Постанова № 45900357, 26.06.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний судП О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 р. справа №820/3036/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 15.12.2014 року.

У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 03.12.2014 р. № 826/20-01-22-47/37010571, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Аріона Торг" та АК "Харківобленерго" обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином, зауважень до форми та змісту документів первинного бухгалтерського обліку з боку перевіряючих відсутні.

Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та його винесення на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представники сторін у судове засідання не прибули, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне..

Відповідно до Виписки від 16.12.2013 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" (код ЄДРПОУ 37010571) зареєстроване як юридична особа 14.04.2010 року; місцезнаходження юридичної особи: 64200, Харківська область, Балаклійський район, м. Балаклія, вулиця Червоноармійська, будинок 13, позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області з 14.04.2010 року за №908 (а.с.93).

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва №100299350.

Позивачем 16.10.2014 року до податкового органу було надіслано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року вх. № НОМЕР_2 з додатками: відємне значення з податку на додану вартість становить 162392,00 грн. і складається із суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірі 70281,00 грн. (ряд.19 декларації) та залишку відємного значення попереднього звітного податкового періоду у розмірі 92105,00 грн. (ряд. 22 декларації).

Згідно з додатком 2 до податкової декларації за вересень 2014 року, залишок відємного значення попереднього звітного податкового періоду (ряд. 22 декларації) виник у серпні 2014 року, внаслідок чого контролюючим органом здійснено перевірку за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року.

Керуючись п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, 78.1.8 п. 78.1 ст.78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, фахівцями Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності заявленого відємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. у податковій декларації позивача з податку на додану вартість за вересень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки, складено Акт № 826/20-01-22-47/37010571 від 03.12.2014 року (далі по тексту - Акт, акт перевірки, а.с.8-22).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2014 року № НОМЕР_1, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у загальному розмірі 45178,00 грн. (а.с.35).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення; рішеннями Головного управління Міндоходів у Харківській області від 02.02.2015 року №868/10/20-40-10-04-17 та Державної фіскальної служби України від 27.02.2015 року №4131/499-99-10-01-01-25, скарги директора ТОВ "Балаклійське птахівництво" залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.40-42, 47-49).

Суд зазначає, що підставою для складання та надіслання на адресу позивача спірного податкового повідомлення-рішення, стали висновки контролюючого орану, викладені в Акті № 826/20-01-22-47/37010571 від 03.12.2014 року.

Податковим органом під час перевірки встановлено завищення ТОВ "Балаклійське птахівництво" податкового кредиту за серпень-вересень 2014 року на суму 45178,00 грн., що в свою чергу, призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (ряд.19 декларації) та відємного значення поточного звітного (податкового) періоду зарахованого до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд. 20.2 декларації) у розмірі 22861,00 грн. Окрім того, встановлено завищення відємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (ряд.24 декларації) у розмірі 22317,00 грн.

Щодо правовідносин між позивачем та ТОВ "Аріона Торг", судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Балаклійське птахівництво" (Покупець) та ТОВ "Аріона Торг" (Продавець) 16.10.2013 року укладено договір купівлі-продажу № А-13-47, предметом якого є постачання природного газу в обємі 222, 5 тис. м.куб. (а.с. 78-80).

Відповідно до умов договору ціна природного газу за 1000 куб.м. становить 3486, 51 грн., податок на додану вартість 697, 30 грн., всього 4183,82 грн. Додатковою угодою № 1 від 01.11.2013 року, сторонами досягнуто згоди щодо зміни вартості природного газу за 1000 куб.м. 3503,18 грн., податок на додану вартість 700,64 грн., всього 4203,82 грн. (а.с. 81).

До складу податкового кредиту вересня 2014 року позивачем включена сума податку на додану вартість за податковою накладною, складеною ТОВ "Аріона Торг" № 13 від 28.11.2013 року на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ 13 333,33 грн) - а.с. 77.

Оплату за придбаний природний газ позивачем здійснено шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок постачальника, що підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про проведені операції по рахунку ТОВ "Балаклійське птахівництво" №26005060712329 (а.с. 83).

На підтвердження факту отримання природного газу та подальшого його використання у власній господарській діяльності, позивачем надано до суду акт передачі-приймання газу від 30.11.2013 року (а.с. 84), звіт про використання природного газу за листопад 2013 року, акт наданих послуг з розподілу природного газу від 30.11.2013 року, акт про виконання робіт по транспортуванню природного газу від 30.11.2013 року, акт наданих послуг по транспортуванню газу магістральним трубопроводом від 30.11.2013 року (а.с. 118-121).

Обґрунтовуючи економічний ефект використання газу у власній господарській діяльності, представниками позивача надано пояснення, що газ використовується для обігріву курників та ціплятників, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено схеми газопостачання об'єктів підприємства, що знаходяться у с.Гусарівка та с.Жовтневе Балаклійського району Харківської області, технічний опис теплогенератора, який використовується для обігріву птахоферм.

Позивачем також надано до суду докази експлуатації газового обладнання на підприємстві, а саме: робочі проекти для використання та заміни (реконстукції) вузлів газопостачання, висновок експертизи №63.2-01-2530.13, технічні умови на заміну вузла обліку витрат газу №21-1-70/в від 22.10.2013 р., акт до договору №ТП-14-ПРФ-205 від 01.04.2013 р.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження ДПІ про порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України з мотивів неможливості включення до складу податкового кредиту сум по операціям з ТОВ "Аріона Торг".

Такі висновки контролюючим органом зроблені на підставі інформації, яка надійшла від ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та відповідно до якої, ТОВ "Аріона Торг" відсутнє за місцем реєстрації, не має основних фондів, трудових ресурсів для здійснення господарських операцій по продажу природного газу. На завищення податкового кредиту за вересень 2014 року, на думку ДПІ, також вплинуло ненадання позивачем до перевірки калькуляцій "витрат по утриманню та обслуговуванню єдиного майнового комплексу" за листопад 2013 року, оборотно-сальдової відомості та карток по рахунку 361 за той же період, актів здачі-приймання робіт (надання послуг до калькуляцій за листопад 2013 року), що в свою чергу свідчить про проведення ТОВ "Балаклійське птахівництво" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно контрагентам, які не виконують свої податкові зобовязання, у даному випадку, по першій ланці постачання транзитних фінансових потоків.

З цього приводу слід зазначити, що витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченим вище правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що зауважень до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Аріона Торг", до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не мала.

Доводи відповідача про відсутність реальності господарських операцій за цим правочином суд до уваги не приймає, оскільки зазначений довід мотивований виключно посиланням на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарських операцій.

З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом норм Податкового кодексу України, позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та документів, що підтверджують склад витрат, фактичним обставинам правовідносин між позивачем та ТОВ "Аріона-Торг".

Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст.36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим. Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення підприємством суми податкового кредиту за вересень 2014 року у розмірі 13333,00 грн., що призвело до завищення відємного значення поточного звітного (податкового) періоду зараховане до складу податкового кредиту наступного періоду у тому ж розмірі.

Щодо взаємовідносин позивача з АК "Харківобленерго", суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до складу податкового кредиту серпня та вересня 2014 року віднесені податкові накладні, видані йому АК "Харківобленерго" по передоплаті за електроенергію на загальну суму 191072,61 грн. (в т.ч. ПДВ 31854,44 грн.), а саме податкові накладні №1686/20 від 04.08.2014 р., №18945/20 від 20.08.2014 р., №18946/20 від 20.08.2014 р., №20540/20 від 21.08.2014 р., №20541/20 від 21.08.2014 р., №20542/20 від 21.08.2014 р., №22347/20 від 22.08.2014 р., №26428/20 від 25.08.2014 р. (а.с. 50-57).

Судом встановлено, що вказані податкові накладні виписані на підставі договору №62-1174 від 23.06.2010 року, укладеного між позивачем (Споживач) та АК "Харківобленерго" (Постачальник), предметом якого є постачання останнім електричної енергії (а.с. 59-66).

Пунктом 2.3.3 Договору визначено обовязки Споживача, зокрема щодо своєчасної сплати Постачальнику вартості електричної енергії та інших нарахувань згідно з умовами додатку № 2 "Порядку розрахунків".

З пояснень позивача та матеріалів долучених до матеріалів справи, вбачається, що фактично передоплату за активну та реактивну електроенергію в серпні-вересні 2014 року, ТОВ "Балаклійське птахівництво" не здійснювало.

Відповідно до договору поруки №02/11/04 від 11.04.2014 року, укладеного між позивачем (Боржник), АК "Харківобленерго" (Кредитор) та ТОВ "Завод Точмаш" (Поручитель), Поручитель зобовязується солідарно відповідати перед Кредитором за виконання зобовязань Боржника по оплаті заборгованості за електроенергію й іншими платежами відповідно до договору про постачання електричної енергії №62-1174 від 23.06.2010 року (а.с. 58).

Договором поруки також визначено, що оплата за електроенергію здійснюється окремими платіжними дорученнями на розподільчий рахунок зі спеціальним режимом № 260323012307 у ХОУ ВАТ "ДОБУ", МФО 351823, код ЗКПО 00131954, одержувач АК "Харківобленерго".

У спірних правовідносинах позивач посилається на той факт, що керуючись ст. 509-512, 553, 556 Цивільного кодексу України, внаслідок виконання Поручителем зобовязань Боржника, відбулася заміна Кредитора у зобовязані, що дає право позивачу на формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними АК "Харківобленерго" за фактом отримання передоплати.

З такими твердженнями позивача суд не може погодитися, виходячи з наступного.

Порядок проведення оплат за електроенергію та за інші види нарахувань, врегульовано п. 4 додатку № 2 "Порядок розрахунків" до договору №62-1174 від 23.06.2010 року (а.с. 67-68).

Порядок проведення розрахунків між Постачальником та Споживачем визначено у Постанові Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 р. за N 417/1442 та якою затверджені "Правил користування електричною енергією" (далі за текстом ПКЕЕ № 28).

Так, пунктом 6 ПКЕЕ визначено, що Споживач здійснює повну оплату вартості обсягу використання електричної енергії заявленого на розрахунковий період за формою попередньої оплати. Споживач зобов'язаний вносити плату за споживання активної електричної енергії виключно коштами.

Оплата вартості електроенергії здійснюється до уповноваженого банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії.

Відповідно до п. 6.5 ПКЕЕ № 28, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії

має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.

Пункт 6 ПКЕЕ № 28 передбачає, що оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. (п.11 ПКЕЕ № 28).

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

З аналізу вказаних норм, які регулюють відносини у сфері споживання та постачання електроенергії, вбачається що законодавцем не надано право споживачам електроенергії, здійснювати оплату за таке споживання в іншій спосіб, ніж грошовими коштами та шляхом залучення третіх осіб. У разі утворення у споживача заборгованості по сплаті за спожиту електроенергію, ПКЕЕ № 28 надають можливість споживачу, за згодою постачальника електроенергії, провести реструктуризацію заборгованості шляхом складання графіку погашення заборгованості.

Окрім того, у спірних правовідносинах слід враховувати податкові наслідки щодо виникнення прав та обовязків у сторін договору на постачання електричної енергії у звязку з певною подією.

Так, судом встановлено відсутність настання податкових наслідків у ТОВ "Балаклійське птахівництво", які передбачені у п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки платником фактично не здійснювалася сплата за електроенергію.

У АК "Харківобленерго" не настав обовязок, визначений у п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме складання податкової накладної на адресу позивача за фактом отримання від нього передоплати за електричну енергію.

Абзацом 2 п. 189.4 ст. 189 ПК України, визначено, що датою збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Так, враховуючи приписи п.п. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

У разі отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, такий платник в момент виникнення податкових зобовязань вживає заходів, визначених п. 201.1 та 201.7 ст. 201 ПК України.

У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

За вимогами п. 201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Враховуючи приписи п. 201.6 ст. 201 ПК України, для сторін у договорі податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця, а отже, відповідно до п.201.10 кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України визначає дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, та встановлює, що такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, вказане закріплено у п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Суд зазначає, що виключно виконання приписів зазначених статей дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

Водночас з цим, посилання відповідача в спірному податковому повідомленні-рішенні на п. 201.10 ст. 201 ПК України суд вважає недоречним, оскільки вказана норма регламентує виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами позивач у спірних правовідносинах здійснював придбання товарів (електричну енергію), а отже, об'єктивно не міг вчинити порушення наведеної норми податкового законодавства. В спірних взаємовідносинах судом розглянуто виключно ті статті Податкового кодексу України, які дають право позивачу на формування податкового кредиту.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). За приписами ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Суд зазначає, що дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 15.12.2014 року №0001622200 у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з АК "Харківобленерго" обґрунтованими та прийнятими на підставі, у порядку та у спосіб, що визначені законом.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 94 КАС України та ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 41, 69-72, 86, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське птахівництво" до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області №0001622200 від 15.12.2014 року в частині зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Котеньов О.Г.