Рішення № 45902909, 24.06.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.06.15р. Справа № 904/4967/15за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_2 УКРАЇНИ" в особі філії "Новомосковська ДЕД", м. Новомосковськ Дніпропетровська область

про стягнення 42 631, 78 грн. за договором постачання

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії МВ 535062, виданий Зарічним РВ у м.Суми 04.10.13р.;

- ОСОБА_3, довіреність від 18.12.14р.;

від відповідача - ОСОБА_4, довіреність №677 від 14.01.14р.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_2 УКРАЇНИ" в особі філії "Новомосковська ДЕД" (далі - відповідач) суму 34 887, 30 грн. основного боргу, 7012,35 грн. інфляційних, 732, 13 грн., а всього суму 42 631, 78 грн. заборгованості за порушення виконання зобовязань за договором постачання № 17-02 від 17.01.14р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Разом з тим, позивач надав заяву, з якої вбачається, що станом на момент розгляду справи розмір основного боргу становить 34 887, 30 грн., додаткових оплат відповідачем не проводилось.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

17.01.2014 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір постачання №17-02 (далі - Договір), в порядку та на умовах якого продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товар мінеральний порошок неактивований (далі товар). Кількість та загальна вартість партії товару визначається сторонами у накладних на кожну партію товару. Накладні є невідємними частинами цього Договору (п.1.1 Договору).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Договору, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 34 887,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двосторонніми видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с.10-14).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.3.5 Договору оплата товару здійснюється в безготівковому порядку, шляхом перерахування покупцем на поточний рахунок продавця грошових коштів в розмірі 100% передплати за кожну партію товару, згідно рахунку продавця - не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання покупцем такого рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним звязком.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобовязання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем не виконані, у звязку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 34 887,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу інфляційні за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року на суму 7 012, 35 грн., а також 3% річних за період з 03.07.14р. по 01.04.15р. на суму 732,13 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.3-4).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3 % річних, суд зазначає, що позивачем невірно визначено дату початку періоду, з якої він може проводити відповідні нарахування, з огляду на наступні обставини.

Позивачем виставлено на оплату відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000019 від 01.07.14р. (а.с.10) та рахунок-фактуру № СФ-0000038 від 29.07.14р. (а.с.12).

Згідно розрахунку позивача (а.с.3-4), розмір 3% річних розрахований по періодах з 03.07.14р. по 01.04.15р., з 01.08.14р. по 01.04.15р.

Приписами п.3.5 Договору передбачено оплату рахунку не пізніше 2-х банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку поштою, нарочно, електронною поштою чи факсимільним звязком.

Дослідивши матеріали справи, розрахунок позивача, а також враховуючи положення пункту 3.5 Договору, суд зазначає наступне:

- граничним терміном оплати виставленого відповідачу рахунку-фактури № СФ-0000019 від 01.07.14р. є 03.07.14р., отже прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару почалось 04.07.2014 року;

- граничним терміном оплати виставленого відповідачу рахунку-фактури № СФ-0000038 від 29.07.14р. є 01.08.14р., отже прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару почалось 02.08.2014 року.

За викладених обставин, суд визнає нарахування розміру 3% річних обґрунтованими частково, а саме задовольняє за період з 04.07.14р. по 01.04.15р. на суму 729,25 грн., тоді як в решті нарахувань розміру 3% річних відмовляє за безпідставністю.

Щодо нарахування інфляційних, суд визнає їх обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "ОСОБА_2 УКРАЇНИ" в особі філії "Новомосковська ДЕД" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, буд.24; код ЄДРПОУ 31950828) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) суму 34 887,30 грн. (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят сім грн. 30 коп.) основного боргу, 729, 25 грн. (сімсот двадцять девять грн. 25 коп.) 3% річних, 7 012, 35 грн. (сім дванадцять грн. 35 коп.) інфляційних, 2 730, 58 грн. (дві тисячі сімсот тридцять грн. 58 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Повний текст підписаний 30.06.2015р.