Ухвала суду № 45898411, 24.06.2015, Волинський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

24 червня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/1306/15-a

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого,судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивачаОСОБА_2,

представника відповідачаОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку клопотання представника відповідача та представника третьої особи про закриття провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування постанови в частині та зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі позивач, ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», підприємство) звернулося в суд з адміністративним позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі відповідач, Другий ВДВС Луцького МУЮ, відділ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (далі третя особа, ОСОБА_4В.) про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44510355 від 05 вересня 2014 року, ВП №44510356 від 05 вересня 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно квартира загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; про зобовязання відповідача винести постанови про зняття арешту з іпотечного майна ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме квартири загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 травня 2006 року ОСОБА_4 (позичальник) уклав з АКІБ «ТАС-Комерцбанк» кредитний договір №201/0506/88-044. В забезпечення належного виконання зобовязання за кредитним договором, між сторонами був укладений іпотечний договір від 11 травня 2006 року. За умовами іпотеки, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобовязань з кредитного договору квартиру за адресою АДРЕСА_1. Наразі це обтяження, разом з зобовязаннями за кредитним договором, відступлено на користь ТзОВ «ФК «Вектор Плюс».

Під час звернення до нотаріуса позивачу стало відомо, що на вказане нерухоме майно накладений арешт в межах інших виконавчих проваджень.

Товариство вважає, що як іпотекодержатель вищевказаного нерухомого майна, ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» має першочергове право на реалізацію предмету іпотеки в разі порушення основного зобов'язання. Так як наявні арешти обмежують права товариства на задоволення своїх інтересів, тому позивач не може задовольнити свої вимоги в позасудовому порядку (або провести продаж майна з метою задоволення своїх інтересів або набути права власності на предмет іпотеки). У звязку з цим просить суд:

1) скасувати постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44510355 від 05 вересня 2014 року, від 44510356 від 05 вересня 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно квартира загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1;

2) зобовязати відповідача винести постанови про зняття арешту з іпотечного майна ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме квартири загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник підприємства підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити. Заперечив щодо клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, оскільки виконавчі провадження наразі закриті у звязку з поверненням за клопотанням підприємства виконавчих листів.

Представник відповідача заявив усне клопотання про закриття провадження у справі, у звязку з тим, що позивач є стягувач у виконавчих провадженнях, тому йому необхідно звернутися до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою в порядку Розділу VII Цивільного процесуального кодексу України.

Третя особа у судове засідання не зявилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду (а.с.42). У клопотанні від 23 червня 2015 року представник третьої особи ОСОБА_5 просив суд відкласти розгляд справи, оскільки він перебуває у службовому відрядженні.

Суд вважає необґрунтованим клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, оскільки будь-яких доказів, що підтверджують поважність причин неприбуття у судове засідання (наказ про відрядження, повістка про виклик до суду в іншій справі тощо) не надано. Крім того, згідно доданої до клопотання довіреності від 14 лютого 2014 року, представляти інтереси ОСОБА_4 мають право чотири інші особи, окрім ОСОБА_5Г, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, при цьому кожен з них має право діяти окремо. Будь-яких доказів або пояснень з приводу того, чому вказані особи не можуть прийняти участь у судовому засіданні, представник третьої особи суду не надав (а.с.69).

Cуд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Пунктом 11 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Право на розгляд справи упродовж розумного строку є одним із ключових елементів права на справедливий суд, яке визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

На думку суду, неприбуття представника ОСОБА_4 у судове засідання 24 червня 2015 року без поважних причин свідчить про ігнорування третьою особою своїх процесуальних прав та обовязків. Подальше відкладення розгляду справи призведе до невиправданого зволікання та затягування розгляду справи у передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України розумний строк. Разом з тим, на виконання ухвали суду від 15 червня 2015 року представником відповідача подано матеріали виконавчих проваджень, яких, на думку суду, достатньо для прийняття рішення по суті (а.с.43-64).

З наведених мотивів суд відмовив у задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи.

Крім того, від представника третьої особи 23 червня 2015 року надійшло клопотання про закриття провадження у справі у звязку з тим, що позивач є стягувач у виконавчих провадженнях, тому йому необхідно звернутися до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою в порядку Розділу VII Цивільного процесуального кодексу України (а.с.66-67).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 лютого 2014 року у справі №161/1493/14-ц звернуто стягнення на трикімнатну квартиру №81, загальною площею 66,7 кв.м., яка знаходиться в м.Луцьку по вул. Кравчука, 18, з початковою ціною 220493 гривні, що належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_10, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року в розмірі 181673 гривні 70 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 115898 гривень 50 копійок та заборгованості по процентам в сумі 65775 гривень 20 копійок, перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

На виконання цього судового рішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області 05 червня 2014 року було видано два виконавчі листи окремо стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_10 (а.с.53, 64).

Обидва виконавчі листи були предявлені позивачем до примусового виконання у Другий ВДВС Луцького МУЮ. Тобто, позивач є стягувачем у цих виконавчих провадженнях (а.с.52, 63).

Під час здійснення виконавчого провадження, державним виконавцем були винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44510355 від 05 вересня 2014 року, ВП 44510356 від 05 вересня 2014 року, які власне і оскаржує ТзОВ «ФК «Вектор Плюс» (а.с.47, 58).

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби розяснено наступне.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, при визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Частиною четвертою статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

У розумінні статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. При цьому судам слід ураховувати, що до сторін, які можуть оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, належать також їх представники за законом чи договором.

З огляду на викладене до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» є стягувачем у виконавчих провадженнях в межах яких були винесені оскаржувані постанови про арешт майна, тому дані позовні вимоги не підсудні ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Судовий контроль за виконавчими документами виданими на підставі Цивільного процесуального кодексу України встановлений розділом VII цього кодексу. Зокрема, статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Таким чином, для оскарження дій та рішень державного виконавця позивачу необхідно звернутися до місцевого загального суду, який видав виконавчі листи, тобто до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, суд не приймає доводи представника позивача, що виконавчі провадження наразі закінчені, а виконавчий лист повернутий стягувачу, оскільки зазначені обставини не виключають можливості позивача звернутися з відповідною скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, який визначений розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

Оскільки дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, тому суд дійшов висновку, що провадження в адміністративній справі слід закрити.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 7 цього Закону судовий збір повертається повністю.

Оскільки суд закриває провадження у даній справі, тому сплачена платіжним дорученням ПАТ «Альфа Банк» від 28 травня 2015 року №2418 сума судового збору у загальному розмірі 219,24 грн. підлягає поверненню позивачу у відповідності до вимог статті 7 Закону України «Про судовий збір». Оригінал платіжного доручення слід залишити в матеріалах справи.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 157, частинами третьою та сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 про скасування постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження ВП №44510355 від 05 вересня 2014 року, ВП №44510356 від 05 вересня 2014 року в частині накладення арешту на нерухоме майно квартира загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; про зобовязання відповідача винести постанови про зняття арешту з іпотечного майна ТзОВ «ФК «Вектор Плюс», а саме квартири загальною площею 66,7 кв.м., житловою площею 33,8 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 28А, ідентифікаційний код юридичної особи 38004195) судовий збір у розмірі 219,24 грн (двісті девятнадцять гривень двадцять чотири копійки), який сплачений платіжним доручення ПАТ «Альфа Банк» від 28 травня 2015 року №2418.

Оригінал платіжного доручення ПАТ «Альфа Банк» від 28 травня 2015 року №2418 залишити в матеріалах адміністративної справи ОСОБА_1 окружного адміністративного суду №803/1306/15-а.

Розяснити позивачу, що з даними вимогами йому необхідно звернутися до Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку, який визначений Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України.

Повторне звернення з тією самою позовною заявою до адміністративного суду не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст ухвали виготовлений 29 червня 2015 року.