Постанова № 45906158, 17.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2015 р. Справа№ 910/3424/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дементьєв Я. Т. (довіреність від 03.04.2015 № б/н), Калашнюк О. С. (довіреність від 10.10.2014 № б/н)

від відповідача: Мельник Е. О. (довіреність від 23.03.3015 № 26), Гогітідзе В. Ф. (довіреність від 04.08.2014 № 24)

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015

у справі № 910/3424/15-г (суддя Мельник В.І.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ"

про припинення дії, яка порушує право, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/3424/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" задоволено, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" зарахувати кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" у розмірі 214109 грн. 42 коп. згідно платіжних доручень, з призначенням платежу: зарахування боргу по договору реструктуризації та мирової угоди, в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 № 910/11433/13р. та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" на користь Рада 2" 1218 грн. - судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/3424/15-г та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2015 року у справі № 910/3424/15-г/14 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 10.06.2015.

В судовому засіданні 10.06.2015 оголошено перерву до 17.06.2015.

Представники позивача в судове засідання 17.06.2015 з'явилися, заперечили на подану апеляційну скаргу на рішення суду та просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Представники відповідача в судове засідання 17.06.2015 з'явилися та підтримали апеляційну скаргу на рішення суду.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю "РАДА 2" (позивач) уклало з ТОВ "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" (відповідач), Договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води №450413 від 02.07.2012 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13 було вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада - 2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" заборгованість у розмірі 247 650, 72 грн., пеню у розмірі 12 216, 89 грн., 3% річних у розмірі 2 448,27 грн., інфляційні втрати у розмірі 261, 12 грн. та судовий збір у розмірі 5 351, 54 грн.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в період з 17.10.2013 року по 30.09.2014 року на рахунок відповідача позивачем було сплачено кошти у розмірі 216109,42 грн., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень, в яких було вказано у графі "призначення платежу": оплата основного боргу за теплову енергію, згідно мирової угоди, по договору реструктуризації згідно договору № 450413 від 02.07.2012р.

В подальшому листом 02-0778 від 11.09.2014р. позивач повідомив відповідача про те, що отримані кошти слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості згідно рішення господарського суду міста Києва № 910/11433/13 від 16.08.2013р., оскільки між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договори реструктуризації та мирові угоди, позивач розпорядився власним майном (грошовими коштами) шляхом зарахування їх в рахунок оплати заборгованості за рішенням суду, що не суперечить нормам чинного законодавства України.

Проте, відповідач не зарахував отримані кошти в рахунок виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, про що повідомив позивача згідно листа №09/1855 від 13.10.2014 року. Вказані кошти були зараховані частково в рахунок поточної заборгованості позивача.

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача зарахувати вказані кошти в рахунок оплати боргу за рішенням суду № 910/11433/13 від 16.08.2013р.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 138 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між позивачем та відповідачем не існує укладених договорів реструктуризації та мирових угод, що було підтверджено представниками обох сторін, а тому відповідач в порушення волевиявлення позивача (викладено у листі позивача № 02-0778 від 11.09.2014) та норм чинного законодавства України, не зарахував отримані кошти в рахунок виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, що перераховані згідно платіжних доручень №№ 1251 від 30.01.2014р., 893 від 31.10.2013р., 2145 від 28.08.2014р., 2033 від 29.07.2014р., 1799 від 29.05.2014р., 1613 від 24.04.2014р., 784 від 27.06.2014, 894 від 31.10.2013р., 650 від 17.10.2013р., 1474 від 28.03.2014р.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії відповідача по зарахуванню коштів по спірними платіжними дорученнями в рахунок поточної заборгованості, а не як просить позивач в рахунок погашення боргу в рахунок виконання рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2013 року у справі № 910/11433/13, є такими, що порушують права позивача, а тому підлягають негайному відновленню.

Зазначене в сукупності спростовує доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду першої інстанції про зарахування коштів в оплату наказу згідно платіжних доручень з помилкою в графі «призначення платежу» щодо посилання на угоду та договір що не були укладені.

Також скаржник зазначає, що позивач просив зобов'язати відповідача зарахувати кошти отримані від позивача у розмірі 216109,42 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення суду від 16.08.2013 № 910/11433/13. Проте, суд а резолютивній частині рішення зазначив, суму зарахувань в розмірі 214109,42 грн., згідно платіжних доручень з призначенням платежу, що не були зазначені позивачем.

У відповідності до статті 89 Господарського процесуального права України, сторона має право подати заяву про виправлення описки в рішенні суду.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відповідач не врахував прохання позивача щодо зарахування грошових коштів в частині призначення платежу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" зарахувати кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада 2" згідно платіжних доручень, з призначенням платежу: зарахування боргу по договору реструктуризації та мирової угоди, в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 № 910/11433/13р. підлягає задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 № 910/11433/13р. є обов'язковим для виконання, а тому прохання позивача зарахувати кошти по спірним платіжним дорученням в рахунок погашення вказаного рішення є правомірним.

Частиною 5 статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 4 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

З огляду на зазначене, рішення господарського суду м. Києва від 16.08.2013 № 11433/13 є обов'язковим для виконання, а тому, є правомірними дії позивача щодо перерахування вказаних коштів саме на виконання рішення суду від 16.08.2013 № 11433/13. Відмова відповідача у зарахуванні перерахованих позивачем коштів відповідно до спірних платіжних доручень, є неправомірною.

Відповідач не надав суду жодних доказів зарахування спірних коштів в рахунок погашення заборгованості відповідно до рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2013 № 910/11433/13р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 у справі № 910/4324/15-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ" на рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/3424/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2015 року у справі № 910/3424/15-г залишити без змін.

3. Справу № 910/3424/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич