Постанова № 45906200, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 925/1248/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Андруха О.В. (довіреність від 24.09.2014 № 5/14);

від відповідача: Ткаченко Г. В. (довіреність від 03.07.2014 № б/н)

розглядає матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.05.2015

у справі № 925/1248/14 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк"

до публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів"

про стягнення 15733172,24 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.05.2015 у справі № 925/1248/14 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 15733172,24 грн.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2015 у справі № 925/1248/14, а справу передати на розгляд Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року у справі №925/1248/14 прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 17.06.2015.

Ухвалою суду від 17.06.2015 відкладено розгляд справи на 24.06.2015.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2015 року надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в скарзі та доповненні до апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.06.2015 року заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.12.2008р. між ПАТ "Старокиївський банк" та ПАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" було укладено кредитний договір № 42-В, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит в сумі 981882,00 доларів США терміном до з 26.12.2008 по 26.01.2009 з виплатою 18% річних за користування кредитом.

ПАТ "Старокиївський банк" звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ПАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" заборгованості за Кредитним договором в розмірі 15733172,24 грн.

Як встановлено судом першої інстанції 30.03.2010р. між ПАТ "Старокиївський банк" та ПАТ "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" було укладено додаткову угоду до кредитного договору №42-В від 26.12.2008р., в п. 5.4 якої сторони погодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони домовились, що спір має вирішуватись в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, що знаходиться в м. Київ по вул. М.Раскової, 15. Це є третейським застереженням до договору.

Дана додаткова угода від 30.03.2010р. розцінена судом першої інстанції як угода між сторонами про передачу спору на вирішення третейського суду. Дана угода є чинною та не скасована судом.

Припиняючи провадження у справі з посиланням на приписи статті 80 частини 1 пункту 5 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що третейське застереження, викладене в кредитному договорі, є чинним, тому даний спір повинен розглядатись третейським судом, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Однак з такими висновками не можна погодитись з наступних підстав.

Пунктом 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Звернення до третейського суду є одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону).

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м'якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України "Про третейські суди", є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України.

В частині першій статті 8 закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

В пункті 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 ГПК, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:,

- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;

- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.

Проте постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №13 "Про внесення змін і доповнень до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України" вказаний пункт було доповнено новим абзацом, згідно якого господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Відтак, з урахуванням наведеного, право на звернення до суду за захистом своїх прав передбачене Конституцією України і не може бути заперечене, а розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами.

Отже, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Виходячи з викладеного вище, оскаржувану ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2015 у справі 925/1248/14 слід скасувати, а справу передати на розгляд у місцевий господарський суд для вирішення спору по суті заявлених вимог.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 28.05.2015 у справі № 925/1248/14 скасувати.

3. Справу № 925/1248/14 передати на розгляд Господарського суду Черкаської області.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Сигнаївський комбінат хлібопродуктів" (20615, Черкаська область, Шполянський район, с. Сигнаївка, вул. Залізнична, 1, ідентифікаційний код 0095508) в доход Державного бюджету 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Господарському суду Черкаської області видати наказ.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич