Постанова № 45906298, 25.06.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р.Справа № 916/884/15-гКолегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Мацюри П.Ф., Ліпчанської Н.В.

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 14-137 від 13.05.2014р.;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 21/11-98 від 20.02.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015р.

по справі № 916/884/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси

про стягнення 37 242 437,51 грн.

Відповідно до ст.ст.44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", в якій просило стягнути з останнього суму заборгованість у розмірі 25 148 332,76 грн., суму інфляційних втрат 6 520 759,36 грн., 3% річних у розмірі 1 575 573,47 грн., пеню у сумі 2 159 894,38 грн. та 7% штрафу у сумі 1 837 877,54 грн.

Позов мотивований тим, що Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси не виконало свої зобов'язання за укладеним Договором купівлі-продажу природного газу від 31.07.2012р. № 460-БО-23 в частині оплати за поставлений природний газ, що є підставою для стягнення з відповідача нарахованих сум пені, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафу. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ст. 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідачем був поданий до господарського суду Одеської області відзив на позовну заяву, відповідно до якого не заперечував проти суми основного боргу у розмірі 25 148 332,76 грн. та просив суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.05.2015р. (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна 25 148 332,76 грн., 3% річних у розмірі 1 575 573,47 грн., пеню у розмірі 1 100 000 грн., 7% штрафу у розмірі 900 000 грн. та судовий збір у сумі 72 879,34 грн. В решті позову відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. стягнуто з Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна 6 495 995,40 грн. інфляційних втрат.

Рішення суду в частині стягнення сум мотивоване неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між сторонами, в частині строків оплати отриманого природного газу.

В частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення 7 % штрафу та інфляційних втрат суд першої інстанції послався на помилковість розрахунку зробленого позивачем. Крім того, місцевий господарський суд зменшив нараховані позивачем штрафні санкції керуючись приписами п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позивних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 059 894,38 грн. та 7 % штрафу у сумі 937 877,54 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона посилається на те, судом першої інстанції не правильно застосовано приписи ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України та ст.ст.551,549 ЦК України, оскільки у відповідача відсутні виняткові обставини, суд не мав права зменшувати розмір нарахованих пені та штрафу.

Апелянт звертає увагу на те, що Вищий господарський суд України, щонайменше у 10 постановах дійшов до висновку, що відсутність вини відповідача у виникнення боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та п.3 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення пені.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія дійшла таких висновків.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеси" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №460-БО-23, згідно умов якого Продавець зобовязався передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах договору. Газ, що підлягає передачі за договором повинен був бути використаний Покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 вищевказаного договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року газ обсягом до 14 580 тис. куб.м., у тому числі, у серпні 97 куб.м, вересні 997 куб.м., жовтні 3479 куб.м., листопаді 3960 куб.м. та грудні 6050 куб.м.

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору, обсягі газу, що планується передати можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхілення місячного обсягу переданого газу в розмірі +/- 5% від узгодженого сторонами п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Положеннями пункту 3.1 договору Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ.

За умовами п.3.4 договору не пізніше 5-го числа, наступного за місцем продажу газу, Покупець зобовязався надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязався повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, що підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмові формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 3 509 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того, збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%, ПДВ за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 305,60 грн., ПДВ 20% 61,12 грн., всього з ПДВ 366,72 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 3884,78 грн., крім того ПДВ 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ 4661,74 грн.

Згідно умов викладених у розділі 6 договору сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків, згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 -го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п.11.1. договору його дія в частині поставки газу поширювалась з 01.08.2012 року до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.

Згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до складеного та підписаного між сторонами акту приймання передачі природного газу від 27.11.2012 року, у жовтні 2012 року позивачем було передано відповідачу 1341,467 тис. куб.м газу (за ціною згідно до діючих тарифів 3884,78 грн.) на загальну суму 6 253 565,01 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до складеного та підписаного між сторонами акту приймання передачі природного газу від 30.11.2012 року, у листопаді 2012 року позивачем було передано відповідачу 7130,268 тис. куб.м газу (за ціною згідно до діючих тарифів 3884,78 грн.) на загальну суму 33 239 427,02 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідно до складеного та підписаного між сторонами акту приймання передачі природного газу від 31.12.2012 року, у грудні 2012 року позивачем було передано відповідачу 10482,280 тис. куб.м газу (за ціною згідно до діючих тарифів 3884,78 грн.) на загальну суму 48 865 622,04 грн., з урахуванням ПДВ.

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки. Несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 25 148 332,76 грн.

Доказів сплати за отриманий газ відповідач до суду не надав, таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування заборгованості Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси перед НАК "Нафтогаз України" у розмірі 25 148 332,76 грн., що підлягає стягненню.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

У звязку з тим, що в порушення п. 6.1 Договору відповідач не здійснив оплату за спожитий природний газ у встановлені строки, у звязку з чим згідно з п.7.2 Договору позивачем здійснено нарахування штрафних та фінансових санкцій на підставі пункту 7.2 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано пеню у сумі 2 159 894,38 грн. та 1 837 877,54 грн. штрафу. Зазначені суми, на думку позивача, на підставі умов договору підлягають стягненню, однак місцевий господарський суд зменшив їх розмір та стягнув з відповідача пеню у сумі 1 100 000 грн. та штраф у розмірі 900 000 грн.

Зазначена обставина оскаржується позивачем в апеляційному порядку.

Судова колегія не може погодитись з доводами апеляційної скарги виходячи з такого.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18).

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний випадок є винятковим з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення додержання дисципліни газопостачання та поліпшення розрахунків за використаний природний газ" від 15.04.1999р. № 594, з подальшими змінами та доповненнями, запроваджено для комунальних підприємств теплоенергетики, водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту схеми розрахунків, у яких передбачено, що кошти, які надходять на рахунки теплопостачальних підприємств за теплоносії, підприємств водопостачання і водовідведення, міського електротранспорту за надані послуги, розподіляються у відсотковому відношенні вартості спожитого природного газу та електроенергії до вартості виробленої теплоенергії та наданих послуг з водопостачання і водовідведення та міського електротранспорту та спрямовуються на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" і енергопостачальних компаній.

Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси являється комунальним підприємством, засновником якого є Одеська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси. Відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що є прямим наслідком накоплення збитків минулих років підприємств комунальної теплоенергетики за рахунок різниці у тарифах на теплову енергію.

Як випливає зі Звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2014 року дебіторська заборгованість споживачів КП Теплопостачання міста Одеси складала 249 742,00 грн., а станом на 01.04.2015р. - 1 млрд. грн.

Враховуючи обставини, що населення є основним споживачем, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував приписи ст. 83 ГПК України здійснивши оцінку співвідношення сум основного боргу та пені на предмет їх розумності виходячи з принципів справедливості та добросовісності.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновком першої інстанції щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 575 573,47 грн.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін у звязку з чим підстави для скасування або зміни рішення господарського суду Одеської області та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 85,99,101, 103 п.1, 105 ГПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.05.2015р. по справі № 916/884/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та відповідно до вимог ст.105 ГПК України і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 30.06.2015р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя П.Ф. Мацюра

СуддяН.В. Ліпчанська