Постанова № 45900794, 15.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 червня 2015 року № 826/12658/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Берко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФОРБС КАПІТАЛ"до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №57026552202 від 22.04.2014, №21226551702 від 22.04.2014, №21326551702 від 22.04.2014, №316/26551702 від 22.04.2014 за участю:

представника позивача: Луценка Р.О. (довіреність б/н від 13.08.2014),

представника відповідача: Мартинюк О.М. (довіреність №2147/9/26-55-10-03 від 17.03.2015),

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.06.2015 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРБС КАПІТАЛ" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №57026552202 від 22.04.2014, №21226551702 від 22.04.2014, №21326551702 від 22.04.2014, №316/26551702 від 22.04.2014.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 у справі № К/800/4708/15 касаційну скаргу задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не було належним чином обґрунтовано та доведено у встановлено чинним законодавством порядку, що правочини укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ "Фасадрем-Сервіс" порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майно держави, як і не надано доказів, що порушення норм законодавства, які встановлені в акті перевірки № 294/26-55-22-02/37815939 від 03.04.2014, визнані в судовому порядку. Також позивач зазначив про те, що він як податковий агент продавців цінних паперів - фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримав від вказаних осіб та надав до перевірки в якості підтвердження понесених ними витрат прості векселі.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 294/26-55-22-02/37815939 від 03.04.2014.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 13.02.2014 по 13.03.2014 Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 357 від 31.01.2014 проведена виїзна планова перевірка ТОВ "ФОРБС КАПІТАЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.08.2011 по 31.12.2012.

За результатом перевірки складено акт № 294/26-55-22-02/37185939 від 03.04.2015, яким встановлено порушення підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 102 100,00 грн., підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 з урахуванням підпунктів 170.2.2, 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 56 566 974,48 грн. та статті 51, підпункту б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у частині не відображення суми додаткового доходу на користь фізичних осіб, у податковому розрахунку за формою 1-ДФ.

22.04.2014 на підставі акту № 294/26-55-22-02/37185939 від 03.04.2015 винесені податкові повідомлення-рішення :

- № 57026552202, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 2 627 625,00 грн., з якої: за основним платежем - 2 102 100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 525 525,00 грн. за платежем: податок на прибуток;

- № 21226551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 70 708 718,00 грн., з якої: за основним платежем - 56 566 974,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14141 744,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

- № 21326551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 510,00 грн., з якої: за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

- № 316/26551702, яким визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 26 026 324,00 грн., з якої: за основним платежем - 0,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 26 026 324,00 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб.

Податкові повідомлення - рішення №57026552202 від 22.04.2014, №21226551702 від 22.04.2014, №21326551702 від 22.04.2014, №316/26551702 від 22.04.2014 були оскаржені в адміністративному порядку та рішенням Державної фіскальної служби України №273/16/99-99-10-01-03-15 від 24.07.2015 залишені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРБС КАПІТАЛ" не погоджуючись з податковими повідомлення - рішеннями №57026552202 від 22.04.2014, №21226551702 від 22.04.2014, №21326551702 від 22.04.2014, №316/26551702 від 22.04.2014, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та здійснених витрат до складу валових є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення витрат для цілей визначення об'єктом оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу валових витрат навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 24.03.2015 у справі №К/800/4708/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 зазначив наступне: "Судам, при вирішенні даної справи, слід звернути увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення операції.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження договорів, укладених позивачем, первинних документів, пов'язаних з їх виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що дослідженню судами підлягала перш за все реальність операцій позивача, добросовісність дій платника податків, яка полягала у відповідності вчинених ним дій господарській меті та досягненню економічних цілей.".

Між позивачем та ТОВ «ОЮ Барелла Ассет» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів:

- № 1/1-12 ДД від 22.02.2012 на загальну кількість цінних паперів - 12 штук загальною номінальною вартістю цінних паперів - 12 000 000,00 грн., в т.ч. простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс» серія АА 2431891, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням;

- № 53/1-12 ДД від 25.10.2012 на загальну кількість цінних паперів - 2 штуки загальною номінальною вартістю цінних паперів - 335 500,00 грн., в т.ч. простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431892, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 25.10.2012, дата погашення - за пред'явленням.

В подальшому між позивачем та ТОВ «Фасадрем-сервіс» було укладено договори купівлі-продажу цінних паперів:

- № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 на загальну кількість цінних паперів - 1 штука загальною номінальною вартістю цінних паперів - 10 000 000,00 грн., а саме: простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431891, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням;

- № 53/3-12 ДД від 25.10.2012 на загальну кількість цінних паперів - 1 штука загальною номінальною вартістю цінних паперів - 10 000 000,00 грн., а саме: простий вексель ТОВ «Фасадрем-сервіс», серія АА 2431892, номінальна вартість та ціна 10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012, дата погашення - за пред'явленням.

Пунктом 1.1 зазначених договорів встановлено, що продавець зобов'язується передати цінні папери, а покупець прийняти їх та оплатити, у строки та на умовах передбачених договором.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.3 договорів № 2/12-12 ДД від 23.02.2012, № 53/3-12 ДД від 25.10.2012 розрахунки по договору мають бути проведені до 31.12.2012 та моментом виконання обов'язку покупця по оплаті є момент зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Пунктами 3.3 та 3.4 зазначених договорів встановлено, що підтвердження факту переходу права власності на цінні папери є передача цінних паперів за актом прийому - передачі цінних паперів із здійсненням іменного індосаменту та продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за даним договором, а цінні папери вважаються переданими з моменту підписання акту приймання - передачі цінних паперів продавцем та покупцем.

На підтвердження реальності господарської операції за договорами укладеними з ТОВ «Фасадрем-сервіс» позивачем надано суду: акт прийому-передачі цінних паперів від 23.02.2012 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 2/12-12 ДД від 23.02.2012, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери; простий вексель серія АА 2431891 на суму 10 000 000,00 грн. та акт прийому-передачі цінних паперів від 25.10.2012 до договору купівлі-продажу цінних паперів № 53/3-12 ДД від 25.10.2012, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв цінні папери; простий вексель серія АА 2431892 на суму 10 000 000,00 грн., та копії простих векселів серія АА 2431892 номінальна вартість та ціна10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012 та АА 2431891, номінальна вартість та ціна10 000 000,00 грн., дата складання - 22.02.2012 з здійсненими на них іменними індосаментами.

Договори № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 та № 53/3-12 ДД від 25.10.2012, акти приймання - передачі та іменні індосаменти від імені з ТОВ "Фасадрем-сервіс" підписані ОСОБА_7.

Відповідно до пояснень відібраних в ОСОБА_7 старшим оперуповноваженим спецпідрозділу БКОЗ УСБУ у м. Києві старшим лейтенантом ОСОБА_8 14.06.2012 , копія яких наявна в матеріалах справи, ОСОБА_7 виключно за грошову винагороду погодився підписувати довіреності, реєстраційні, фінансово-господарські документи підприємства, яке фактично ніякої фінансово-господарської діяльності не вело, фактично ніякого бухгалтерського обліку не вів, бо не має спеціального фаху.

Позивачем доказів та обґрунтувань на спростування зазначеного факту суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, надані позивачем суду акти прийому-передачі цінних паперів та вчиненні на векселях іменні індосанти, не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення фінансово - господарських відносин за договорами № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 та № 53/3-12 ДД від 25.10.2012.

Інших первинних документів та доказів на підтвердження факту здійснення фінансово - господарських відносин з ТОВ "Фасадрем-сервіс" та на підтвердження наявності факту руху активів у процесу здійснення господарських операцій позивачем суду надано не було, та не було зазначено про причини неможливості їх надання.

З огляду на викладене, враховуючи те, що, як було встановлено судом, позивачем не надано належних первинних документів на підтвердження факту здійснення фінансово - господарських відносин за договорами № 2/12-12 ДД від 23.02.2012 та № 53/3-12 ДД від 25.10.2012, суд дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з ТОВ "Фасадрем-сервіс".

Відповідно до підпункту 170.2.2 пункту 172.2 статті 170 Податкового кодексу України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 - 170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

Згідно з підпунктом 170.2.9 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу). Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14 .1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до пункту 1.3 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1484 від 22.11.2011 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1689 від 22.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 100/20413, податковий агент - вживається у значенні терміна "податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб", наведеному в підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 розділу I Податкового кодексу України, та одночасно означає торговця цінними паперами (його філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), який діє на підставі договору, укладеного з платником податку.

Позивач придбав інвестиційні сертифікати (без документарна форма) шляхом перерахування коштів на рахунки фізичних осіб:

- ОСОБА_3 на загальну суму 319 304 644,00 грн., а саме, за договорами №2/13-12 від 23.02.2012 на суму 12 702 000,00 грн.; № 3/2-12 від 15.03.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 5/1-12 від 22.03.2012 на суму 14 000 000,00 грн.; № 7/1-12 від 27.03.2012 на суму 14 500 000,00 грн.; № 9/1-12 від 30.03.2012 на суму 10 000 000,00 грн.; №10/2-12 від 02.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 12/1-12 від 09.04.2012 на суму 16 884 000,00 грн.; № 13/1-12 від 12.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 16/1-12 від 24.04.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 17/2-12 від 27.04.2012 на суму 21 000 000,00 грн.; № 20/1-12 від 15.05.2012 на суму 15 000 000,00 грн.; № 23/2-12 від 29.05.2012 на суму 18 000 000,00 грн.; № 26/2-12 від 08.06.2012 на суму 19 589 000,00 грн.; № 29/2-12 від 20.06.2012 на суму 20 000 000,00 грн.; № 32/2-12 від 06.07.2012 на суму 18 000 000,00 грн.; № 35/3-12 від 17.07.2012 на суму 20 000 000,00 грн.; № 37/1-12 від 01.08.2012 на суму 17 000 000,00 грн.; № 39/1-12 від 15.08.2012 на суму 19 000 000,00 грн.; № 52/1-12 від 24.10.2012 на суму 5 000 000,00 грн.; № 55/1-1ДД від 29.10.2012 на суму 10 000 000,00 грн.; № 60/2-12 від 23.11.2012 на суму 8 629 644,00 грн.; № 3/2-12 від 15.03.2012 на суму 15 000 000,00 грн.

- ОСОБА_4 на загальну суму 6 730 600,00 грн., а саме, за договорами купівлі-продажу цінних паперів: № 45/3-12 від 19.09.2012 на суму 1 352 600,00 грн.; № 59/2-12 від 21.11.2012 на суму 5 089 500,00 грн.; № 61/6-12 від 28.11.2012 на суму 288 500,00 грн.;

- ОСОБА_5 на загальну суму 6 730 600,00 грн., а саме, згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів: № 45/2-12 від 18.09.2012 на суму 1 352 600,00 грн.; № 59/1-12 від 21.11.2012 на суму 5 089 500,00 грн.; № 61/5-12 від 28.11.2012 на суму 288 500,00 грн.

Таким чином, в даному випадку податковим агентом, за зазначеними договорами купівлі-продажу цінних паперів є позивач, а, відтак, обов'язок щодо нараховування, утримання та перерахування в бюджет податку на доходи фізичних осіб покладається саме на позивача.

Згідно підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Відповідно до підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 2.5 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 1484 від 22.11.2011 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1689 від 22.11.2011, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 100/20413, встановлено, що результат (інвестиційний прибуток або збиток) від операції з кожним окремим пакетом цінних паперів розраховується як різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого пакета цінних паперів, та його вартістю, що визначається як сума витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого окремого пакета цінних паперів з урахуванням розділу III цієї Методики.

Відповідно до пункту 2.13 зазначеної Методики, витрати на придбання інвестиційного активу включають документально підтверджені первинними документами суми компенсації вартості інвестиційного активу (у тому числі витрати, понесені шляхом обміну на інший інвестиційний актив) та інші витрати з урахуванням норм цієї Методики.

Згідно з підпунктом "д" пункту 2 частини п'ятої 5 статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Частиною третьою статті 341 Господарського кодексу України, встановлено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Позивачем факт того, що він не нарахував, не утримав та не перерахував в бюджет, як податковий агент податок на доходи фізичних осію ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не заперечується, водночас він посилається на те, що у нього не виникало обов'язку щодо нараховування, утримання та перераховування в бюджет податку на доходи фізичних осіб щодо зазначених осіб в розмірі 56 566 974,48 грн., згідно договорів купівлі-продажу цінних паперів оскільки витрати вказаних осіб на придбання цінних паперів підтверджуються простими векселями.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 купуючи у ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» інвестиційні сертифікати, які в подальшому були продані позивачу розрахувались за них простими векселями, дата пред'явлення яких - 20.11.2020.

Щодо відносин з ОСОБА_3 позивачем документи суду надані не були.

Вищий адміністративний суд України скасовуючи ухвалою від 24.03.2015 у справі №К/800/4708/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2015 зазначив наступне: "З огляду на викладене, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судам попередніх інстанцій для правильного вирішення справи необхідно встановити, чи здійснювалося ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дострокове погашення простих векселів (дата пред'явлення яких - 20.11.2020 р.), які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» за результатами придбання інвестиційних сертифікатів.".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2015 позивачу було запропоновано надати суду додаткові письмові пояснення та документи щодо обставин викладених у рішення Вищого адміністративного суду України.

Позивачем суду письмових пояснень щодо факту здійснення ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 дострокового погашення простих векселів, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» за результатами придбання інвестиційних сертифікатів суду надано не було, які не було зазначено про наявність відповідного факту та причини неможливості надання документі на його підтвердження.

Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_5 було здійснено дострокове погашення простих векселів, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» дата пред'явлення яких - 20.11.2020.

З огляду на зазначене наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт того, що на момент укладання договорів з позивачем ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було отримано дохід від продажу цінних паперів, у той час. докази на підтвердження факту понесення зазначеними особами витрат на придбання відповідних цінних паперів відсутні оскільки, зобов'язання за простими векселями, які були надані ТОВ «Фондова компанія «Магнат Інвест» настануть лише 20.11.2020.

Документи щодо правовідносин з ОСОБА_3 у суду відсутні, а отже і відсутні докази на підтвердження факту понесення витрат на придбання відповідних цінних паперів, які було продано позивачу.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Постанова складена в повному обсязі 22.06.2015.