Постанова № 45906087, 22.06.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 року Справа № 904/1767/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі Мудрак О.М..

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №010-01/8330 від 18.12.14, представник;

від відповідача -2: ОСОБА_2, довіреність № 010-01/8330 від 18.12.14р., представник (був присутнім у судовому засіданні 08.06.2015р.)

представник відповідача-1,2 не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року у справі № 904/1767/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київ в особі філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ", м. Дніпропетровськ

Відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО", м. Київ

про визнання недійсною додаткової угоди від 24.01.2014 до Договору №60 Р-13/АКБ від 01.08.2013

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. у справі №904/1767/15 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Визнано недійсною Додаткову угоду №б/н від 24.01.2014 до Договору №60 Р-13/АКБ (купівлі-продажу) від 01.08.2013, укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" та товариством з обмежено відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ".

Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "Т.Л. АВТО" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що господарський суд, ухвалюючи рішення у справі, не прийняв до уваги, що додаткову угоду було укладено між відповідачем-1 та відповідачем-2 саме в межах та на виконання договору купівлі-продажу № 60 Р-13/АКБ від 01.08.2013р. Скаржник стверджує, що оскільки зобовязання відповідача-1 зі сплати грошових коштів на користь позивача виникло на підставі додаткової угоди саме до договору купівлі-продажу, то і припинятися воно повинно додатковою угодою між відповідачем-1 та відповідачем-2 до договору купівлі-продажу, що і було зроблено відповідачами, а тому спірна додаткова угода відповідає нормам закону.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-2 у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що коло представників у судовому засіданні не обмежено та те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача -1, якого належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.

В судовому засіданні 22.06.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників позивача та відповідача-2, який був присутнім у судовому засіданні 08.06.2015р., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" був укладений Договір №60 Р-13/АКБ (купівлі-продажу), відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує акумуляторні батареї, іменовані в подальшому Товар, в кількості, асортименті та за цінами згідно відвантажувальним документам.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, покупець приймає згідно п. 3.1 товар, що поставляється та сплачує його згідно п. 4.2 даного Договору.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю, а в умовах продажу по факторингу з відстрочкою платежу на 60 календарних днів. Перерахунок грошових коштів здійснюється за реквізитами Продавця, вказаними в розділі 12 даного договору.

Згідно з пунктом 8.1 договору, всі зміни та доповнення до даного договору будуть вважатись дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписаними особами, уповноваженими на те сторонами.

Продавець має право передати права вимоги оплати по даному договору на факторинг АТ "Укрексімбанк" (п. 8.2 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, строк його дії встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2014.

01.08.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ" (далі-продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" (далі-покупець) була укладена додаткова угода №1.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди №1 сторони досягли згоди змінити п. 4.2 договору та прийняти його в наступній редакції:

"4.2. Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця з відстрочкою платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару покупцю, а в умовах продажу по факторингу з відстрочкою платежу на 60 календарних днів. Оплата за товар, право грошових вимог по оплаті за яку передано банку по договору факторингу, здійснюється в національній валюті шляхом безготівкового перерахунку на відповідний рахунок АТ "Укрексімбанк", зазначений у відповідному повідомленні.".

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №1 сторони домовились доповнити параграф 4 довору наступними пунктами:

4.4. Зміна ціни не допускається відносно партій товару, права грошових вимог по оплаті за які передані бнку за договором факторингу.

4.5. Покупець буде зобовязаний здійснювати на користь банка платежі за товар в повному обсязі (по правам вимоги, придбаним банком) в строк не більше 60 календарних днів з моменту отримання товару, незалежно від інших умов вищезазначених договорів та наявності спорів, претензій та взаємозаліків між подавцем та пкупцем.

4.6. Не допускається залік зустрічних вимог відносно грошових зобовязань між банком, які виникають в результаті уступки йому товариством прав грошової вимоги.

4.7. Відносно грошових зобовязань покупця перед банком, в будь-яких випадках не допускаються затримки їх виконання, відмова покупця від виконання, повернення коштів покупцю, а також будь-які інші дії, які будуть зменшувати такі зобовязання, притримувати або припиняти їх виконання, в тому числі у випадку, коли у продавця є невиконані або неналежним чином виконані зобовязання перед покупцем.

04.06.2013 між публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-фактор) та товариством з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ" (далі-клієнт) був укладений договір факторингу №50513Y8 (далі-договір факторингу), відповідно до пункту 2.1 якого, клієнт відступає факторові, відповідно до умов цього договору права грошової вимоги до боржників, визначених у переліку боржників, а фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта на умовах цього договору в межах лімітів боржників та індивідуального ліміту клієнта на строк, визначений у пункті 2.5 цього договору, за плату, визначену в п. 2.4 цього договору. За цим договором здійснюється факторинг, забезпечений порукою клієнта.

Згідно з підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 договору факторингу, фактор зобовязався перераховувати клієнту кошти за відступлення фактору на умовах цього договору права грошової вимоги до боржників, відповідно до пп. 5.3.1, 5.3.2 цього договору.

Відповідно до пп. 5.1.1 п. 5.1 договору факторингу, для здійснення факторингу сторони укладають додаткові угоди до цього договору стосовно переліку боржників по формі додатку 1 до цього договору. Перелік боржників діє протягом строку, встановленого у відповідній додатковій угоді до цього договору стосовно переліку боржників.

Між фактором та клієнтом був укладений ряд додаткових угод, зокрема, додаткова угода №1/2 від 14.08.2013 (а.с.55), додаткова угода №1/3 від 14.11.2013 (а.с. 56), додаткова угода №1/4 від 28.02.2014 (а.с.57), згідно яких встановлено перелік Боржників, до якого включено і товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО".

Згідно вказаних додаткових угод встановлено, що перелік боржників, визначений у додатковій угоді №1/2 та додатковій угоді №1/3 діє протягом 90 календарних днів, з дати підписання відповідної додаткової угоди, а у додатковій угоді №1/4 діє протягом 30 календарних днів з дати підписання останньої.

13.08.2013 позивач, відповідач-1 та відповідач-2 підписали повідомлення №1-13/2148 (додаток 4 до договору факторингу), згідно якого відповідач-2 зобовязався виконувати свої платіжні зобовязання за договором поставки № 60 Р-13/АКБ від 01.08.2013р. на користь АТ «Укрексімбанк» (т.1, а.с.58), що є фактично трьохсторонньою угодою про заміну кредитора в зобовязанні за договором поставки.

Зобов'язанням, згідно ст.509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до договору факторингу, ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" набуло прав нового кредитора по відношенню до ТОВ "Т.Л. АВТО" на умовах визначених договором.

Але, 24.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ" та товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" була укладена додаткова угода, відповідно до пункту 2 продавець і покупець домовились про припинення процедури передачі боргу покупця перед продавцем по договору №60 Р-13/АКБ від 01.08.2013 на користь АТ "Укрексімбанк" (факторинг).

Згідно до пункту 3 вказаної додаткової угоди, з моменту вступу нею в юридичну силу, сторони домовились розрахунки за відвантажений за договором №60 Р-13/АКБ від 01.08.2013 здійснювати на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "РЕКУПЕРАЦІЯ СВИНЦЮ".

Пунктом 4 додаткової угоди продавець та покупець домовились пункт 8.2 договору №60 Р-13/АКБ від 01.08.2013 викласти в наступній редакції:

"8.2. Сторони не мають право без письмової згоди іншої Сторони передавати свої права, обовязки по даному Договору, а також право вимоги за даним Договором третім особам. Правочини про передачу прав та обовязків, а також права вимоги за даним Договором без згоди Сторін (Сторони), сторони домовились вважати недійсними.".

Відповідно до пункту 7 Додаткової угоди, вона вступає в юридичну силу з 24.01.2014.

Позивач не погодився з укладеною між відповідачами додатковою угодою, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтями 1077, 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України, особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Згідно з ч.ч 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.515 Цивільного кодексу України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Частиною першою статті 1080 Цивільного кодексу України передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до вимог частин 1, 3 статті 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми права, колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про те, що у звязку з наявністю домовленостей між сторонами щодо виконання боржником свого обовязку перед третьою особою - фактором, яка не є стороною укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору №60 Р-13/АКБ (купівлі-продажу) від 01.08.2013, та у звязку з виникненням у фактора погодженого сторонами права отримувати грошові кошти в рахунок оплати за поставлений згідно договору №60 Р-13/АКБ (купівлі-продажу) від 01.08.2013 товар відповідно договору факторингу №50513Y8 від 04.06.2013, спірна додаткова угода від 24.01.2014 укладена з порушенням прав позивача, оскільки для припинення процедури передачі права вимоги необхідна саме згода фактора - АТ "Укрексімбанк", а в разі наявності на це згоди позивача, що тягне за собою припинення факторингу, відповідна додаткова угода мала бути укладена саме між позивачем та відповідачем-1 в рамках договору факторингу №50513Y8 від 04.06.2013.

З урахуванням наведеного, Дніпропетровський апеляційний господарський суд підтримує висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсною угоди про припинення факторингу, оскільки вона укладена неналежними особами, що не є сторонами договору факторингу.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду в оскаржуваній частині, так як воно ухвалено при повному з'ясуванні всіх обставин справи та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. АВТО" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015 року у справі № 904/1767/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 30.06.2015 року.