Постанова № 45898784, 22.06.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м.Житомир справа № 806/1504/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Барібан А.І. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002491501 від 06.04.2015 року,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (форма "В1") №0002491501 від 06.04.2015 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 р. в сумі 193996 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 96998 грн. Вимоги мотивує тим, що підставою для винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 20.03.2015 року № 1410/06-25-15-01/37546647, якою було встановлено порушення п. 200.1, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями). Позивач не погоджується з даними висновками акту, прийнятим податковим повідомленням-рішенням, враховуючи їх невідповідність обставинам справи та нормам чинного законодавства. Вважає, що правомірно відніс 193996,13 грн. до податкового кредиту за листопад 2014 року та до бюджетного відшкодування за грудень 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, зазначених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Житомирській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" від"ємного значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року, січень 2015 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2014 року, січень 2015 року, за результатами якої складено акт від 20.03.2015 року № 1410/06-25-15-01/37546647 та за висновком якого, встановлено, зокрема, порушення:

- п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ТДВ "ЖЛ" завищило заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ по декларації за грудень 2014 року в розмірі 193996 грн. (а.с. 42).

В свою чергу, підставою для таких висновків, згідно акту, є встановлене попередньою перевіркою порушення п.200.1 ст.200 ПКУ ТДВ "ЖЛ" - завищення залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2014 року на суму 193996 грн. (акт № 538/06-25-15-01/37546647 від 02.02.2015 року) (а.с.10). Дане порушення виникло, оскільки:

- по ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 року в листопаді 2014 року не сплачено до Державного бюджету України ПДВ в сумі 193996,13 грн., тому ТДВ "ЖЛ" не мало права на віднесення даної суми до податкового кредиту листопада 2014 року.

Тому, в порушення п.198.2, ст.198 ПКУ підприємством завищено податковий кредит за листопад 2014 року на суму 193996,13 грн.;

- по ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 року суми ПДВ сплачено до Державного бюджету України в грудні 2014 року, а тому сума ПДВ в розмірі 193996 грн. мала бути включена до декларації з ПДВ за грудень 2014 року до графи 12.1 (а.с.12).

Таким чином, перевіркою від 20.03.2015 року встановлено завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2014 року на суму 193996 грн.

З огляду на вказане, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0002491501 від 06.04.2015 р., яким ТДВ "ЖЛ" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 193996 грн. (сума завищення бюджетного відшкодування) та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 96998 грн. (а.с.9).

Однак суд, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість обставин та мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується з висновками податкового органу, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (у відповідній редакції), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, в тому числі, у разі ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно із абз. 1 п. 190.1 ст. 190 ПК України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

В силу приписів п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Статтею 200 ПКУ визначено порядок відшкодування з Державного бюджету України (бюджетне відшкодування).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ПКУ).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4 ПКУ).

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту в податкові декларації за листопад 2014 року було включено суму ПДВ у розмірі 193996,13 грн., сплачену при ввезені продукції згідно із ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 року

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту та в подальшому суми бюджетного відшкодування позивачем надано до суду митні декларації, які були оформлені в режимі "імпорт" у листопаді 2014 року: ВМД № 101060000/018852 та № 101060000/2014/018865 від 28.11.2014 року (а.с. 44-47) та платіжне доручення від 28.11.2014 р. №12196 (а.с.43) як доказ сплати митних платежів, в тому числі ПДВ.

В судовому засіданні представниками сторін не заперечувалось, що митне оформлення товару за вказаними ВМД було закінчено, отже митні декларації були оформлена належним чином та у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, вони, відповідно до ст. 201 ПК України, являються документами (підставою), що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту у листопаді 2014 року, а отже, відповідно до вищевказаних вимог ПК України, у платника податку виникло законне право на бюджетне відшкодування у грудні 2014 року.

Крім того, для отримання бюджетного відшкодування, платником податків, відповідно до п.200.7 та 200.8 ПКУ, має бути подано відповідному контролюючому органу: податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Із системного аналізу наведених правових норм випливає, що подання інших документів, ніж передбачених п.п. 200.7-200.8 ст. 200 ПК України, для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, в тому числі, документального підтвердження сплати митних платежів та підтвердження їх надходження до Державного бюджету України (на що посилається представник відповідача як на підставу неправомірності формування бюджетного відшкодування) не передбачено Податковим кодексом України.

За таких обставин, висновки контролюючого органу про порушення п.200.1 та п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, ТДВ "ЖЛ" та завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2014 року на 193966,13 грн., є безпідставними.

До того ж, в спростування позиції відповідача щодо несплати оспорюваних митних платежів, суд зазначає, що обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): у разі сплати коштів безпосередньо до Державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: списання коштів з рахунку платника податків у банку; внесення готівкових коштів у касу банку (ч.1 ст.291 Митного кодексу України (МКУ)). Відповідно до ч.1 ст. 297 МКУ, у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Як вже досліджувалось судом, митні платежі були сплачені згідно платіжного доручення № 12196 від 28.11.2014 року (а.с. 43), а митне оформлення ВМД від 28.11.2014 року закінчено, відтак контролюючий орган погодився із законністю митного оформлення товару ТДВ "ЖЛ", обов'язку ж останнього відслідковувати рух коштів та їх перерахування митницею на відповідні рахунки Державного бюджету України, чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" про скасування податкового повідомлення - рішення №0002491501 від 06.04.2015 р. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 (а.с.3).

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0002491501 від 06.04.2015 р..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" 487,20 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 26 червня 2015 р.