Рішення № 45902876, 22.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.06.2015 Справа № 908/3059/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді (секретарі судового засідання) Буховець С.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м. Артемівськ, Донецька область

до відповідача: Комунального закладу охорони здоров’я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 56088,93грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія», м. Артемівськ, Донецька область звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом до Комунального закладу охорони здоров’я «Донецького обласного бюро судово-медичної експертизи», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 56088,93грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.05.2015р. вказану позовну заяву передано за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 18.05.2015 року згідно приписів ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодекса Украіни порушив провадження у справі № 908/3059/15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 50 від 03.01.2012 р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість у розмірі 56088,93 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір про постачання теплової енергії № 50 від 03.01.2012 р. та додатки до нього; додаткові угоди від 22.03.2012р., від 19.04.2012р., від 09.10.2012р., від 18.01.2013р., від 25.03.2013р., від 02.01.2014р., від 31.03.2014р., від 01.12.2014р.; акт про підключення опалення від 21.10.2014 р.; рахунок № 501114 від 05.11.2014 р. за період поставки теплової енергії з 21.10.2014р. по 31.10.2014р.; акт прийому-передачі теплової енергії від 05.11.2014 р.; рахунок № 501214 від 03.12.2014 р. за період поставки теплової енергії з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р., рахунок № 500115 від 06.01.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р., рахунок № 500215 від 05.02.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р., рахунок № 500315 від 04.03.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р., рахунок № 500415 від 06.04.2015 р. за період поставки теплової енергії 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.; відомість фінансових розрахунків до договору № 50 від 03.01.2012 р.; правоустановчі документи; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 582 від 23.05.2014р.; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 638 від 28.11.2014р.; постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №280 від 27.02.2015р.; довіреність №юр/1 від 30.12.2014р, довіреність № юр/3 від 05.01.2015р.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив №140 від 28.05.2015р. на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнав, посилаючись на таке:

Згідно наказу № 54 від 16.02.2015р. Донецької обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров'я, комунальний заклад охорони здоров'я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» з 16.02.2015р. змінило свою юридичну адресу (м. Маріуполь, пр. Ілліча, 60) та керівника. Фінансується заклад за рахунок обласного бюджету. Фактичне фінансування Департаментом охорони здоров’я почалося з 16.02.2015р. до кінця поточного року. Вся документація (договори на постачання комунальних послуг, рахунків, актів звірок) залишилась на території не підконтрольній українській владі, про що свідчить лист від Маріупольського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області № 2342 від 18.03.2015р. Акт приймання-передачі не відбувся. З липня 2014р. у зв1язку з проведенням антитерористичної операції, фінансування непідконтрольної території було призупинено та бюджетні кошти обласною казначейською службою не перераховувались. Також відповідачем зазначено, що їхнім закладом було запропоновано позивачу укласти додаткову угоду на оплату 20% від очікуваної вартості тендерного договору, згідно Закону України «Про здійснення державних закупівель», проте позивач відмовився від вказаної пропозиції. Крім того, просили розглянути справу без участі відповідача. Також, було надано: правовстановлюючі документи; акти прийому-передачі теплової енергії: за жовтень 2014р. від 05.11.2014р., за листопад 2014р. від 03.12.2014р., за грудень 2014р. від 06.01.2015р., за січень 2015р. від 05.02.2015р., за лютий 2015р. від 04.03.2015р., за березень 2015р. від 06.04.2015р.; розпорядження голови Донецької обласної ради від 27.01.2015р. № 4кс; лист з Маріупольського міського управління Головного управління МВС України в Донецькій області № 2342 від 18.03.2015р.; рішення № 322 від 19.03.2015р. про повторне внесення комунального закладу охорони здоров’я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» до неприбуткових установ; відомість з ЄДРПОУ управління статистки у м. Маріуполі № 05-18 141.

19.06.2015р. до суду надійшла заява позивача № юр/605 від 02.06.2015р. про збільшення позовних вимог шляхом їх доповнення вимогою про стягнення заборгованості по рахунку № 500415 від 24.04.2015р., в якій просив стягнути суму основного боргу за поставлену теплову енергію за період жовтень 2014р.-квітень 2015р. (включно) у розмірі 59695,83грн. Також надав: копію рахунку № 500415 від 24.04.2015р. за період поставки теплової енергії з 01.04.2015р. по 15.04.2015р. на суму 3606,90грн., відомість фінансових розрахунків за договором № 50 від 03.01.2012р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановлення порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що позивач подав зазначену вище заяву до початку розгляду справи по суті, суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви № юр/605 від 02.06.2015р. про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 59695,83грн.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (виконавець) та Комунальним закладом охорони здоров’я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №50 від 03.01.2012 р. (далі – договір), відповідно до п. 1.1 якого, виконавець за договором приймає на себе зобов’язання поставляти теплову енергію у вигляді гарячої води у необхідних споживачу об’ємів для об’єктів перерахованих у додатку 1 до договору опалюваною площею 232,30кв.м., опалюваним об’ємом 1144, 01 м3.

Відповідно до п. 11.1. договір діє з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін письмово не заявить про його припинення (п. 11.4 договору).

Оскільки в матеріалах справи не міститься доказів припинення договору, суд вважає що строк дії договору продовжено.

Відповідно до п.1.2. договору споживач зобов’язується оплатити отриману теплову енергію згідно встановленим тарифам у строк та в порядку, передбаченим даним договором.

Відповідно до п. 3.2.3. договору, споживач зобов’язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в об’ємах та у строки, передбачені договором.

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення розрахунків, зокрема:

- п. 6.1. «оплата за спожиту теплову енергію проводиться у грошовій формі відповідно встановлених тарифів (цінами) згідно діючого законодавства України. В разі зміни тарифів (цін) на теплову енергію сторони здійснюють розрахунки за новими тарифами (цінами) з дати набрання ними законної сили»;

- п.6.2 «розрахунковим періодом є календарний місяць»;

- п. 6.3 «оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються виконавцем в порядку, встановленому законодавством України, протягом 10 банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку передоплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку виконавця. Інформація про наявність фінансування на бюджетний рік надається споживачем виконавцю».

Господарським судом встановлено, що позивачем послуги з опалення об'єкту відповідача надані належним чином у відповідності до умов договору, про що свідчить підписаний сторонами без зауважень та заперечень акт на включення опалення від 21.10.2014р.

На виконання умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія, про що були складені акти приймання-передачі теплової енергії.

На підставі цього позивач виставив відповідні рахунки на її оплату: № 501114 від 05.11.2014 р. за період поставки теплової енергії з 21.10.2014р. по 31.10.2014р. на суму 2677,12грн., № 501214 від 03.12.2014 р. за період поставки теплової енергії з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. на суму 8229,54грн., № 500115 від 06.01.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р. на суму 11671,43грн., № 500215 від 05.02.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. на суму 11895,11грн., № 500315 від 04.03.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.02.2015 р. по 28.02.2015 р. на суму 9951,14грн., рахунок № 500415 від 06.04.2015 р. за період поставки теплової енергії з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. на суму 11664,59грн., рахунок № 500415 від 24.04.2015р. за період поставки теплової енергії з 01.04.2015р. по 15.04.2015р. на суму 3606,90грн., які були пред’явлені відповідачу, що підтверджується матеріалами справи.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленої теплової енергії всупереч вимогам договору та закону не виконав, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про постачання теплової енергії №50 від 03.01.2012 р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про постачання теплової енергії №50 від 03.01.2012 р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №50 від 03.01.2012р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 6.3. договору сторони передбачили, що оплату за спожиту теплову енергію споживач проводить щомісячно згідно платіжних документів, що пред'являються виконавцем в порядку, встановленому законодавством України, протягом 10 банківських днів після їх пред'явлення. Оплата проводиться в порядку передоплати за кожний місяць опалювального періоду на підставі рахунку виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої обов'язки з постачання теплової енергії виконав та виставив відповідачу рахунки на загальну суму 59695,83грн., які були отримані представниками відповідача.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті спожитої теплової енергії. Крім того, позивачем надано відомість фінансових розрахунків за договором № 50 від 03.01.2012р., згідно якої сальдо на кінець квітня 2015р. складає 59695,83грн.

Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 59695,83грн.

Щодо посилань відповідача на відсутність (призупинення) бюджетного фінансування, суд зазначає наступне:

Відповідно до приписів статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні (абзац 3 пункт другий інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» із відповідними змінами, внесеними інформаційним листом Вищого господарського суду України від 24.07.2008 № 01-8/451 «Про внесення змін до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Cудом встановлено, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини «відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, «Бакалов проти України» від 30.11.2004).

Тобто відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов'язання за договором № 50 від 03.01.2012 р.

Посилання відповідача у відзиві на відсутність документів (договори на постачання комунальних послуг, рахунки, акти звірки) судом до уваги також не приймаються, оскільки такі документи наявні у позивача та додані до матеріалів справи, а їх відсутність (втрата) у відповідача не звільняє його від виконання своїх обов'язків за договором.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 610, 626, 629, 692, 714, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемівськ-Енергія”, м.Артемівськ, Донецька область до Комунального закладу охорони здоров’я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи», м. Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 59695,83грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального закладу охорони здоров’я «Донецьке обласне бюро судово-медичної експертизи» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Ілліча, буд 60, ЄДРПОУ 01990080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-Енергія» (84502, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Зелена, 41, ЄДРПОУ 34776960) 59695,83грн. суми основного боргу, а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 22.06.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2015р.

Суддя Я.О. Левшина Вх: 177/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу