Постанова № 45906144, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/24366/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

при секретарі: Горбуновій М.Є.

за участю представників

від позивача: Бабій О.В.;

від відповідача: Данилова Т.А.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Арсенал Страхування"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 16.03.2015р.

у справі №910/24366/14 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державно експортно-

імпортний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія

"Арсенал Страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

позивача Чернєцова Лілія Дмитрівна

про стягнення 51 560,86 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" (далі - відповідач) страхової виплати у розмірі 51 560,86 доларів США, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування від нещасного випадку позичальника банку №150\12-Нс\К від 13.07.2012р. по здійсненні страхової виплати.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- позивачем не доведено, що смерть застрахованої особи (Чернецова С.А.) була викликана саме нещасним випадком;

- позивач надав відповідачу копії двох лікарських свідоцтв про смерть Чернецова С.А. з одним і тим же номером свідоцтва, але з різними номерами бланків і з різним змістом свідоцтв;

- слідчим по кримінальному провадженню за фактом смерті Чернєцова С.А. після проведеного розслідування і дослідження доказів було встановлено, що смерть Чернєцова С.А. не є нещасним випадком, у зв'язку з чим відповідач листом №290814-10166/1/к від 29.08.2014p. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування;

- позивачем заявлено вимоги, які виходять за межі страхової суми, визначеної в договорі страхування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2014р., на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Чернєцову Лілію Дмитрівну (далі - третя особа).

Третя особа підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. позовні вимоги було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 51 560 дол. 86 центів США (що еквівалентно 412 125,95 грн. станом на дату подання заяви про настання страхового випадку 04.10.2012р.) страхової виплати та 8 242,52 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- суд першої інстанції проігнорував доводи страховика, якими обґрунтовується відмова у виплаті страхового відшкодування, не взяв до уваги результати проведеного страхового розслідування та без надання будь-якої оцінки таким доводам у рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення страхової виплати;

- згідно з листом вих.№46/СВ-6 від 05.02.2015р. старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві капітана міліції Федорченко Д.В. смерть Чернєцова С.А. є не страховим випадком, оскільки отруєння Чернєцова С.А. не було випадковим, крім того відомостей про те, що смерть Чернєцова С.А. є нещасним випадком слідством не встановлено;

- суд послався на Лікарське свідоцтво про смерть № 3258/2 (замість остаточного) від 23.11.2012 p., лист головного лікаря Комунального закладу «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С.Луначарського» №01-5/1410 від 12.07.2013р., відповідно до яких безпосередньою причиною смерті Чернєцова С.А. є отруєння етиленгліколем, випадкове отруєння та дія органічного розчиннику. Однак відповідач надав суду два листа слідчих органів №290814-10166/1/к від 29.08.2014p. та №46/СВ-6 від 05.02.2015p., згідно з якими в ході слідства розглядалось, але не приймалось до уваги зазначене Лікарське свідоцтво про смерть, де причиною смерті зазначене випадкове отруєння, оскільки причина смерті, зазначена у Лікарському свідоцтві про смерть №3258/2 (замість остаточного) від 23.11.2012p., форми №106/о, бланк №000400: «випадкове отруєння та дія органічного розчиннику», не відповідає дійсності і фактичним обставинам. Ознак випадковості отруєння в ході досудового розслідування встановлено не було;

- суд проігнорував та не відобразив у рішенні інше Лікарське свідоцтво про смерть, виписане тим же експертом за тим же номером та датою, але з іншою причиною смерті: «Отруєння з невизначеними намірами», яке було взято до уваги слідчими органами при розслідуванні, і яке підтверджує висновок досудового розслідування про те, що в ході слідства нещасного випадку у смерті Чернєцова С.А. встановлено не було, як і самої випадковості такої смерті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2015р.

20.05.2015р. та 25.05.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли заперечення третьої особи на апеляційну скаргу та відзив позивача на апеляційну скаргу, в яких вони наголошували на безпідставності доводів відповідача та просили залишити апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 25.05.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.05.2015р. представники позивача та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 25.05.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 04.06.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. було змінено склад кодегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2015р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

04.06.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 04.06.2015р. представник відповідача підтримав пояснення, надані в попередньому судовому засіданні, з урахуванням додаткових письмових пояснень, просив суд скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 04.06.2015р. представники позивача та третьої особи також підтримали раніше надані пояснення, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 04.06.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.06.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. було змінено склад кодегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2015р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Мартюк А.І., Новікова М.М.

В судовому засіданні 24.06.2015р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, наведених у скарзі та додаткових письмових поясненнях, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.06.2015р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, наведених у запереченнях на скаргу, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання 24.06.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника третьої особи.

В судовому засіданні 24.06.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.09.2007р. між позивачем, як банком, та Чернєцовим Сергієм Анатолійовичем, як позичальником, було укладено кредитний договір №28807С186 (далі - Кредитний договір) (том справи - 1, аркуші справи - 45-48).

За умовами Кредитного договору (п.п.2.1, 6.3) банк надає позичальнику кредит у сумі 55 000,00 доларів США, з кінцевою датою погашення 15.09.2017р. для проведення ремонтних робіт. Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками банку та позичальником, набуття чинності усіма правочинами (договорами, угодами), спрямованими на забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Протягом 2008-2010 років до Кредитного договору було укладено низку додаткових угод (том справи - 1, аркуші справи - 52-53, 58, 65, 71), якими вносилися зміни до ст. 1, п.п.2.1, 2.2.1, 2.2.3, 2.3.1, 2.4.2, 2.5.1, 2.8.2, 3.3.1, 6.2 Кредитного договору. Підпункт 2.2.2 Кредитного договору виключено.

Так, додатковою угодою №1 від 02.06.2008р. було, зокрема, скориговано розмір кредиту до 85 000,00 доларів США (транш №1 у сумі 55 000,00 доларів США, транш №2 у сумі 30 000,00 доларів США) (том справи - 1, аркуші справи - 52-53).

13.07.2012р. між відповідачем, як страховиком, Чернєцовим С.А., як застрахованою особою, та позивачем, як вигодонабувачем, було укладено договір добровільного страхування від нещасного випадку позичальника банку №150\12-Нс\К (далі - Договір страхування) (том справи - 1, аркуші справи - 78-80).

Відповідно до умов Договору страхування (розділ 1) предметом договору є майнові інтереси громадянки України Чернєцової Лілії Дмитрівни та громадянина України Чернєцова Д.С., які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. Страховик на підставі Правил «Добровільного страхування від нещасних випадків», зареєстрованих в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 01.08.2006р. (далі - Правила), бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхувальнику (вигодонабувачу) страхову виплату в межах страхової суми згідно з умовами Договору. Застрахованою особою за цим договором є страхувальник. Вигодонабувачем за договором є позивач. Вигодонабувач надав страхувальнику у користування кредитні ресурси за Кредитним договором №28807С186 від 28.09.2007р. (далі - Кредитний договір), загальна сума кредиту за яким становить 490 000,00 грн. Погашення заборгованості за кредитом здійснюється поетапно у строки, передбачені Кредитним договором. Зазначений вигодонабувач є єдиним вигодонабувачем за цим договором за страховими випадками (ризиками) встановлення інвалідності 1 та 2 групи. За страховим випадком (ризиком) смерть зазначений вигодонабувач є першим вигодонабувачем за цим договором в розмірі заборгованості застрахованої особи за Кредитним договором (платежі по тілу кредиту та відсотки і плати за його використання), а в частині, що залишається - спадкоємці застрахованої особи.

Страхова сума за цим договором дорівнює сумі заборгованості за кредитним договором на момент сплати страхового платежу. Страхова сума змінюється щорічно відповідно до графіку погашення кредиту. Страхова сума за другий та кожний наступний рік страхування може бути змінена за погодженням між сторонами договору та вигодонабувачем шляхом складання додаткової угоди до договору (розділ 2 Договору страхування).

Перелік страхових випадків, страхових ризиків, а також виключення із страхових випадків та обмеження страхування погоджений в розділі 3 Договору страхування, згідно з п.3.3 якого страховими випадками (ризиками) за цим договором є нещасні випадки, які сталися під час дії договору та призвели, зокрема, до смерті застрахованої особи.

До нещасного випадку відноситься, зокрема, випадкове отруєння рослинами, хімічними, речовинами (промисловими або побутовими), ліками, недоброякісними харчовими продуктами (п.3.2 Договору страхування).

Страховий платіж за цим Договором становить 1 960,00 грн. Страховий платіж страхувальник зобов'язаний сплатити наступним чином: 1-й страховий платіж у сумі 490,00 грн. - 16.07.2012р.; 2-й страховий платіж у сумі 490,00 грн. - 16.10.2012р.; 3-й страховий платіж у сумі 490,00 грн. - 16.01.2013р.; 4-й страховий платіж у сумі 490,00 грн. - 16.04.2013р. Всі розрахунки за цим договором здійснюються у грошовій одиниці України (п.п.4.2-4.4 Договору страхування).

Згідно з п.5.1 Договору страхування термін дії останнього становить 1 рік. Зазначений термін дії Договору не може бути меншим від строку Кредитного договору (кредитних угод), який страхувальник уклав з вигодонабувачем, у зв'язку з яким укладено цей Договір.

Порядок і умови здійснення страхової виплати наведені в розділі 7 Договору страхування, згідно з пп.7.2.1 п.7.2 якого страхова виплата здійснюється страховиком в межах страхової суми, яка визначена в п.2.1 договору. У разі смерті застрахованої особи страхова виплата дорівнює 100% страхової суми (залишку страхової суми, якщо проводились виплати за даним договором). При цьому страхова виплата банку дорівнює частині страхової суми в розмірі заборгованості за кредитним договором (платежі по тілу кредиту та відсотки і плати за його використання) на дату подання заяви про настання страхового випадку, а решта страхової суми виплачується спадкоємцям застрахованої особи.

Страхувальником було здійснено оплату першого страхового платежу у сумі 490,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією №181823903 від 13.07.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 81).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що 29.09.2012р. Чернєцов С.А. помер. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №3258/2 від 23.11.2012р., листа головного лікаря Комунального закладу "Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С.Лучанського" №01-5/1410 від 12.07.2013р. безпосередньою причиною смерті Чернєцова С.А. є отруєння етиленгліколем, випадкове отруєння та дія органічного розчинника.

Постановою слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17.01.2013р. кримінальне провадження №12012110030000753 від 06.12.2012р. по факту смерті Чернєцова С.А. було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення (том справи - 1, аркуш справи - 135).

Позивач звернувся до відповідача із заявою вих.№153-7/773 від 04.10.2012р., в якій повідомив про настання страхового випадку за Договором страхування та просив здійснити страхову виплату (том справи - 1, аркуш справи -136).

За розрахунком позивача заборгованість Чернєцова С.А. за Кредитним договором станом на дату подання заяви про настання страхового випадку становить 51 560,86 доларів США, що еквівалентно 412 125,95 грн.

В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з приводу здійснення страхової виплати (лист №153-7/781 від 10.10.2012р., вимога №177-00/157 від 09.04.2014р.) (том справи - 1, аркуші справи - 139-142).

Відповідач листом вих.№290814-10166/1/к від 29.08.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 143) відмовив позивачу у здійсненні страхової виплати, посилаючись на те, що смерть Чернєцова С.А. не є страховим випадком.

Позивач вважає безпідставною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування і звернувся до суду з позовом про стягнення 51 560,86 доларів США страхової виплати в примусовому порядку.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги повністю, визнавши їх нормативно та документально підтвердженими.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ст. 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що 29.09.2012р. помер Чернєцов С.А., який був позичальником за Кредитним договором, укладеним з позивачем, та страхувальником за Договором страхування, укладеним з відповідачем за участю позивача та третьої особи.

На підтвердження факту та обставин смерті Чернєцова С.А. позивач посилався на свідоцтво про смерть від 29.09.2012р. серії І-БК №248537 (том справи - 1, аркуш справи - 118), Акт судово-медичного дослідження трупа №3258/2 (том справи - 1, аркуші справи - 123-126) та постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17.01.2013р. про закриття кримінального провадження №12012110030000753 від 06.12.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 135).

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач зазначав про існування двох лікарських свідоцтв щодо смерті Чернецова С.А. з одним і тим же номером, але з різними номерами бланків і з різним змістом (том справи - 1, аркуші справи - 130-133).

Так, в Лікарському свідоцтві про смерть на бланку №000400 (том справи - 1, аркуші справи - 132-133) вказана наступна причина смерті: «Отруєння етиленгліколем. Випадкове отруєння та дія органічного розчинника». Натомість в Лікарському свідоцтві про смерть на бланку №000715 (том справи - 1, аркуші справи - 130-131) зазначено наступну причину смерті: «Отруєння етиленгліколем. Отруєння органічним розчинником з невизначеним наміром».

Колегією суддів враховано пояснення, надані позивачем, про те, що Лікарське свідоцтво про смерть на бланку №000715 було анульовано і замість нього видано Лікарське свідоцтво на бланку №000400, а також посилання на постанову слідчого СВ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві від 17.01.2013р., згідно з якою кримінальне провадження №12012110030000753 від 06.12.2012р. по факту смерті Чернєцова С.А. було закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Однак позивачем не надано суду доказів анулювання Лікарського свідоцтва про смерть на бланку №000715.

В матеріалах справи наявний лист Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 12.04.2013р. №01/03.2/920 (том справи - 1, аркуш справи - 207), оформлений вже після винесення вищезгаданої постанови слідчого від 17.01.2013р., в якому зазначено про те, що 29.09.2012р. в судово-медичному морзі №2 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи на підставі направлення співробітників Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві було проведено судово-медичне дослідження трупу Чернєцова С.А., з метою встановлення причин його смерті. Після проведення судово-медичного дослідження тіла померлого був складений Акт судово-медичного дослідження №3258/2 від 29.09.2012р. та видано остаточне Лікарське свідоцтво про смерть, в якому зазначено, що смерть Чернєцова С.А. настала від хронічної ішемічної хвороби серця. Під час розтину з тіла померлого Чернєцова С.А. були вилучені для подальшого судово-гістологічного дослідження шматочки внутрішніх органів. Після проведення зазначеного дослідження виникла необхідність заміни виписаного раніше Лікарського свідоцтва про смерть на інше, оскільки за результатами судово-гістологічного дослідження встановлено, що смерть Чернєцова С.А. є насильницькою і настала внаслідок отруєння.

Окрім того, відповідачем було надіслано запит до Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві, в якому знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012110030000753 від 06.12.2012р. (тобто мова йде про вищезгадане кримінальне провадження по факту смерті Чернєцова С.А., закрите постановою слідчого від 17.01.2013р.). Згідно з листом капітана міліції старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві Федорченко Д.В. №46/СВ-6 від 05.02.2015р. (том справи - 2, аркуш справи - 5) причиною смерті Чернєцова С.А. є «отруєння етиленгліколем. Отруєння органічним розчинником з невизначеним наміром». В ході досудового розслідування відомостей про те, що смерть Чернєцова С.А. є нещасним випадком встановлено не було. Причина смерті, зазначена в Лікарському свідоцтві про смерть №3258/2 (замість остаточного) від 23.11.2012р. форми №106/о на бланку №000400 «випадкове отруєння та дія органічного розчинника» не відповідає дійсності і фактичним обставинам, оскільки ознак випадковості отруєння в ході досудового розслідування встановлено не було.

Також до матеріалів справи було надано довідку Солом'янського районного управління ГУ МВС України в м. Києві №50/СО-2007 від 22.04.2013р. (том справи - 2, аркуш справи - 23), згідно з якою для проведення досудового розслідування в Дніпровське РУ ГУ МВС України передано заяву Данилової Т.А. про те, що експертом Щепкіним В.С. шляхом внесення інформації, яка не відповідає дійсності, в офіційний документ - Лікарське свідоцтво про смерть сфальсифіковано факт настання страхового випадку за договором №150/12-Нс/К від 13.07.2012р. добровільного страхування від нещасного випадку.

Підсумовуючи вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному конкретному випадку відсутні докази, які б беззаперечно свідчили про те, що смерть Чернєцова С.А. є нещасним випадком, а отже страховим ризиком (випадком) в розумінні п.п.3.2, 3.3 укладеного Договору страхування.

Місцевим господарським судом не було надано належної оцінки зібраним у справі матеріалам та поясненням сторін.

За умовами Договору страхування страховим випадком (ризиком) є безпосередньо нещасний випадок.

Згідно з пп.3.4.6, 3.4.9 п.3.4 Договору страхування не відносяться до страхових випадків події, якщо вони відбулися, зокрема, в результаті: самогубства страхувальника (застрахованої особи) або спроби самогубства; вчинення страхувальником (застрахованою особою) навмисних дій, спрямованих на настання нещасного випадку.

Як уже зазначалося вище, згідно з офіційною відповіддю старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві №46/СВ-6 від 05.02.2015р. причиною смерті страхувальника (застрахованої особи) Чернєцова С.А. є отруєння органічним розчинником з невизначеним наміром. Причина смерті, зазначена як випадкове отруєння та дія органічного розчинника не відповідає дійсності і фактичним обставинам, оскільки ознак випадковості отруєння в ході досудового розслідування встановлено не було.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зібрані у справі матеріали не дають можливості кваліфікувати смерть Чернєцова С.А. як нещасний випадок і вважати її страховим ризиком. Тобто, відповідач правомірно відмовив у виплаті страхового відшкодування.

Доказів, які б свідчили про протилежне, ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного у позові, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Натомість доводи апеляційної скарги відповідача підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові.

Оскільки в позові відмовлено, згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за його подання покладаються на позивача.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача, витрати по сплаті судового збору за подання скарги підлягають відшкодуванню відповідачу (апелянту) за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/24366/14 від 16.03.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державно експортно-імпортний банк України" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 4 121,26 грн. (чотири тисячі сто двадцять одну гривню 26 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Матеріали справи №910/24366/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков