Ухвала суду № 45902076, 11.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/4497/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Заєць Т.О.

справа №759/15852/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М.., Болотов Є.В.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю представника позивача Войналовича Р.А.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою представником за довіреністю ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в сумі 4 464 832,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та відповідачем (працівником банку) укладено Договір про відкриття кредитної лінії №2039pv-06-08, відповідно до умов якого відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію на суму 262500 доларів США, які були видані позичальнику на підставі його заяви від 26 червня 2008 року.

Кредитні кошти відповідач зобов»язався повернути до 23 червня 2028 року та сплатити проценти за їх користування згідно із установленим графіком. Договором також передбачена відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати платежів.

Проте відповідач належним чином своїх зобов»язань не виконує та станом на 14 серпня 2014 року має заборгованість у гривневому еквіваленті в сумі 4 464 832,34 грн., що складається з:

строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 2 608 210,91 грн.;

- простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 0 грн.;

- строкової заборгованості по відсоткам - 859335,98 грн.;

- простроченої заборгованості по відсоткам - 309872,68 грн.;

- пені за прострочення заборгованості по відсоткам - 687412,77 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним Договором про відкриття кредитної лінії №2039pv-06-08 від 24 червня 2008 року в розмірі 4 464 832,34 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. Так, відповідно до умов договору, встановлено дві підстави, на яких у позивача виникало право дострокової вимоги, - право дострокової вимоги (3.4 порушення умов договору) та вказівка на подію (4.7 факт звільнення відповідача). Оскільки позивач звільнився з 13 червня 2010 року, то, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, унеможливлювалось застосування передбаченого п.3.4 договору права дострокової вимоги.

Посилається на те, що кредит мав споживчий характер та укладався саме з метою задоволення споживчих потреб, проте при укладенні договору не дотримано п.п. 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Посилається на необґрунтовано завищений розмір по відсоткам та пені по відношенню до суми боргу за тілом кредиту.

Посилається на несправедливе право позивача збільшувати розмір процентної ставки на підставі п.4.7 Договору.

Зазначає, що заявляв про застосування строків позовної давності, проте суд необґрунтовано вважав, що останній був перерваний. Посилається на те, що строком настання виконання зобов»язань є дата його звільнення.

В судовому засіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обов»язковості виконання сторонами умов договору, та, установивши наявність заборгованості за кредитними зобов»язаннями, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відхиляючи заяву про сплив позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що з розрахунку заборгованості, виписок по рахунку і заяв на переказ готівки вбачається, що в березні 2012 року відповідач вчиняв дії з погашення заборгованості (переказ 3170 доларів США), що свідчить про переривання строку позовної давності.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на досліджених у справі доказах та відповідають вимогам закону.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом першої інстанції установлено, що 24 червня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено Договір про відкриття кредитної лінії №2039pv-06-08, згідно із п.2.1 якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності в розмірі 262 500 доларів США з оплатою по процентній ставці 10% річних. Позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси до 23 червня 2028 року (п. 3.2 договору).

Відповідно до п.1 додаткової угоди №1 до договору позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами в такі терміни: а) частина процентів із розрахунку 5,00% сплачуються щомісяця з «01» по «10» число (включно) кожного місяця; б) частина процентів із розрахунку 5,00% сплачуються одноразово: не пізніше кінцевого терміну повернення кредитних ресурсів.

Відповідно до п.3.4 договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, зокрема, у наступних випадках: б) позичальник у період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору, у тому числі: позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами; в) позичальник на вимогу банку не сплатив у передбачених цим договором випадках неустойку (штраф, пеню). У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов'язаний зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти протягом 10 банківських днів з моменту отримання вимоги банку. Банк може повідомляти позичальника по телеграфу, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки нарочним позичальнику за вказаною адресою. Дострокове повернення кредитних ресурсів та сплата процентів не звільніють позичальника від відповідальності за порушення умов цього договору.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що позичальник є співробітником ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит». У випадку його звільнення з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», заборгованість по кредиту повинна бути погашена в день звільнення співробітника.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

14 червня 2010 року ОСОБА_3 звільнився з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Право банка на дострокове повернення кредитних коштів, визначене в п.3.4 укладеного між сторонами Кредитного договору, кореспондується із вимогами ч.2 ст.1050 ЦК України, згідно якої, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частиною (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги в частині невідповідності умов Кредитного договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» відхиляються колегією суддів, оскільки в установленому законом порядку договір недійсним не визнавався.

Окрім того, умови кредитного договору не дають підстав дійти висновку, що він має споживчий характер, оскільки відсутня така характерна його ознака як вказівка на мету, яка б характеризувала його як споживчий. У зв»язку із цим слід дійти висновку про наявність між сторонами позикових правовідносин без споживчого елементу.

Доводи апеляційної скарги в частині несправедливої умови банку щодо права на збільшення розміру процентної ставки на підставі п.4.7 Договору відхиляються колегією суддів, оскільки для розрахунку розміру заборгованості підвищена процентна ставка не використовувалась, а відтак зазначене не дає підстав для скасування судового рішення.

Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що суд при ухваленні рішення вийшов за межі позовних вимог відхиляються колегією суддів, оскільки є безпідставними. Твердження в тій частині, що у зв»язку із звільненням позивача виключається можливість застосування п.3.4 Договору щодо права банку дострокової вимоги є помилковими та не ґрунтуються на вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги в частині завищеного розміру заборгованості за відсотками та пенею відхиляються колегією суддів, оскільки ці складові боргу обраховано відповідно до умов договору, розмір пені обраховано в межах одного року, окрім того, вони не є більшими суми основного боргу, який становить 2608210,91 грн.

Обставин, які давали б підставі у відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення неустойки, колегією суддів не установлено.

Доводи апеляційної скарги в частині не доведення факту переривання строку позовної давності ґрунтуються виключно на припущеннях та висновків суду не спростовують.

Перевіряючи такі доводи апеляційної скарги, колегією суддів досліджено в судовому засіданні оригінал квитанції від 30 березня 2012 року про внесення відповідачем грошових коштів на виконання умов договору, твердження відповідача щодо зазначених в квитанції фактів носять нелогічний та суперечливий характер.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.

Відповідно до ст..308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану представником за довіреністю ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 29 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

Є.В. Болотов