Постанова № 45902184, 24.06.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 927/1616/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 рокуу справі за позовомПрокурора Щорського району Чернігівської області в інтересах держави, в особі Щорської міської радидо третя особа:Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" Державна екологічна інспекція у Чернігівській областіпровідшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2014 року, прокурор Щорського району Чернігівської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Щорської міської ради, у якому просив залучити до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі" 4705,36 грн на відшкодування збитків, спричинених порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року позов задоволено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року оскаржено в касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора міста Києва, у якій він посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Суходольського С.М. та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки відповідач використовує воду для господарсько-побутових потреб і у обсязі, який не перевищує визначені законом обсяги, то водокористування є правомірним і підстав для притягнення його до відповідальності немає.

Проте, погодитись з наведеним апеляційним господарський судом обґрунтуванням скасування судового рішення не можна.

Відповідно до ст. 38 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтями 68, 69 Закону України "Про охорону навколищнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Частиною 1 статті 149, статтею 151 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів. Суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Разом із тим Кодекс України про надра передбачає випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 Кодексу України про надра закріплено право землевласників і землекористувачів у межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів видобувати, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб. У свою чергу, видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

Однією з обов'язкових умов для звільнення суб'єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

Із приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об'єктами для потреб галузей економіки) ВК України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреби до потреб населення, натомість, виробничі потреби підприємства охоплюються поняттями "водокористування для потреб галузей економіки" та "промислові потреби".

Основним предметом діяльності молокопереробного заводу, товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Галаксі", є переробка молока та виробництво молочної продукції, тобто забір води відповідачем не можна визнати таким, що здійснюється для господарсько-побутових потреб, а тому висновок місцевого господарського суду про необхідність спеціальних дозволів є правильним і за відсутності спору щодо обсягу збитків, підстав для скасування рішення господарського суду першої інстанції, за наведених у постанові апеляційного господарського суду мотивів, не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 року - скасувати, а рішення господарського суду Чернігівської області від 24.11.2014 року - залишити без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова