Постанова № 45898787, 23.06.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2015 р. Справа №805/1582/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 10 година 50 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - не з'явився;

розглянувши увідкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 621 767,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310 883, 50 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у податковій декларації у жовтні 2014 року, відповідно до сум господарських операцій з контрагентами, сумою фактично сплаченого постачальникам у вересні - жовтні 2014 року податкового кредиту та залишку від'ємного значення ПДВ у серпні 2014 року.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень суду не надав.

Суд, враховуючи положення ч.6 ст. 128 КАС України, дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Повно та всебічно дослідивши обставини даної справи та відповідні докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 00191158, знаходиться на податковому обліку в Міжрегіональному головному управлінні Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100336160.

З 15 грудня по 19 грудня 2014 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем з питання правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року, за результатами якою складено акт перевірки від 19 грудня 2014 року № 1552/28-10-37-10/00191158 (далі - акт перевірки).

Вказаний акт містить посилання на порушення позивачем вимог підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14,пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1,200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

За висновками акту перевірки та за результатами розгляду заперечень позивача до вказаного акту, 22 січня 2014 року відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми "В1" № НОМЕР_1 яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 621 767,00 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 310 883,50 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року № НОМЕР_2 від 19 листопада 2014 року.

Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, складає 107 392 025 грн., що є залишком від'ємного значення від загальної суми задекларованого від'ємного значення за попередній звітний період (вересень2014 року).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Сума податкового кредиту, фактично сплачена позивачем постачальникам товарів (послуг) у вересні-жовтні 2014 року, становить 107 392 025 грн., що підтверджується наданими позивачем як відповідачу, так і суду, первинними документами.

Судом встановлено, що податковий кредит у декларації за вересень 2014 року в сумі 107 392 025 грн. було сформовано позивачем на підставі податкових накладних за фактом придбання товарів і послуг у наступних контрагентів:

- РВУ КП «Компанія «Вода Донбасу», податкові накладні від 9 вересня 2014 року № 5/06 на суму податку на додану вартість 199 999,80 грн., від 19 вересня 2014 року № 21/06 на суму податку на додану вартість 197 051,40 грн., від 29 вересня 2014 року № 70/06 на суму податку на додану вартість 210 145,32 грн.;

- Донбаський протипожежний центр, податкова накладна від 29 вересня 2014 року № 36 на суму податку на додану вартість 9 018,80 грн.;

- ТОВ «Линкор», податкова накладна від 30 вересня 2014 року на суму податку на додану вартість 3 551,60 грн.;

- ТОВ "НВП "Донбас-Електро" податкова накладна від 10 вересня 2014 року на суму податку на додану вартість 2 000,00 грн.;

Позивачем на підтвердження позовних вимог надані наступні первинні документи у якості письмових доказів: договір на послуги водопостачання від 18 січня 2011 року з КП «Компанія «Вода Донбасу» з протоколом розбіжностей та додатковими угодами, договір підряду від 16 грудня 2013 року № 2014/34ск з ТОВ «Линкор», з додатками, додатковими угодами, локальним кошторисом, договірною ціною та актом виконаних робіт до нього, договір підряду з ТОВ «Донбаський протипожежний центр» від 30 квітня 2014 року № 0165/ЗТО з додатками, типовий договір № 088эл/162 (на придбання технологічного обладнання) від 15 травня 2014 року з ТОВ "НВП "Донбас-Електро" з додатками, рахунки-фактури, акти на подачу води, рахунки на оплату, акти приймання виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, банківські виписки, що підтверджують фактичну сплату податку на додану вартість при оплаті позивачем придбаних товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Аналізуючи положень вищенаведених норм, суд зазначає, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Розділ 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" встановлює, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (ДЗ) (додаток 3). Значення рядка З (ДЗ) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4). Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується вищенаведеними первинними документами позивача. Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Крім цього, позивачем надано докази включення податкових накладних, отриманих від КП «Компанія «Вода Донбасу», ТОВ «Донбаський протипожежний центр» та ТОВ "НВП "Донбас-Електро" у Додаток Д8 "Заява ро відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ними порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)" до декларації з ПДВ за вересень 2014 року, з додаванням супровідним листом № 02/1026 від 16.10.2014 року копій первиннитх документів, якими підтверджується факт отримання позивачем товарів та послуг від вказаних контрагентів під суми ПДВ у складі податкового кредиту вересня 2014 року.

Суд зазначає, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Отже, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у вересні-жовтні 2014 року у повному обсязі покриває суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 107 648 821,25 грн., що підтверджує право позивача на отримання бюджетного відшкодування в тому числі в сумі 621 766,92 грн., яка зменшена відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість зменшення відповідачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість і, відповідно, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведена правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року, - задовольнити.

Податкове повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України - Центральний офіс з обслуговування великих платників № НОМЕР_1 від 22.01.2015 року про зменшення Публічному акціонерному товариству "Металургійний комбінат "Азовсталь" (код ЄДРПОУ 00191158) суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 621 767 (шістсот двадцять одна тисяча сімсот шістдесят сім) гривень 00 (нуль) копійок та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 310 883 (триста десять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 50 (п'ятдесят) копійок - скасувати.

Постанова прийнята, складена та підписана 22 червня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.