Рішення № 45903913, 24.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2015 р.Справа № 916/2116/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтон

До відповідача: Військової частини А 2238 Міністерства оборони України

про стягнення 94801,16грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність;

ОСОБА_3 довіреність;

В судовому засіданні 24.06.2015р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_2 довіреність;

ОСОБА_3 довіреність;

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Селтон звернулось до суду з позовною заявою до відповідача, Військової частини А 2238 Міністерства оборони України про стягнення заборгованості в сумі 94801,16грн., яка складається з основного боргу в сумі 65000грн., пені в розмірі 5686,16грн., індекс інфляції в сумі 24115грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.05.2015р. було порушено провадження по справі №916/2116/15.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, надав відзив на позов відповідно якого факт поставки товару за договором про закупівлю товарів за державні кошти №73 від 19.12.2014р. визнав, проте проти заборгованості в розмірі 94801,16грн. заперечував в повному обсязі при цьому обґрунтовуючи заперечення неправомірним розрахунком пені.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.06.2015р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

19.12.2014р. між Військовою частиною А2238 (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Септон (Продавець) був укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти №73 (далі договір).

Відповідно пункту 10.1 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань, але не пізніше 31 грудня 2014року та до повного виконання сторонами умов договору.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобовязується у 2014році передати у власність (поставити) покупцю товар для кораблів спеціалізованого призначення, що зазначені в п.1.2 цього договору, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Найменування товару: Фільтроелемент ФПА-10-18,0-Ц51х72х184-СМ-В у кількості 20 шт. за ціною 3250грн. за 1 шт. Загальна сума товару складає 65000грн. (п.1.2 договору).

Ціна договору становить 65000грн., у тому числі ПДВ - 10833,33грн. (п.3.1 договору). Вартість товару включає ПДВ, вартість товару, упаковки та маркування та вартість доставки товару до місця, зазначеному у п.5.2 договору (п.3.3 договору).

Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем товарів протягом 20 банківських днів на підставі видаткової накладної (п.4.1 договору).

Відповідно пункту 5.1 договору термін поставки товару протягом 5 (пяти) робочих днів з дня отримання письмової заявки покупця.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 договору передбачено, що продавець зобовязаний забезпечувати поставку товарів у строки визначені договором, а продавець зобовязаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (пп. 6.1.1 п.6.1 договору).

Позивач зазначає, що свої зобовязання за договором виконав належним чином та в повному обсязі, оставив відповідачу товар: Фільтроелемент ФПА-10-18,0-Ц51х72х184-СМ-В у кількості 20 шт. за ціною 3250грн. за 1 шт. на загальну суму 65000грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №534 від 19.12.2014р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Втім, відповідач свої зобовязання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав, суму поставленого товару не оплатив, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість за отриманий по договору про закупівлю товарів за державні кошти №73 від 19.12.2014р. товар в розмірі 65000грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих.№1251 від 25.03.2015р. з вимогою погасити заборгованість в розмірі 65000грн. в семиденний строк з моменту отримання відповідної претензії.

Зазначена претензія була отримана представником відповідача 01.04.2015р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення Відповідачем зобовязань за договором щодо своєчасного розрахунку за отриманий товару, Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтон звернулось з відповідним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст.174 ГК України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Як встановлено судом, між сторонами по справі 19.12.2014р. був укладений договір на закупівлю товарів за державні кошти №73, відповідно до умов якого продавець зобовязується у 2014році передати у власність (поставити) покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

З матеріалів справи вбачається що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором закупівлі товарів за державні кошти №73 від 19.12.2014р. в сумі 65000грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором №73 від 19.12.2012р., а саме не поставив позивачу товар, що зумовило нарахування останнім пені за період з 08.01.2015р. по 18.05.2015р. в сумі 5686,16грн.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 60 банківських днів після підписання акту приймання та здавання товару, та отримання покупцем рахунку продавця, покупець сплачує на користь продавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, перевіривши надані позивачем розрахунок пені, судом встановлено що наданий розрахунок не відповідає умовам договором, а саме п.7.3, щодо періоду нарахування, в звязку з чим судом самостійно здійснено перерахунок пені.

Так, здійснивши перерахунок пені з суми боргу 65000грн. за період з 24.03.2015р. по 18.05.2015р., судом встановлено, що сума пені яка підлягає задоволенню становить 2991,78грн..

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано інфляційні витрати в розмірі 24115грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Військової частини А2238 Міністерства оборони України інфляційних збитків в сумі 24115грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи проте враховуючи перерахунок пені підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2238 Міністерства оборону України (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 26; код:22993734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Селтон (04074, м. Київ, вул. Резервна, 29; код:32556556) 65000 (шістдесят пять тисяч)грн.. 00 коп. основного боргу, 2991 (дві тисячі девятсот девяносто одну)грн.. 78коп. пені, 24115 (двадцять чотири тисячі сто пятнадцять)грн. 00 коп. інфляційних збитків та 1842 (одну тисячу вісімсот сорок дві) грн. 14коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30 червня 2015 р.

Суддя К.Ф. Погребна