Рішення № 45903508, 23.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 911/1905/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Спільного українсько-німецького підприємства МАРКОМ у формі товариства з обмеженою відповідальністю;

до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-2;

про стягнення 931436,55 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 82/03 від 17.03.2015 року);

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Спільного українсько-німецького підприємства МАРКОМ у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю Край-2 про стягнення 931436,55 грн. за Договором поставки № 4668 від 09.08.2010 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.05.2015 року порушено провадження у справі № 911/1905/15 та призначено справу до розгляду на 26.05.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 26.05.2015 року представники сторін не зявилися, сторони вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 05.05.2015 року не виконали, у звязку з чим, розгляд справи відкладався до 23.06.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 23.06.2015 року позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судове засідання 23.06.2015 не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.08.2010 року між Спільним українсько-німецького підприємства МАРКОМ у формі товариства з обмеженою відповідальністю (позивач, Постачальник) та Товариством обмеженою відповідальністю «Край-2» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 4668 від 09.08.2010 року (далі Договір) з Протоколом розбіжностей.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник постачає і передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує Товари згідно з замовленнями Покупця (Додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невідємну частину Договору, на умовах цього Договору.

Постачальник повинен поставляти товари вчасно, до відповідного філіалу представництва, магазину Покупця, який вказаний у Замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з Замовленням, Договором та законодавством (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.1 Постачальник поставляє, а Покупець оплачує Товари за цінами, зазначеними в Специфікації (Додаток № 2), затвердженій Сторонами.

Покупець здійснює вчасний розрахунок за Товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок Постачальника, зазначений у ст. 9 цього Договору протягом терміну платежу зазначеного в п. 1.1 Додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана в ст. 9.

Платіжне зобовязання вважається виконаним Покупцем після списання коштів з його банківського рахунку на банківський рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).

Пунктом 1.1 Додатку № 3 Сторони погодили, що Покупець оплачує реалізовані Товари за період один календарний тиждень у магазинах Покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що Постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій Покупця) на адресу Покупця, яка вказана у ст. 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

Договір укладений строком до 31.12.2010 року. Строк дії Договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 Договору).

На виконання зобовязань за Договором, позивачем протягом строку дії Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 15043090,62 грн., що підтверджується видатковими накладними (оригінали оглянуті судом, копії наявні в матеріалах справи). Факт поставки товару відповідачем не заперечено та не спростовано.

Незважаючи на положення чинного законодавства України та умов Договору (п. 1.1 Додатку № 3), відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплатив, розрахувався частково на суму 14111654,07 грн., у звязку з чим, за ним утворилась прострочена заборгованість в сумі 931436,55 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт поставки Товару та його неоплати відповідачем на суму 931436,55 грн.

Пунктом 5.1 Договору Сторони передбачили, що можуть розірвати цей Договір, повідомивши іншу Сторону за один місяць до передбачуваного розірвання. Повідомлення про розірвання має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням про отримання.

29.01.2015 року позивачем на адресу відповідача надіслано Повідомлення № 25/01 від 28.01.2015 року про розірвання Договору та вимогу здійснити оплату за поставлений Товар, яка отримана останнім 02.02.2015 року, про що свідчить відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення (докази надіслання та отримання вказаної вимоги містяться в матеріалах справи).

Відповідач на вказану вимогу не відповів, коштів не повернув, відтак, суд дійшов висновку про дострокове розірвання Договору у зв'язку з несплатою відповідачем коштів за поставлений Товар.

Як зазначено в п. 5.3 Договору розірвання цього Договору не звільняє Сторін від виконання усіх зобовязань, передбачених цим Договором, які не були виконані до дати розірвання, а також не звільняє Сторони від відповідальності, що виникає внаслідок невиконання будь-яких його зобовязань.

У випадку дострокового розірвання Договору Сторони повинні провести взаєморозрахунки на протязі тридцяти календарних днів, з моменту розірвання Договору (п. 5.5 Договору).

Однак, станом на день розгляду спору відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений йому Товар згідно спірного Договору, що відповідачем не заперечено і не спростовано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 22, код 35231874) на користь Спільного українсько-німецького підприємства МАРКОМ у формі товариства з обмеженою відповідальністю (04053, м. Київ, провулок Нестеровський, буд. 7/9, код 14364757) 931436 грн. (девятсот тридцять одна тисяча чотириста тридцять шість гривень) 55 коп. та 18628 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять вісім гривень) 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.06.2015 року

Суддя Т.П. Карпечкін