Постанова № 45900817, 23.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

23 червня 2015 р. Справа № 820/3560/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання Мараєвій О.В.,

позивача ОСОБА_1,

відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови апеляційного суду Київської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Голови апеляційного суду Київської області в якому з урахуванням уточнень просить суд: зобов'язати Голову апеляційного суду Київської області надати інформацію: чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно мене негласних оперативно - розшукових дій (з 1998 по даний час, за моїми телефонами №№ (057)7529075, НОМЕР_1, НОМЕР_2, 7812532, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та 7013493, ІМЕІ 354181023479454, 359782004364709, 332154353281896, 355054040679571, 359242036825599 за місцями мого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та пр-т. Перемоги, 62 Б, кв.113); чи приймалися рішення о проведення таких заходів.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 13.09.2014 року звернувся до апеляційного суду Київської області з заявою про надання інформації про те, чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відностно позивача негласних оперативно-розшукових дій з 1998 року і по даний час та чи приймалися рішення про проведення таких заходів. Листом від 16.09.2014 року №49 за підписом голови апеляційного суду Київської області ОСОБА_2 надано відповідь на зазначений запит та повідомлено позивачу, що здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію» є таємними і розголошенню не підлягають. На думку позивача, зазначені відомості необхідні для встановлення обставин його захворювання та не можуть бути обмежені у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідач, Голова апеляційного суду Київської області, у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що запитувана позивачем інформації не може бути надана апеляційним судом Київської області у відповідності до норм діючого законодавства, а позивачу необхідно звертатися за для отримання такої інформації до уповноважених органів, як це передбачено нормами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Відтак позов, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача, та пояснення позивача в якості свідка, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Позивач, ОСОБА_1 13.09.2014 року звернувся до апеляційного суду Київської області з заявою про надання інформації про те, чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно позивача негласних оперативно-розшукових дій з 1998 року і поданий час та чи приймалися рішення про проведення таких заходів (а.с. 7).

Відповідачем, Головою апеляційного суду Київської області 16.09.2014 року за №49 надано відповідь на заяву у вигляді інформаційного запиту від 13.09.2014 року, в якій зазначено, що здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію» є таємними і розголошенню не підлягають. На думку позивача, зазначені відомості необхідні для встановлення обставин його захворювання та не можуть бути обмежені у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с.6).

Предметом заяви позивача про отримання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» є отримання інформації стосовно надходження до апеляційного суду Київської області матеріалів правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно ОСОБА_1 негласних оперативно - розшукових дій.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Суд, аналізуючи вищенаведені норми права, приходить до висновку, що Держава не може обмежити право на доступ, наперед окресливши межі його застосування, тобто виключивши певні категорії відомостей із сфери цього права. Закон не може поділяти інформацію на завжди відкриту та завжди закриту. Це було б внутрішньо суперечливим і, відповідно, неприродним. Тому презумпцію відкритості інформації узгоджується з правом на доступ до інформації. З цього також випливає, що питання можливості обмеження доступу, як виняток з відкритості, повинно вирішуватися відносно конкретної інформації та за обставин конкретної ситуації, які наявні на момент прийняття рішення про можливість обмеження доступу. Цей конкретний розгляд можливості і правомірності обмеження доступу повинен здійснюватися з урахуванням ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, зазначені вище пункти щодо обмеження доступу до інформації є юридичною конструкцією засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Це ті умови, виконання яких є обовязковим для того, щоб виняток з відкритості інформації був правомірним. Іншими словами обмеження доступу до публічної інформації без застосування цих вимог є незаконним і порушує право особи на інформацію. Будь-якому обмеженню доступу до інформації з боку розпорядника повинно передувати застосування цих вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

У даному випадку позивачем запитувалась інформація щодо проведення стосовно нього негласних оперативно-розшукових дій.

Відповідно до ч.9 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

- Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, спеціальною міліцією, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;

- Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

- Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, убезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

- органів доходів і зборів - оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;

- органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

- розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Відповідно до п.п. 2,3 Постанови КМУ від 26 вересня 2007 р. N 1169 «Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації» отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів та використання інформації здійснюються відповідно до вимог режиму секретності.

Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Отже, суд зазначає, що інформація про проведення оперативно-розшукових, негласних слідчих (розшукових) дії відповідно до норм діючого законодавства є інформацією з обмеженим доступом, віднесення інформації до такої здійснюється відповідно до норм діючого законодавства, а саме безпосередньо законами.

Стаття 2 Закону України «Про державну таємницю» визначає, що відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація зокрема у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозвідувальну; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності.

З огляду на вище зазначене суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні інформації на заяву ОСОБА_1 стосовно надання інформації щодо проведення негласних оперативно-розшукових дій відносно позивача, оскільки така інформація може бути надана тільки у порядку передбаченому законодавством та уповноваженими посадовими особами.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідачем дотримано вимог закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає суду підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.2 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П ОС Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Голови апеляційного суду Київської області про зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 червня 2015 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.