Рішення № 45903510, 25.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 911/1947/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», Київська обл., м. Вишгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 10 989,13 грн.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, довіреність №3687/18 від 26.11.2014 року;

відповідача не зявилися;

третьої особи не зявилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (відповідача) про відшкодування 10 989,13 грн. шкоди в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.04.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.05.2015 року.

Через канцелярію господарського суду Київської області 21.05.2015 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.05.2015 року було оголошено перерву до 04.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.06.2015 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ОСОБА_1 та відкладено розгляд справи на 18.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.06.2015 року відкладено розгляд справи на 25.06.2015 року.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання 25.06.2015 року не зявилися, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» про стягнення 10 989,13 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.08.2013 р. між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ТОВ «Фоззі-Фуд» було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №389-а/13корп-05, за яким ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» було застраховано майнові інтереси Страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Renault Logan», державний реєстраційний номер AI9310CP.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Відомостей ДАІ про ДТП, 13.09.2013 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Renault Logan», державний номер AI9310CP, під керуванням ОСОБА_3 та «Mitsubishi» державний номер 37039MA під керуванням ОСОБА_4

Згідно Постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2013 року., ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Renault Logan» державний номер AI9310CP склала 11 664,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику №227/13 від 11.10.2013 року.

Як вбачається з страхового акту №1.001.13.13209/VESKO34793 від 07.11.2013 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 10 989,13 грн.

Позивачем відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення №70142 від 08.11.2013 року було виплачено страхове відшкодування в розмірі 10 989,13 грн.

12.12.2014 року позивач надіслав відповідачеві заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, до якої були додані всі документи, передбачені пунктом 35.2. статті 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як зазначає Позивач, цивільно-правова відповідальність особи, винної у вчиненні ДТП, на момент настання страхової події була застрахована в ТДВ «СК «Провіта» відповідно до страхового полісу Відповідача серії АС 0990782.

Дослідивши відзив Відповідача, судом встановлено, що станом на дату ДТП 13.09.2013 р. бланк страхового полісу АС 0990782 оголошено Відповідачем таким, що втрачено, у зв'язку з чим Моторним (транспортним) страховим бюро України встановлено зазначеному бланку статус бланк втрачений (копія витягу наявна в матеріалах справи), а також інформацією на офіційному веб-сайті вказаного Бюро.

Таким чином згідно інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України, Відповідач не брав на себе обовязків по страхуванню за вказаним полісом.

За таких обставин вимога Позивача про стягнення з Відповідача матеріальної шкоди в сумі 10 989,13 грн. не підлягає задоволенню.

Судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 30.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак