Ухвала суду № 45901807, 03.06.2015, Апеляційний суд міста Києва

Справа № 754/4619/14-ц С№ апеляційного провадження: 22-ц/796/6721/2015Головуючий у суді першої інстанції: Буша Н.Д.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого-судді Шкоріної О.І.,

суддів: Волошиної В.М., Слюсар Т.А.,

при секретарі: Басюк Ю.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про захист прав споживача, шляхом розірвання кредитного договору, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно до умов якого останньому було надано кредит у розмірі 786 266,33 доларів США під 5,4% річних з поверненням відповідної частини кредиту та сплати процентів щомісячно у розмірі платежу та не пізніше дати платежу.

З метою забезпечення виконання позичальником його боргових зобов'язань за кредитним договором між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_5 15 серпня 2008 року було укладено договір поруки №8К.-8МЕ003/351/2008. Відповідно до умов договору поруки позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Надавши ОСОБА_4 кредитні кошти позивач повністю виконав свої зобов'язання за кредитним договором, але відповідач кредит не повертає відповідно до встановленого графіку повернення кредиту, проценти не сплачує. Позивач направляв відповідачам з метою досудового врегулювання спору претензії про дострокове погашення заборгованості, але вони були залишені без відповіді та без виконання.

В свою чергу представник відповідача ОСОБА_4 -ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом про захист прав споживача шляхом розірвання кредитного договору.

Вимоги мотивувала тим, що 15 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір на суму 775 000 доларів США з остаточним строком повернення до 15 серпня 2018 року з цільовим використанням кредиту на споживчі цілі. Додатковим договором №6 від 6 лютого 2012 року були внесені остаточні зміни до кредитного договору, згідно якого положення, які не змінювались ним, залишились чинними в кредитному договорі. Цим додатковим договором був продовжений остаточний строк розрахунку, а саме до 15 серпня 2024 року зі зміною суми заборгованості та графіку виплати.

Зазначала, що банк просить стягнути суми дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, проте, прохання розірвати договір не заявляє. Повернення повної суми заборгованості без застосування розірвання кредитного договору призведе до порушення прав споживача, пов'язані з продовженням нарахування процентів та пені. Згідно п. 1.9.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати договір шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа про розірвання договору, але банк такого листа не надіслав. Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Тому, просила розірвати кредитний договір №СМ-8МЕ003/351/2008 від 15 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» та усі додаткові договори до нього, в тому числі додатковий договір №6 від 6 лютого 2012 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2015 року задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Солідарно стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Публівчного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 749 971, 78 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13 січня 2014 року - 5 994 524 грн. 43 коп.; по відсоткам в мусі 185 731, 87 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 16 жовтня 2013 року - 1 484 554 грн. 83 коп., а всього на загальну суму 935 703, 65 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13 січня 2014 року -7 479 079 грн. 27 коп. та судовий збір з кожного у розмірі 1827 грн.

Відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_4

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині задоволення стягнення процентів за кредитним договором та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити стягнення процентів в розмірі 1 324 707 16 грн. та задовольнити зустрічний позов. В апеляційній скарзі посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи.

В судове засідання ОСОБА_4 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.7 т.3), причини своєї неявки суду не повідомив. Надане представником ОСОБА_5 - ОСОБА_7 клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням ОСОБА_5 рішення суду та бажанням останньої його оскаржити колегія відхилила.

В судовому засіданні представник ПАТ «ОТП Банк» апеляційну скаргу просив відхилити, а рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, пояснення осіб, які беруть участь у справі, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення - залишенню без змін з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, зі змінами внесеними додатковими договорами № 1 від 21 квітня 2009 року; № 2 від 5 жовтня 2009 року, № 3 від 26 квітня 2010 року, № 4 від 15 грудня 2010 року, № 5 від 5 липня 2011 року, % 6 від 6 лютого 2012 року. На умовах зазначеного договору ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 786266,33 доларів США на споживчі цілі зі строком повернення 15 серпня 2018 року з плаваючої процентною ставкою, яка складається з фіксованої частини 5,4% та FIDR.

Додатковим договором № 1 від 21 квітня 2009 року сторони домовились, що на період з 21 квітня 2009 року до 6 вересня 2009 року для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 9 % річних, на період з 7 вересня 2009 року і до повного виконання зобов'язань - з використанням плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованої частини 6,06% та FIDR.

Додатковим договором № 2 від 5 жовтня 2009 року сторони домовились, що на період з 5 жовтня 2009 року до 4 березня 2010 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 12,5 % річних, на період з 5 березня 2010 року і до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 7,43% та FIDR.

Додатковим договором № 3 від 26 квітня 2010 року сторони домовились, що на період з дати підписання угоди до 4 жовтня 2010 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 5 жовтня 2010 року і до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 8,53% та FIDR.

Додатковим договором № 4 від 15 грудня 2010 року сторони домовились, що на період з дати підписання угоди до 5 червня 2011 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 6 червня 2011 року до повного виконання зобов'язань - плаваюча процентна ставка в розмірі 10,12 % та FIDR.

Додатковим договором № 5 від 5 липня 2011 року сторони домовились, що на період з 5 липня 2011 року і до 6 травня 2012 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 7 травня 2012 року і до повного виконання зобов'язань - фіксована процентна ставка в розмірі 15% річних.

Додатковим договором № 6 від 6 лютого 2012 року сторони домовились, що на період з 6 лютого 2012 року і до 4 листопада 2012 року для розрахунку відсотків за користування кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка в розмірі 6,5 % річних, на період з 5 листопада 2012 року до повного виконання зобов'язань - фіксована процентна ставка в розмірі 11% річних. Крім того, пунктом 2.1.15 передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та/чи цього додаткового договору в період терміну дії пільгового періоду, банк має право скасувати термін дії пільгового періоду в результаті чого: а) пільгова / процентна/ ставка , розмір та вид якої визначено п.3.1 частини №1 кредитного договору буде підвищена до розміру стандартної процентної ставки. Пунктом 2.1.15.2 сторони погодили, що підвищення пільгової процентної ставки та відміна пільги щодо зменшення розміру щомісячних платежів погашення кредиту не потребує укладання будь-якого додаткового договору до кредитного договору та/чи цього додаткового договору, крім укладання графіку платежів в новій редакції, який має бути укладений сторонами протягом 30 календарних днів з моменту скасування пільги. У випадку не підписання позичальником графіка платежів в новій редакції позичальник зобов'язаний щомісяця погашати боргові зобов'язання у відповідності до розрахунку здійсненого банком.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_4 за кредитним договором , 15 серпня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № SR- SME003/351/2008, згідно з умовами якого поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі.

В подальшому між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_5 15 грудня 2010 року, 2011 року, 6 лютого 2012 року були укладені додаткові угоди, за умовами яких визначили загальний розмір заборгованості боржника та порядок їх виконання (т.1 а.с.69-73).

Судом також встановлено, що банк виконав свої зобов'язання, а позичальник ОСОБА_4 припинив виконувати зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв'язку з чим банк скасував пільговий період, передбачений п.2.2.2 додаткового договору №6 та замість пільгової процентної ставки в розмірі 6,5 % річних встановив стандартну ставку в розмірі 11 % річних.

Станом на 13 січня 2014 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором становить 935703,65 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13 січня 2014 року - 7479079 грн.27 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 749971,78 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ станом на 13 січня 2014 року 5994524 грн.43 коп.; заборгованість по відсоткам в сумі 185731,87 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 1484554 грн.83 коп.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції на підставі положень ст.ст. 1050, 1054 ЦК України дійшов вірного висновку про стягнення суми заборгованості з відповідачів.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що сума заборгованості за процентами позивачем не доведена колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

З виписки з особового рахунку вбачається, що на травень 2012 року ОСОБА_4 має заборгованість перед банком по не сплаті кредиту та процентів.

Згідно наданого позивачем розрахунку, проценти в розмірі 6,5 % нараховувались на суму заборгованості з червня 2011 року по травень 2012 року, а з 5 травня 2012 року по 13 січня 2014 року в розмірі 11 %.

Додаткова угода № 6 до кредитного договору між банком та позичальником укладена 6 лютого 2012 року. Цією угодою сторони визначили розмір процентів за користування кредитом на період з 6 лютого 2012 року по 4 листопада 2012 року - 6,5 % річних (фіксована процентна ставка), на період з 5 листопада 2012 року до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором - 11 % річних (фіксована процентна ставка).

За умовами укладеного договору банк у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником умов кредитного договору має право скасувати термін дії пільгового періоду в результаті чого пільгова ставка буде підвищена до розміру стандартної процентної ставки, що не потребує направлення позичальнику будь-яких повідомлень зі сторони банку.

За встановлених обставин, та виходячи з умов укладеного між сторонами договору, а саме з права банку скасувати термін дії пільгового періоду при невиконанні позичальником умов кредитного договору, та обов'язку позичальника щомісяця погашати боргові зобов'язання у відповідності до розрахунку здійсненого банком, у разі не підписання графіку платежів у новій редакції, підстави для розрахунку заборгованості за процентами відповідно до графіку, складеному як додаток до додаткової угоди № 6, відсутні.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору, суд першої інстанції виходив із того, що право вимагати розірвання договору у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань належить банку, що передбачено п.1.9.3 частини 2 кредитного договору.

Такий висновок суду відповідає умовам укладеного договору та вимогам ст..651 ЦК України і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Реалізація кредитодавцем передбаченого ст.1050 ЦК України права вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК України (п.29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

В частині стягнення суми заборгованості з поручителя рішення суду не оскаржується.

З огляду на викладене, передбачених ст.309 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції по даній справі немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: