Рішення № 45903488, 25.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2015 р. Справа № 911/2182/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрветпромпостач», Київська обл., м. Бровари до фізичної особи-підприємець ОСОБА_1, Київська обл., м. Яготинпро стягнення 2 105,55 грн., за участю представників:

позивача:ОСОБА_2, довіреність №б/н від 01.04.2015 року;відповідача:не зявилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрветпромпостач» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення 1 491,76 грн. основного боргу, 613,79 грн. інфляційної складової боргу, а загалом 2 105,55 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязань з оплати поставленого товару відповідно до видаткової накладної №В-0001329 від 14.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.05.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.06.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2015 року розгляд справи було відкладено на 25.06.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання 25.06.2015 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограммами, тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення данного виду договорів.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У червні 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Укрветпромпостач» (постачальник) поставлено товар фізичній особі-підприємець ОСОБА_1 (одержувач) без укладення письмового договору між сторонами.

Судом встановлено, що позивач, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 491,76 грн., що підтверджується видатковою накладною №В-0001329 від 14.06.2012 року на суму 1 491,76 грн., яка підписана представником відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаній видатковій накладні вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копія якої знаходиться в матеріалах справи і достовірність якої відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаною видатковою накладною уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю серії ЯПВ №697295 від 14.06.2012 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої відповідач не заперечує.

Тобто, підписана відповідачем видаткова накладна без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаній видатковій накладній вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобовязань.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобовязань щодо оплати отриманого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 1 491,76 грн.

В матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за вищевказаною видатковою накладною у сумі 1 491,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

15.04.2014 року позивач надіслав відповідачу вимогу-претензію №150 від 14.04.2014 року з вимогою погасити борг у сумі 1 491,76 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком №5740 від 15.04.2014 року, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості у вигляді боргу за видатковою накладною №В-0001329 від 14.06.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобовязання з оплати переданого товару, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 613,79 грн. інфляційних втрат, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (07700, Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Дмитрівська, буд. 145, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрветпромпостач» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Будьоного, 23, код31033523) 1 491 (одну тисячу чотириста девяносто одну) грн. 76 коп. боргу, 613 (шістсот тринадцять) грн. 79 коп. інфляційної складової боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено: 30.06.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак