грн.

лютий 2017 року - 7 603,82 грн.

березень 2017 року - 7 603,82 грн.

квітень 2017 року - 7 603,82 грн.

травень 2017 року - 7 603,82 грн.

червень 2017 року - 7 603,82 грн.

липень 2017 року - 7 603,82 грн.

серпень 2017 року - 7 603,82 грн.

вересень 2017 року - 7 603,82 грн.

жовтень 2017 року - 7 603,82 грн.

листопад 2017 року - 7 603,82 грн.

грудень 2017 року - 7 603,82 грн.

січень 2018 року - 7 603,82 грн.

лютий 2018 року - 7 603,82 грн.

березень 2018 року - 7 603,82 грн.

квітень 2018 року - 7 603,53 грн.

В обґрунтування заяви боржник посилається на те, що Товариство є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством міста Миколаєва. Основною метою та предметом діяльності Товариства - с виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Миколаєва, а також виробництво та постачання електричної енергії до Державного підприємства «Енергоринок». Боржник забезпечує тепловою енергією більш ніж 40% споживачів теплової енергії міста Миколаєва. Основними споживачами теплової енергії, яку виробляє Товариство, є споживачі категорії «населення» - 38 687 особових рахунків фізичних осіб та 62 житлово-будівельних кооперативів та об'єднань співвласників багатоквартирних будинків. Однією з причин неспроможності Товариства своєчасно виконати рішення в повному обсязі є непогашення споживачами теплової енергії всіх категорій боргу за поставлену теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015р. (суддя Семенчук Н.О.) заяву ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" про розстрочку виконання рішення суду у справі № 915/1476/14 від 21.10.2014р. задоволено частково; розстрочено виконання рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014 року за наступним графіком:

- до 31 травня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 30 червня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 липня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 серпня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 30 вересня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 жовтня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 30 листопада 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 грудня 2015 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 січня 2016 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 29 лютого 2016 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 31 березня 2016 року - в сумі 22 811,44 грн.

- до 30 квітня 2016 року - в сумі 22 811,39 грн.

В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвала мотивована приписами ч. 1 ст. 121 ГПК України та постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

До вказаного висновку місцевий господарський суд дійшов з огляду на ступень вини заявника у несвоєчасній сплаті заборгованості, врахувавши матеріальні інтереси сторін та їх фінансовий стан.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду від 18.05.2015р. та відмовити у задоволенні заяви в частині надання ПАТ Миколаївська теплоелектроцентраль розстрочки виконання рішення на один рік.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд Миколаївської області неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. У відповідача відсутні обставини особливого характеру, що ускладнюють або виключають виконання рішення у вигляді скрутного фінансового стану. При цьому суд 1 інстанції надавши розстрочку виконання судового рішення не врахував не менш скрутне фінансове становище та матеріальні інтереси ПАТ «НАК «Нафтогаз України», тобто не дотримався балансу інтересів сторін. Також апелянт посилається на відсутність у боржника загрози банкрутства.

Представник позивача у судове засідання не зявився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки повноважного представника позивача суду не відомі.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду першої інстанції встановленою ст. 102 ГПК України та те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначеного представника сторони.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, зокрема п.6, встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.36 Закону України Про виконавче провадження, якою передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Зі змісту наведених норм вбачається, що заява про відстрочку чи розстрочу виконання рішення суду повинна містити викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення, а також докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві, щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, та проаналізувавши викладені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для надання розстрочки з огляду на таке.

Як вбачається із статуту ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», останнє є підприємством, 100% акцій якого належить державі.

Згідно із звітом про фінансові результати ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та балансом підприємства за 9 місяців 2014 року, збитки цього підприємства склали 14 174 000,0 грн., а розмір поточних зобов'язань 77 838 000,0 грн., що свідчить про складний фінансовий стан боржника та реальну загрозу його банкрутства.

Наявні матеріали справи свідчать про те, що несвоєчасне погашення заборгованості перед стягувачем сталося не з вини боржника, оскільки єдиним джерелом для оплати спожитого газу є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з боку населення, бюджетних установ та госпрозрахункових підприємств та субвенцій на погашення різниці у тарифах на теплову енергію, які починаючи з 2001 року не відповідають фактичній собівартості теплової енергії.

Заборгованість населення перед відповідачем станом на 01.04.2015 становила 28 950 511,71 грн., юридичних осіб 16 279 319,80 грн., бюджетних установ та організацій 9 955 997,15 грн., інших споживачів 4 632 165,72 грн., що підтверджується відповідною довідкою. (Т. 2 а.с. 7)

Вказана заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені (погоджені) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, є об'єктивними обставинами, що і викликають недостатність у боржника коштів для погашення заборгованості одночасно і в повному обсязі.

Крім того, несприятливий фінансовий стан боржника викликаний значним розміром заборгованості перед ним з боку ДП «Енергоринок». Згідно акту звірки розрахунків станом на 20.03.2015 заборгованість ДП «Енергоринок» перед ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» становила 48 353 504,61 грн. (Т. 2 а.с. 8)

Враховуючи вищенаведене, а також те, що боржник не уникає від виконання рішення, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, а також враховуючи інтереси сторін, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового задоволення, оскільки вина боржника у простроченні виконання грошового зобов'язання перед стягувачем пов'язана з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади та місцевого самоврядування, відсутністю сучасних дотаційних напрямів у покритті збитків підприємства (ст. 20 Закону України «Про теплопостачання»); боржник має важкий фінансовий стан, у тому числі внаслідок несплати боргів населенням, бюджетними установами та ДП «Енергоринок»; діяльність боржника спрямована на забезпечення теплом шкіл, дошкільних закладів, установ і організацій, що фінансуються з державного бюджету, житлових будинків, інших об'єктів, а тому є соціально значимою та винятковою, особливо у зимовий період; існує нагальна необхідність спрямовування наявних коштів на здійснення поточних розрахунків за природний газ та забезпечення безперервного виробничого циклу з метою забезпечення безаварійного виробничого процесу.

Судова колегія цілком погоджується з переліком обставин, які враховані судом першої інстанції у якості підстав для надання розстрочки боржнику. При цьому, судова колегія зауважує на тому, що обставина виняткового характеру полягає саме у суспільно-соціальної значимості діяльності боржника в забезпеченні теплоносіями шкіл, дошкільних закладів, установ і організацій, що фінансуються з державного бюджету, житлових будинків, а також звертає увагу на те, що боржник тривалий час знаходився в процедурі банкрутства (до березня 2012 року).

Твердження стягувача, що увага суду приділена виключно фінансовому стану ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" - є хибним, оскільки судом вимоги останнього задоволені частково, а саме судом виконання рішення розстрочено не на три роки, як просив відповідач, а на рік, з урахуванням фінансового стану обох сторін.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийнята ухвала відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається. Апеляційна скарга внаслідок цього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.1, 105, 106 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 18.05.2015р. по справі № 915/1476/14 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.06.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчаньска